Чому пан Путін не виконує наказ тов.Сталіна?

Свідомі українці, яких виявилося немало у революційному Петрограді 1917 року, робили все, аби повернути викрадені царями скарби в Україну. Пробилися навіть до Сталіна, який підписав розпорядження №2 про повернення Україні національних реліквій.

На жаль, той процес миттєво зупинився. Наші святині засекретили, обмеживши доступ.

Через 90 років українські історики і журналісти повернулися до теми, вимагаючи від Путіна виконати наказ Сталіна.

Маленький Пу відмовився виконувати наказ “великого вождя”. Наші культурні цінності продовжуть зберігати у закритих спецхранах КГБ-ФСБ. Знаємо що і де…

Найближчим часом, сподіваємося, влада в Росії кардинально зміниться. І наші символи повернуться в Україну!

MINOLTA DIGITAL CAMERA

Довгий шлях козацьких реліквій на Батьківщину.

 

Питання повернення національних реліквій в Україну було піднято 89 років назад Українським військово-революційним штабом. Стосувалося воно в першу чергу козацьких військових клейнодів – булав, перначів, бунчуків, грамот і т.п. відібраних урядом Катерини ІІ після ліквідації Запорозької Січі.

 

Перший радянський уряд погодився передати зазначені предмети, і 13 (26) листопада 1917 року було надано «Розпорядженя І.В. Сталіна про повернення Україні національних реліквій». Порядковий номер зазначеного документу № 2 (!).

 

На протязі 1917 – 1918 років була проведена велика робота що до наявності даних предметів у різних музейних та архівних збірках РСФСР. А 03.07.1918 було підписана домовленість Культурної комісії що до повернення предметів що зберігалися у Оружейній палаті московського Кремля, Артилерійському музеї, Казанському та Преображенському соборах у Петрограді.

 

Однак зазначене розпорядження Народного комісару у справах національностей Джугашвілі-Сталіна так і не було виконане, а самі козацькі реліквії були повернуті до російських фондосховищ. Характерно, що за всю радянську добу зазначені реліквії не вводилися у науковий обіг, не були виставлені у відкритих експозиціях і практично лишалися невідомі не тільки широкій громадськості, але й музейним працівникам та науковцям. А саме питання було поховане у бескінечних архівних сховищах…

На сьогодні Російська Федерація є спадкоємицею СРСР, і повинна виконувати всі міжнародні забов’язання узяті попередніми урядами. Те що розпорядження Сталіна було одним з базових постанов Радянського уряду, підтверджується включенням зазначеного документу у збірку постанов пов’язаних із виникненням СРСР (Образование СССР. Сборник документов 1917 -1924 рр. Издание АН СССР. Ленинград, 1949 С. 20-21).

 

Чи є надія, що одна з перших постанов СРСР буде врешті виконана, і національні реліквії запорозьких козаків будуть повернені Україні «когда право самоопределения народов России провозглашено перед лицом всего мира, удержание национальных реликвий украинцев теряет всякий смысл. Больше того, такое удержание является грубым нарушением неотьемлемых прав самоопределяющейся Украины.»

 

Додаток:

Розпорядження І.В.Сталіна про повернення Україні Національних реліквій.

 

Список некоторых реликвий запорожского казачества хранящихся в музеях, фондах, соборах и других учреждениях российской Федерации

 

  1. Распоряжение И. В. Сталина о возвращении Украине национальньїх реликвий3

13 (26) ноября 1917 г. *

 

Украинский военно-революционный штаб в Петрограде обратился к нам с просьбой дать ему возможность выбрать из Эрмитажа и Преображенского гвардейского собора хранящиеся там украшения, национальные реликвии (знамена, бунчуки, грамоты и пр.) и возвратить их Украине.

  

Реликвии зти были отобраны у украинцев еще в эпоху Екатерины Второй. Отобраны они были и привезены в Петроград в наказание за свободолюбивые стремления Украины. Оставление их в Петрограде, очевидно, является символом старой, ненавистной всем нам зависимости Украины.

 

Оставление зтих реликвий в Петрограде можно было еще кое-как оправдать в зпоху господства буржуазии, в зпоху аннексионистской коалиции. Но теперь, после Октябрьской революции, когда оковы порваны, когда у власти стали рабочие и крестьяне, когда право само определения народов России провозглашено перед лицом всего мира, удержание национальных реликвий украинцев теряет всякий смысл.

 

Больше того, такое удержание является грубым нарушением неотьемлемых прав самоопределяющейся Украины.

 

Ввиду зтого я, в согласии с тов. Луначарским, в ведении которого находится Эрмитаж й Преображенский гвардейский собор, счел своим долгом удовлетворить просьбу Украинского в[оенно]-р[еволюционного] штаба в Петрограде.

 

Революционное правительство Республики Российской торжественно возвращает Украине ее национальные реликвии, несправедливо отобранные у нее грубой рукой Екатерины II.

 

Народний комиссар по национальннм делам

Джугашвили-Сталин

«Известия ЦИК», АГ9 224,   13 ноября   1917 г.

 

* Дата опубликования.

 

приложение

Список некоторых реликвий запорожского казачества

хранящихся в музеях, фондах, соборах и других

учреждениях российской Федерации

 

Москва

Оружейная палата Кремля

Два голубых знамени Запорожской Сечи XVIII в.

Знамя-стяг, дарованное Анной Иоановной гетману Апостолу.

Казацкие знамёна под №№ 4185, 4186, 4187, 4188 и много других, которые неатрибутированы.

Гетманские булавы №№ 50207, 5208, 5207 (золочён).

Пищали №№ 6607, 6608, 6609, 06010, 66011, 66012.

Мушкеты №№ 6722, 6723, 6724, 6725, 6726, 6707, 6728, 6729, 6730.

Запорожское знамя тёмно-синего цвета, четырёхстороннее с рисунком боя греков с сарацинами под № 4.4209.

Знамя Запорожской Сечи (дарственное, датированное 1730 годом)

Знамя, дарованное запорожцам царевичами Иваном и Петром, датированное 1688 годом, поступило на хранение в 1731 году, дублировано на тюль.

Знамя Запорожское, дарованное Анной Иоановной гетману Апостолу под № 4186.

Знамя Запорожской Сечи, найденное на свалке мусора и поступившее из московскаго арсенала после 1812 года, под № 4187.

Знамя, дарованное Запорожской Сечи, Елизаветой Петровной, поступило из московскаго арсенала в 1836 году.

  1. Булавы Запорожского казачества XVII в. Под №№ 5185, 5189, 5197, 5201, 5206.
  2. Булава кошевого Запорожской Сечи под №№ 5207.
  3. Булава казацкая (золочёная) под № 5208.
  4. Шестопёры XVII в. под №№ 5227, 5231, 5235.
  5. Перначи XVII в. под №№ 5237, 5238.
  6. Казацкие сабли XVII в. под №№ 5905, 5912, 5928, 5933, 5945, 5948, 5951, 5953.
  7. -//- XVII в. под №№ 5955, 5957, 5955.

(Сведения археолога Г. Стелецкого – 1863 г.)

 

  1. Просим выяснить местонахождение булавы Б.Хмельницкого, подаренной в 1854 г. Российскому царю Алексею Михайловичу, булавы Константина Острожского, щита и меча Мстислава Владимировича, сабли Владимира Мономаха, сабли Иосифа Гладкого, А также Войскового знамени гетмана И.Мазепы, использовавшегося и при гетмане И.Самойловиче с 1708 по 1722. В 1730 году это знамя как старое было возвращено в «Департамент » Коллегии Иностранных Дел с просьбой выдать (И. Самойловичу) новое зннамя, которое и было выдано в 1733 г.

 

        (За «Древностями Государства Российского. Русские старинные знамена». – М., 1856)

 

  1. Знамя запорожское (И.Мазепы или И.Самойловича) под № 4.418; 4.4187 (дарственное); 4.4188; 4.4208.
  2. Медные литавры и трубы, ножи, серебрянные и медные знаки офицеров (старейшины), пистоли.

 

        Кроме этого в Оружейной палате много запорожских пушек, мушкетов и других клейнодов.

        Эти экспонаты согласно договоренности Культурной комиссии Россия должна была передать Украине (соглашение 03.07.1918).

        Архив министерсва юстиции в Москве (изучить состояние казацких архивов)

 

САНКТ-ПЕТЕРБУРГ:

Артиллерийский музей:

Мортира и пушки, вывезенные 1871 – 1872 гг. из Киева;

с XVII сабля И.Мазепы с надписью «На гибель супостата в сиче дерзающему смерть. 1687», на обороте «Надежда в Бозе, а крепость в руце – правому делу конец. Мазепа» (Ранее хранилось в Царскосельском арсенале).

 

Казанский собор:

Казацкие знамёна.

12 куренных знамён;

3 бунчука;

Серебрянная булава;

Серебрянный золочёный жезл;

Церковная утварь.

Все эти экспонаты после разрушения Чертомлыцкой Сечи вывезены в Турцию, а после Русско – Турецкой войны 1768-1774 гг. возвращены в Россию.

 

Преображенский собор:

Великая Запорожская корогва;

12 казацких знамен.

М.Остапенко (Національний заповідник «Хортиця»)

MIXADVERT

Be the first to comment

Leave a Reply