Наприкінці липня стало відомо, що Китай поставить Ірану до 400 переносних зенітно-ракетних комплексів QW-12 та FN-16 власного виробництва, причому перші системи надійдуть уже найближчими тижнями. З початку нової війни в лютому Китай і Росія залишалися єдиними партнерами Тегерана, проте спочатку обмежувалися виконанням уже укладених контрактів на постачання зброї.
До літа, однак, ситуація змінилася: Пекін пішов на безпрецедентний крок, надавши Ісламській Республіці у користування свій військовий супутник, а Москва передала свої технології БПЛА. Це призвело до вражаючого зростання ефективності дій іранських сил. Оцінивши стійкість Ірану у війні зі США, Китай і Росія могли побачити у його підтримці вигоду для себе, вважає старший науковий співробітник Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Антоніо Джустоцці. Так, наприклад, тепер Росія може намагатися обміняти припинення своєї підтримки Ірану на припинення американської допомоги Україні.
За зривом підписаного 17 червня меморандуму про взаєморозуміння між США та Іраном послідував запеклий обмін ударами. За 15 днів цієї перестрілки американці зіткнулися зі значно підвищеною точністю та тактичною підготовкою іранців. Багато коментаторів заговорили про те, що за цим зростанням могла стояти Росія. Здебільшого такі припущення використовувалися як аргумент для розширення американської підтримки України, але до них варто поставитися серйозно: попри неточності, частка істини в цих версіях є.
З початку конфлікту, який в Ірані називають 40-денною війною, озброєння та техніку Тегерану постачали лише Росія та Китай. Судячи з наявних даних, усі ці поставки мали комерційний характер і не були безоплатною допомогою. Спочатку, на превеликий невдоволення Ірану, обидві країни в основному обмежувалися виконанням уже укладених контрактів. Насамперед це стосувалося поставок комплектуючих для ракет і безпілотників іранського виробництва, а також деталей для російської та китайської техніки, що перебувала на озброєнні Ісламської Республіки.
Читайте також: Імперія знову атакує. Яка кінцева мета путіна у цій війні проти України?
Винятком стала угода між Пекіном і Тегераном про обмін супутниковими розвідданими та розширення використання китайської навігаційної системи BeiDou замість GPS, яка, судячи з усього, була укладена на самому початку війни.
Кілька джерел у іранському військовому керівництві побічно визнавали, що під час конфлікту Китай передавав їм відомості про розташування американських об’єктів у Перській затоці. Розвіддані, судячи з усього, надавала й Росія. Трохи пізніше Москва розпочала постачання до Ірану комплектуючих для ремонту пошкоджених батарей С-300, як уже робила під час 12-денної війни у 2025 році, а Китай — компонентів для своїх аналогічних комплексів HQ-9B, які також зазнали серйозних пошкоджень у перші дні нинішньої кризи.
Прискорення поставок ракет
Іран неодноразово просив партнерів пришвидшити поставки нещодавно замовленого озброєння і домігся в цьому певних успіхів. Так, за словами джерел у Корпусі вартових ісламської революції (КВІР), Росія погодилася передати Тегерану свої новітні переносні зенітно-ракетні комплекси «Верба» раніше терміну, запланованого на 2027 рік. Незадовго до перших ударів США 28 лютого Іран отримав близько 50 пускових установок і ракет до них.
Китай, у свою чергу, на початку березня погодився прискорити поставки протикорабельних ракет CM-302 і передав першу партію в середині квітня, коли американська блокада ще не поширювалася на порти, розташовані на узбережжі Індійського океану. У лютому Росія також передала Ірану шість ударних вертольотів Мі-28. Однак незрозуміло, чи було це зроблено за запланованим графіком, чи достроково.
Іран також домагався укладення нових контрактів на додаткові поставки — не лише озброєння, а й сучасних засобів супутникової розвідки та комплектуючих для ракет і БПЛА. Обговорювалися закупівлі сучасних зенітних ракет, зокрема російських далекобійних С-400.
За словами джерела в іранських силах ППО, Тегеран звертався до Пекіна із запитом на поставки HQ-9C — більш сучасної модифікації комплексу HQ-9B, який використовувався (досить неефективно) під час 40-денної війни. Інший співрозмовник із протиповітряних сил Ісламської Республіки розповідав про закупівлю ЗРК середньої дальності HQ-16B із прискореними термінами постачання. Підтверджень того, що ці комплекси вже поставлені Ірану, поки що немає. Також повідомлялося про переговори з Китаєм щодо закупівлі винищувачів J-10C, які тривали й у червні.
Так чи інакше, поставки та подальша інтеграція далекобійних комплексів і бойової авіації в систему ППО Ірану зайняли б надто багато часу, щоб вплинути на поточний конфлікт, навіть якщо він триватиме ще кілька місяців. Це підтверджують і повідомлення джерел в іранських ВПС про те, що через відновлення боїв із США
Тегеран вирішив відкласти приймання 20 російських винищувачів Су-35, замовлених ще у 2023 році, хоча Москва заявила про готовність поставити їх у другій половині липня. Нові винищувачі були б надто вразливими на території Ірану: американці могли б знищити їх до переправлення в підземні укриття, де зараз розміщена більша частина бойової авіації Ісламської Республіки. Тегерану вигідніше тримати нові літаки в Росії, хоча обладнання для їх експлуатації та обслуговування вже почало надходити в країну.
Читайте також: Паперовий дракон. Чому союз росії та Китаю виявився пустушкою
Прості, але ефективні рішення
У підсумку Іран зосередився на закупівлі озброєння, яке можна було б максимально швидко ввести в експлуатацію. Один із прикладів — ПЗРК малої дальності, поставки яких тривають, хоча на озброєнні Ірану вже є тисячі таких установок. Подібні системи можна інтегрувати до складу збройних сил за лічені дні. Окрім вже замовленої російської «Верби», згаданої вище, Іран у терміновому порядку шукав аналогічні системи китайського виробництва.
За словами джерела в КСІР, Пекін розпочав постачання ПЗРК FN-6 у травні, проте незрозуміло, коли саме було зроблено замовлення. З огляду на те, що на даний момент FN-6 вважаються вже досить застарілою системою, не виключено, що Тегеран отримав комплекси зі складських запасів, а не нову продукцію. Іран продовжував пошуки більш сучасних моделей. 29 липня агентство Reuters повідомило про підписання китайсько-іранського контракту щодо поставок ПЗРК FN-16 (модернізованої версії FN-6) та QW-12. Джерела в КСІР підтвердили, що поставки цих систем заплановані вже на серпень.
Ще один засіб, який Іран міг би швидко взяти на озброєння, — це БПЛА. За словами джерел у КСІР, протягом усієї 40-денної війни Тегеран неодноразово просив Москву передати технології, що використовуються в безпілотниках «Герань-2» та «Герань-3». Ісламська Республіка давно негласно визнала істотне відставання у сфері засобів радіоелектронної протидії, що й пояснювало інтерес до російських розробок. Однак аж до середини червня Росія не погоджувалася передавати ці технології, стверджують у КСІР.
Несподівана підтримка
За два тижні боїв, що відбулися після зриву меморандуму про взаєморозуміння між Іраном і США на початку липня, сталися дві важливі події, зазначають у КСІР. По-перше, Росія почала постачати Ісламській Республіці модернізовані компоненти для безпілотників і ракет, зокрема систему захисту від перешкод «Комета-М». Її вдалося інтегрувати в іранські безпілотники за кілька днів, що значно підвищило ефективність ударів. По-друге, Іран отримав російські засоби радіоелектронної протидії для балістичних ракет, призначені для введення в оману ворожих систем ППО.
Крім того, як стверджують джерела, Китай тимчасово передав Ірану один зі своїх військових супутників. Завдяки цьому Ісламська Республіка отримала можливість у реальному часі відстежувати ситуацію в регіоні та завдавати ударів балістичними ракетами з мінімальною затримкою. У сукупності ці кроки набагато сильніше підвищили ефективність дій Ірану, ніж будь-яка інша допомога з боку Росії та Китаю.
Важливо, що, за інформацією КСІР, основні розвіддані та засоби розвідки передав Тегерану саме Китай, тоді як Росія надала засоби РЕБ та інші технологічні рішення. І якщо передача безпілотної техніки — вже відносно усталена у всьому світі практика, то ситуація з китайським військовим супутником, мабуть, є безпрецедентною. Це може свідчити про зростаючу готовність Пекіна не допустити небажаного для нього результату конфлікту. Цілком імовірно, що Росія та Китай діяли скоординовано, з огляду на те, що їхні кроки були здійснені практично одночасно.
Читайте також: ЄС потрібна своя армія, війна Росії проти України це довела – EUObserver
Партнерські мотиви
Залишається незрозумілим, що саме спонукало Росію та Китай вжити заходів, до яких вони не були готові в розпал 40-денної війни, коли Іран перебував під значно сильнішим тиском. За твердженнями джерел у КСІР, дипломатичні контакти між Пекіном і Тегераном тривають.
Китайська сторона нібито намагається переконати Ісламську Республіку погодитися на посередництво Пакистану для врегулювання конфлікту зі США, однак іранці відповідають, що більше не довіряють американцям після неодноразових випадків обману з їхнього боку. У Тегерані просять Китай стати гарантом передбачуваної угоди з Вашингтоном. Невідомо, як до цієї ідеї ставиться Пекін, однак вже зроблені ним кроки вказують на його зростаючу залученість.
На практиці, втім, важко уявити, яким чином Пекін міг би надати Ірану переконливі гарантії дотримання адміністрацією Трампа будь-якої майбутньої угоди, не направивши свої збройні сили до Перської затоки. Ймовірно, саме такого сценарію в Білому домі хотіли б уникнути найбільше. При цьому далеко не очевидно, чи погодиться сам Іран на розміщення китайських військ на своїй території, і чи готовий Китай взагалі розглядати такий сценарій.
Існують й інші можливі причини, через які Росія та Китай могли вирішити активніше підтримати Іран. Одна з них — стійкість, яку продемонструвала Ісламська Республіка. У цьому контексті її підтримка виглядає більш виправданою. Друга — прагнення показати Вашингтону, що його спроби силою вийти зі складної ситуації матимуть зворотний ефект.
Для Росії додатковим мотивом могло стати бажання надіслати сигнал США, де посилюються антиросійські настрої, що Москва має широкі можливості для відповіді на випадок, якщо Білий дім вирішить посилити підтримку України. Ці мотиви не суперечать один одному і цілком могли одночасно вплинути на рішення підтримати Іран.
У Кремлі вважають, що американські розвіддані — один із ключових чинників, що дають змогу Києву коригувати свої масовані удари БПЛА з огляду на рішення російських сил ППО щодо їх перехоплення до досягнення цілей. Крім того, ще в березні повідомлялося, що Володимир Путін запропонував Дональду Трампу своєрідну угоду: Росія відмовляється від підтримки Ірану в обмін на припинення американської допомоги Україні. Оскільки Трамп не виявив до цієї пропозиції особливого інтересу, не виключено, що Путін вирішив підвищити ставки.
—
Антоніо Джустоцці, старший науковий співробітник Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI); опубліковано у виданні The Insider
You must be logged in to post a comment.