Чим відрізняється білоруський протест від Майдану

Білоруський протест і український Майдан почали порівнювати ще до того, як у Мінську взагалі щось почалося.

Де саме у білоруській столиці буде “польовий табір” опозиції, якою буде тактика активістів і силовиків, зрештою, коли в хід підуть світло-шумові гранати з одного боку та “коктейлі Молотова” з іншого?

Про це багато хто думав ще до виборів, коли стало зрозуміло, що без масових акцій у Білорусі навряд чи обійдеться (хоча лідери білоруської опозиції за кожної нагоди й говорили, що вони “проти революцій та майданів”).

І, тим не менше, спрогнозувати надстрімкий і кривавий розвиток зіткнень по всій Білорусі не зміг ніхто.

Що свідчить про те, що кожен протест розвивається за своєю логікою і має свої особливості.

Які ж характерні риси білоруського протесту?

“Майдан” без Майдану

Білоруський протест не має однієї локації, з якою його можна було б асоціювати.

У Києві у 2004 та 2014 роках українська опозиція “тримала оборону” на київському Майдані, у Москві була своя Болотна площа, а у Білорусі попередні великі акції проходили між Жовтневою площею і Площею Незалежності. Зараз білоруські протести жодного центру не мають.

Ним могла стати стела “Мінськ – місто герой”, але у підсумку від однієї локації відмовилися.

Акції проходять одночасно у багатьох районах Мінська та інших містах країни.

“Немає табору, вночі зіткнення йдуть у всіх центральних районах Мінська, вранці люди розходяться додому”, – каже учасник української Революції гідності та ветеран війни на Донбасі Олександр Войтко.

Інший активіст київського Майдану, політолог Микола Мельник додає, що за нинішніх умов – це скоріше плюс, ніж мінус для протесту.

За його словами, Майдан міг спокійно розгорнутися і жити своїм життям, тому що була надія на якесь політичне порозуміння.

У Білорусі таких надій на політику немає, принаймні поки що.

“Тому активісти просто обирають тактику “міської герильї” (Партизанської війни. – Ред.), яка ефективна в їхніх умовах. Розуміють – якщо зберуться, їх просто постріляють”, – пояснює політолог.

Швидка ескалація насилля

“Білоруські протести розвиваються набагато швидше, ніж Революція гідності, тому що вони відразу стикнулися з дуже жорсткою реакцією силовиків. В першу ніч ми бачили абсолютно мирний протест, який розганяли світло-шумовими гранатами, гумовими кулями і водометами”, – відзначає Олександр Войтко.

Стріляти гумовими кулями білоруська міліція почала у першу ніч протестів, а “коктейлі Молотова” у протестувальників з’явилися на другу.

Тоді як у Києві до “Вогнехреща” на Грушевського у січні 2014 року Майдан стояв більш-менш мирно.

“Сьогодні вже білоруські мітингарі застосовували захисне спорядження (шоломи, каски, окуляри, протигази), кидали каміння і навіть пляшки із запалювальною сумішшю”, – додає Войтко.

Микола Мельник також нагадує – київський Євромайдан у перший тиждень був абсолютно мирним. Зіткнення сталося лише 1 грудня на Банковій і було реакцією на розгін студентів.

“У Мінську силовики буквально одразу застосували зброю. Чим радикалізували протест. “Коктейлі Молотова” з’являються у відповідь на постріли правоохоронців. Якщо у населення немає зброї, воно захищається тим, чим може”, – відзначає політолог, який був учасником зіткнень на Банковій.

Без лідерів

У білоруських протестів немає своїх лідерів: ні політиків (“Кличка-Яценюка-Тягнибока”), ні опозиційних депутатів, ні активістів, яким був Дмитро Ярош.

“На Майдані були три політика, які комунікували з владою. Тихановська ж намагається постійно вести миротворчу риторику, закликаючи до припинення насилля. Що не дає їй моральну можливість бути представницею протестувальників, як би самі вони цього не хотіли”, – каже Микола Мельник.

Після того, як Світлана Тихановська виїхала у Литву, її навіть номінальне лідерство у протестах стало неможливим.

“Протесту немає навколо кого гуртуватися, він просто проти диктатури Лукашенка. Тоді як Майдан починався не стільки проти Януковича, скільки проти його геополітичного вектора”, – відзначає Микола Мельник.

Волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco) зауважує, що без лідерів перемогти протесту важко.

Крім того, є можливість, що такими лідерами стануть проросійські діячі.

“Або у вас з’являться люди (ті ж націоналісти, яких Лука випалював роками) які створять центр координації та географію протестів, а так само лідери опору, або вас задушать дрібними групами. Або ж рейдерне Росія, спроби цього, судячи з того що затримують і росіян, і російських воєнкорів у натовпі – вже в процесі”, – додав він.

Тиск на силовиків

Загалом же є ще низка особливостей білоруських протестів, які, до прикладу, описала журналістка “Watchers.Media” Ольга Худецька.

Наприклад, це координація через Telegram, “зцепки” для протидії затриманням (таку тактику розглядали на Майдані-2004, але до її застосування справа не дійшла) та блокування вулиць машинами, щоб не могла проїхати міліція.

Для тиску на силовиків білоруські активісти також почали викладати у мережу телефони командирів міліції та керівників МВС.

А також робити радіоперехоплення міліцейських переговорів та “зливати” їх у Telegram.

Що спільного

Водночас є і низка спільних з Майданом речей.

Окрім згаданих “Коктейлів Молотова”, Мінськ-2020 нагадує Київ-2014 феєрверками, якими протестувальники “стріляють” у силовиків.

У відповідь летять світло-шумові гранати, які можуть завдавати серйозних травм (щоправда, до “беркутівського” апгрейду з примотаними до гранат шурупами справа ще не дійшла).

Єдиний загиблий, за даними МВС Білорусі, “намагався кинути невстановлений вибуховий пристрій”, що вибухнув у нього в руці.

Схожі травми отримували і “майданівці”, коли намагалися кидати назад гранати міліції.

Тоді українське МВС так само робило винними самих активістів, які “підірвали і постріляли самих себе“.

Інша спільна риса – медики-волонтери, які надають першу допомогу постраждалим на вулицях Мінська.

Та чи не головне, що об’єднує білоруські протести з Майданом – самоорганізація людей.

“Білоруси показують, як можна організовуватися навіть за відсутності інтернету. І як через самоорганізацію боротися з правоохоронцями, які захищають режим”, – вважає Микола Мельник.

MIXADVERT