СЕРГІЙ ПРІНЬ

ТВОРЧІ ОСОБИСТОСТІ ДОНЕЧЧИНИ:
СЕРГІЙ ПРІНЬ
Стисла довідка
Нар. 1962 р. в м. Донецьк. Член НСХУ з 2000 р. Працює в галузі станкового живопису – портрет, пейзаж, натюрморт, сюжетна картина, абстрактний живопис. Учасник обласних, республіканських і всеукраїнських виставок, Міжнародного благодійного аукціону сучасного образотворчого мистецтва «ART FOR», Донецьк -2000. Персональні виставки – в Києві, Харкові, Одесі та інших містах України й за кордоном.

Творчі люди – різні. Навіть дуже різні. Про одних говорити легко, а про інших – ой як не просто. В статті одного з каталогів цього мистця знаходимо: «…принцеси з інфантами, каруселі з карамелями, чарівні ковпаки та розумні коти…»*. А ще – «летючість» і водночас «тіснота» компонентів зображення, в яких метафоричні карнавали з королями-блазнями та блазнями-королями…

Якось у бесіді з журналістом Сергій Прінь визнав наявність феномену «тісноти» в своїх композиціях… Бо насправді, світ переповнений безліччю контраверсійних явищ, опозицій, бінарностей, чинів творення й руйнування, перетинів і сплетінь минулого й сучасного, розмаїтих думок – конструктивних і деструктивних, мозаїчних суджень, переконань тощо. Інтелектуал ХХІ століття не може цього не помічати. Та є, на думку мистця, те, що легко розсуває весь цей «непотріб», звільняючи місце для вияву справжньої й високої чуттєвості: «Немає тисняви лише там, де ЛЮБЛЯТЬ …»(виділення моє ¬ – В.П.).

Мистець дає привід багато і захоплено міркувати про сюжетно-тематичне наповнення та стилістичні особливості цих, без перебільшення, дивних полотен. Як-от, наприклад, якими саме враженнями переповнений рибалка, повертаючись додому по чаклунській ночі біля річки, і як саме це відображено; або: що для нас є така атракційна споруда як «Колесо огляду»? Це – механізована металева конструкція, чи щось більше? А як розглядати гротесково-моторошне зображення людської голови за мить до страти («Відпочинок на пласі»), або як ставитись до суїцидального явища, зображення котрого є авторська гра з глядачем: ген з високостей багатоповерхівки падає – чи то кішка, чи то …жінка? («Тема. Падіння»). А от – і про давнє мистецтво сценічної гри – «Театр (варіант)»: для когось – це можливість відпочити, розслабитись, відволіктись від буденних клопотів, а для когось – особлива суспільна інституція, котра дає можливість естетичного сприймання сценічної метафори як художньо-образного замінника феноменів повсякдення, як стимул для активізації поглиблених роздумів про світ і себе в ньому. А є й зображальний роздум про сакральне – несподівана ремінісценція святої Трійці – «Трійця (оголена)»…І от цікаво, ким має бути та жінка, що здатна пестити небесні сузір’я («Розчісує «Волосся Вероніки»)? Може, це знак високості думки й чину? А зображувальна ремінісценція «Викрадення Європи біля мосту Тауер ІІІ» (2002) – чи не пророче передбачення нинішньої процедури виходу Британії з Євросоюзу?

Зрозуміло, зазначені теми й сюжети мають відповідну стилістичну форму: передусім – це свідоме використання технічних прийомів «примітивізму» (від лат. primitivus – початковий, первісний) або т.зв. «наївного мистецтва» – стилю, для якого характерна спрощеність усіх складників художнього твору як альтернатива академізму (виник наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст.), який часто-густо апелює до народного («селянського») мистецтва, дитячої творчості, архаїчного мистецтва народів на їх ранній стадії розвитку. Це – свідомий вибір мистця-професіонала з академічною підготовкою («реалізм мені не цікавий»). Такі ж прийоми свого часу використовували Поль Гоген, Анрі Матісс, Пабло Пікассо, Ніко Піросмані: пізніше – Анрі Руссо, Марія Примаченко… Можливо, це спроба через повернення до витоків подивитися неупередженим поглядом, оновленим оком на явища сьогодення?

Варто, як на наш погляд, відзначити таку визначальну стилістичну рису, як «зображальна автономазія» (від грец. autonomaso – по-іншому називаю, даю нове ім’я) – специфічний різновид графічної, живописної та скульптурної метонімії: називаю так, а маю на думці – інше. Тут же присутній ефект асіопези (від грец. aposiopesis – недомовка, замовчування, що дає можливість глядачеві включитися в процес співтворчості, відчути себе співавтором сприйманого твору.
І, зрештою, очевидним є високий професіоналізм Майстра, що знаходить вияв у вправній аґреґації (об’єднання елементів у системну цілість) зображення й – відповідного сприймання.
Насамкінець хочу заперечити «мистецтвознавчу» думку одного з авторів найповнішого каталогу творів Сергія Пріня, який пише:»… безглузде кружляння-плавання… є головний сюжет його композицій… Доросла дійсність, ніби розколюється на сотні скалок, із яких автору поки що немає що скласти – він перебуває в тому блаженному дитячому невіданні, коли кожна окрема річ є цінна сама по собі…». С. Прінь «…нагороджує казковою короною будь-яку пересічну річ».
Як на мене, Мистець, поза сумнівом, перебуває на стадії професійної, естетичної, морально-етичної й мисленнєвої зрілості, складаючи собі й своїм шанувальникам звіт про абсолютно свідомий вибір свого шляху в мистецтві зображення. Він знає ЩО, ЯК і ЗАРАДИ ЧОГО творить те що творить.
Подальших успіхів Вам, Майстре!
__________
* Тут і далі – посилання за адресою http://fliphtml5.com/xtbu/fccw
Володимир Півень

MIXADVERT

цікаве

Be the first to comment

Leave a Reply