У ПОШУКАХ ТУРИСТИЧНОГО КЛОНДАЙКУ. МІСТО ДНІПРО.

Під час міжнародної туристичної виставки у Києві «Україна:Подорожі та туризм»-2019 наше місто намагалося представити КП «Агентство розвитку Дніпра». Гасло у них було креативненьке: «Без Дніпра нічого не злітає!» До чого тут туризм – питання інше. Тим більше, якщо туристи й злітають у повітря, то значною мірою саме не з Дніпра, бо або космічно дорого, або надзвичайно незручно. Щож, не стріляймо в піаністів, бо ті грають як уміють. До речі, це саме та контора, яка спочатку обіцяла до мілььярдів інвестицій на технопарку, а потім схудла в обіцянках до 4-х із хвостиком.

І все ж таки, туризм у місті Дніпро.

Кілька років тому водив по місту і возив по області власника великої турецької туристичної агенції. Той намагався знайти хоч щось, що б зацікавило іноземного туриста. Вирок як в анекдоті радянських часів про японців: «У вас гарні діти!…».

Як і тоді – місто захаращене, занедбане і нецікаве. Безумовно, міська влада намагається витягти місто з культурного провалля, в яке містяни провалилися за останні років 15. Провінція, яка тішить себе гаслом, що Дніпро – місто не перше, але й не друге.

І все ж таки?

Чи є у нас щось таке, чого немає в інших містах? Що може стати конкурентом Софіївському парку, Рощенівському фонтану чи Хортицькій Січі?

У міста гарна набережна – але влітку від Дніпра смердить. Місто цікаве історично, але історія його досі не опублікована, а навколовладних істориків «заціпило» на міфічній Самарі або надуманому Пересічені, при цьому і Новий Кодак, і Половиця залишилися поза межами їхньої уваги. В місті ще чимало старовинних будівель (навіть з історією), але незабаром гіди водитимуть нечисленних туристів з фразами: «тут стояв будинок…» або “тут знаходився пам’ятник…”. В місті є два цікавих парки – Глоби і Шевченка, а ще – Монастирський острів, які ще не вбиті, але до цього йдуть.

 

В місті є музеї. Досить непоганий історичний з виставкою про війну на Сході. Але рівень національно-патріотичного виховання такий, що ще рік-два – і туди примусово водитимуть дітей, як у 80-ті роки. Для звітності. Дуже цікаві – Музей українського живопису і ретроавтомобілів, але це досить-таки вузькоспеціалізовані заклади, хоч Музей українського живопису щороку влаштовує низку надзвичайно яскравих заходів.

Проблем багато. Місто намагається вирішити якнаймога більшу їхню кількість – і відродження комунального транспорту,  і дороги, і сміття, і метро, і … А ще влада намагається витягти людей до суспільного простору. Спочатку  бодай з дому. Потім  хоч на якийсь час відірвати від гаджету. Передусім, це програми «Культурна столиця» й «Народна філармонія». Низка заходів, зокрема «Джаз на Дніпрі» стає загальноукраїнським явищем. Проте, це тільки початок шляху.

Якщо деякі концерти й фестивалі збирають кількатисячні аудиторії, то коло споживачів звичайних культурницьких заходів дуже обмежене. Історико-краєзнавчу тематику споживає 150-200 людей, котрі ходять на різноманітні мандрівки містом, особливо якщо це безкоштовно. Десь стільки ж  споживає живопис. Театралів – до 600 душ. Ще кількасот циркулює між цими групами. Тобто – до 1500 осіб. На мільйонне місто. А ще – учні шкіл, яких вивозять під час канікул до центру міста. Все.

Туризм в місті працює на закордоння, коли досить обмежена кількість людей їздить відпочивати до Туреччини чи Єгипту, бо у нас або надмірно дорого, або винятково безкомфортно.  При цьому туризм внутрішній – майже мертвий. Бо місто не має різнопланової музейної системи, яка б задовольняла потреби звичайних людей. Хоч навіть 50 кілометрова зона навколо міста (не кажучи вже про саме місто) може стати дійсною туристичною перлиною спочатку для області, а потім і для інших регіонів.

Але! Споконвічні біди доріг і … байдужих вграють будь яку ідею. А якщо на цій теми не вкрадеш, то вона взагалі не цікава. І поки така ситуація триватиме – навколо владні самогвалтовники бігатимуть чи то з гаслами трьох фортець, чи то ракетного туризму, чи то дайвінгу в муляці. Головне – гавкнути, пропіаритись та замалюватися перед очільниками міста. Ми ж працюємо!

За бажання влади музейна система створюється впродовж 5-7 років. Були б бажання і гроші, бо це інвестування не тільки в туристичну галузь, але в продукування любові до своєї малої батьківщини – Лоцманської Кам’янки чи Таромського, Краснопілля чи Мандривівки, Діївки чи Кайдак. Майже в будь-кому такому осередку можна зробити свої перлини. Доки є люди. Доки вони готові співпрацювати з владою. Доки вони не пішли. Бо за останні 5 років з міста вже пішло 2 великі знакові колекції і розпродано частинами до десятка невеликих, але надзвичайно цікавих. На сьогодні ми програємо Запоріжжю й Переяславу, не кажучи про Київ чи Львів.

Доки є час. Доки є люди. Інакше в цій галузі ми абсолютно не конкурентоздатні. Бо реально створювати набагато важче ніж плескати язиками. А доти – «Без Дніпра нічого не злітає!»

З вас і цього вистачить.

MIXADVERT

ютос