У ПОШУКАХ ТУРИСТИЧНОГО КЛОНДАЙКУ. ДНІПРОПЕТРОВЩИНА.

 

Шумить міжнародна туристична виставка у Києві «Україна: Подорожі та туризм»-2019. Італія, Греція, Єгипет із крутезними стендами, незважаючи на те, що ці країни і без того дуже гарно відомі нашому споживачеві.

А що ж у нас, зокрема в області? Нікопольщина, Криворіжжя і Дніпро. І «Агентство розвитку Дніпра» бігає з гаслом, що без Дніпра ніщо не літає. Точно! І Дніпро нікуди не літає – бо нізвідки летіти.

А якщо спробувати серйозно? Патріотична громадськість волає про Січеславщину. А як це помацати? Що зроблено для пошуку Січей і популяризації козацької спадщини? Аж нічого. Від слова «зовсім». Обласна влада навіть не спромоглася відновити вкрадену табличку з меморіального будинку-музею козацького батька. Натомість впхали до Національного історичного музею імені Яворницького зграю аферистів. І навіть якщо страшенно закортить поїхати у Капулівку, то хіба що гвинтокрилом, бо звичайний автомобіль загине. Тож краще на Хортицю – і дорога нормальна, і цікавинок вистачить.

Невже в області немає нічого цікавого? Звісно ж є. Почнемо з Новомосковського Собору. Приїхали. Походили. Подивилися. До місцевого музею забігли. Сувенірки майже немає. А далі?

Є Петриківка і Петриківщина. Розпис. Сувеніри. А далі?

В Петриківському районі з п’яти осередків зеленого туризму залишилось троє. Дороги до них – проблемні. Інформаційна підтримка від обласної влади – нульова. На Петриківщині доки що знаходиться єдиний в Україні і Східній Європі Музей Хреста. За 5 років його існування від обласних владних кіл до нього завітав колишній очільник обласної освіти Олександр Демчик.

А поряд – розкішний Царичанський район. Як і решта територій в цілковитому туристичному занепаді. І далі буде гірше. І так по всій області. Кургани-майдани цікавлять тільки невелику кількість ентузіастів-романтиків та нелегальних копачів.

Старий Кодак і Новобогородицька фортеця – пам’ятки національного значення. Яскрава історія, гарні краєвиди. І далі що? Суцільні питання. Землі навколо першого якщо не повністю роздерибанені, то до цього йде. Другу пам’ятку область зіпхнула на місто, а місто запустило туди аферистів.

А ще в місті Дніпрі є кілька реальних пам’яток так само національного значення часів раннього Катеринослава – суконна фабрика і Потьомкінський палац. Від першої залишилися стіни, від другої відпадає кут. І обласна служба з охорони історико-культурних цінностей мовчить як в’єтнамський партизан на допиті.

А проблема головна у відсутності розвитку туризму в регіоні проста. Навіть дуже проста. Бізнес дуже прозорий. На ньому не вкрадеш. Це ж не будівництво. Хоч обласні комунальники примудряються і на «Петриківському дивоцвіті» руки нагріти. Прохвесіонали!

Але туризм, передусім, це велика кількість робочих місць в містах і селах. Маленькі джерельця покращення людського добробуту. Гроші, які витрачаються в селі-районі-області. Тут.

А за інформаційної підтримці влади і дорожніх роботах бодай мінімально пристойної якості сюди їхатимуть, щонайменше, з сусідніх областей. І в Новомосковськ, і до Петриківки чи Китайгорода – яскравих родзинок в області вистачає. Тільки от дві біди споконвічні, ще від часів Російської імперії.

Тож доки очільники і чиновники слухають аферистів, ми тихесенько та гарною дорогою та на Хортицю. Або гіршими та на Полтавщину або Чигиринщину, а як зовсім закортить – тоді вже до Переяслава: маленьке місто з 26 музеями.

 

Цок-цок-цок. Звідси.

 

Віктор Векленко

MIXADVERT

ютос