Козацькі картини, ЦРУ та ФСБ…

Був квітень 2007 року. Ми отримали електронною поштою зображення картин, які дивно продавали в США. Опитавши кількох людей, я публікую короткий матеріал, подаючи все як легенду. “ЦРУ і козацькі картини” – називався той шедевр української журналістики.

Його відразу чомусь передрукував Ігор Каганець на сайті “Народний оглядач”. http://sd.org.ua/article/cru-i-kozacki-kartyny.html
Видно потрапив у десятку. Та замітка, підкріплена ілюстраціями, викликала велике невдоволення як у Москві, так і Вашингтоні. Мені одразу надійшли такі чіткі “сигнали”, що я швиденько переробив матеріал, давши йому “нейтральну” назву “Шпигуни і козацькі картини”.
Що цікаво, українці навіть не помітили таких веселих подій! Нікому то виявилося не цікавим! Я спробував переконати Ігоря Каганця зняти перший варіант матеріалу на сайті НО чи замінити його цензурованою версією. Той залишився непохитним.
За пару днів на кілька контрольованих нами сайтів відбулася віртуозна хакерська атака – фотографії картин зникли. Як і з пам’яті мого слабенького компа. А на сайті Каганця шедевр залишився! Заголовок інший, та й текст перероблений… Щось таке дуже схоже явно відбувалося в реалі. І в Москві зрозуміли щось лише побачивши фото картин. Ми так думаємо.
Отож, знову повертаємося до легенди, маленьким елементом якої довелося стати простим українським журналістам.

“Картини були елементом спецоперації ЦРУ в Москві. Як ми зрозуміли, успішної операції. Американцям вдалося завербувати когось з великої династії чекістів – вихідців з України. Ймовірно, картини були вилучені під час обшуків 1937 року, чи викрадені у більш ранні часи з колекції визначних діячів періоду Центральної Ради. Лежали в закапелках якоїсь чекістської дачі.

Невідомий агент ЦРУ, який був близький до родини, вирішив використати ЗАБОРОНЕНІ картини, як предмет торгу. Використали когось з членів сім’ї. ЦРУ виклало за ці полотна якісь жахливі, навіть на ті часи, гроші. Про те, як їх переправляли в американське посольство, можна зняти окремий фільм. Шпигунський розвиток сюжету нам невідомий. Картини, вартість яких перевищувала ціну якоїсь значної колекції, довго зберігалися в спеціальній секретній кімнаті посольства США. Показувати їх нікому було не можна. Операція продовжувалася. Знищувати було жаль.

Тільки в більш демократичні і спокійні часи, картини подарували якомусь американському дипломату з певною часткою української крові, але, з англійським прізвищем. Так полотна опинилися в США.

Пройшло багато років. Дипломат, ймовірно, помер. Картини виставили на продаж.
В США, на одному з аукціонів, вигулькнули  маловідомі картини козацької доби. На торги їх виставила сім’я колишнього дипломата, який довго працював у Москві. Випадково, на той аукціон потрапили Американські козаки, які і вихопили картини. Почали розбиратися. Експерти одноголосно довели авторство картини “Козаки моляться” відомому живописцю Грегору Павловському. Щодо авторства інших полотен, думки розходяться, хоча є одна, основна версія. І прізвище художника.

Виявилося, що ці картини невідомі широкій громадськості, навіть мистецтвознавцям. Як ми зрозуміли,  ніколи не публікувалися. Тож, з радістю даруємо українському загалу світу чергову сенсацію – козацькі картини.

Звертає увагу витвір Грегора Павловського. Гуаш. Папір. Початок ХІХ століття. Скоріш за все, Кубань. Зображено момент молитви козацької родини. З приватної колекції.

“Жовті Води. Б.Хмельницький”. З приватної колекції. Олія на сукні.

“Кара запорожців”. З приватної колекції. Олія, дошка. Зображено сцену покарання запорожця. Козака прив’язують до Ганебного стовпа.

“Бій біля фортеці” – епізод бою або під Хотином, чи Кам’янець-Подільським…

Козацький портсигар. Арт-деко. Срібло. Олія. Емаль. “Суперниці”. Такі речі були популярні у козацької старшини”.

На сьогодні це все! Чесно кажучи, ми так і не зрозуміли, чому та замітка, навіть перероблена, викликала таку нервову реакцію у столицях двох супердержав? І чому вцілів непохитний “Народний оглядач”? Здається, просто параметри пошуку не співпали…

Фактично, маємо якийсь незбагненний геополітичний прикол делікатних стосунків між США та Росією.

 

Історія дійсно весела штука! Тут не можна без гумору!

Віктор Тригуб

MIXADVERT

цікаве

Be the first to comment

Leave a Reply