Українська “Кропива” як дорожня карта порятунку розніжених західних армій від російських диверсій

| Пнд, 2026-06-22 08:30Версия для печати

Поки адміністрація Дональда Трампа делікатно натякає лідерам Старого Світу, що конвенційне виживання континету є виключно фінансовою проблемою самих європейців, аналітики Центру європейських реформ (CER) констатують повний параліч оборонної логістики ЄС.

Червнева доповідь Арміди ван Рій демонструє шокуючий дисбаланс: попри астрономічні $574 мільярди інвестицій, європейські армії банально не готові «воювати сьогодні ввечері» через критичний дефіцит запчастин, застарілі цивільні мости та повну відсутність мотивації у молоді. На тлі безперервних російських кібератак та саботажу, Заходу пропонують негайно провести жорсткий аудит реальних сил, відмовитися від розробки громіздкого наддорогого «золотого заліза» та аврально скопіювати український досвід цифрової децентралізації. Порятунок Європи до 2030 року тепер залежить не від американських баз, а від здатності бюрократів увімкнути здоровий глузд — відкрити двері армії для неспортивних цивільних айтівців та адаптувати ІТ-софт під заіржавілу радянську інфраструктуру східного флангу.

Низка європейських спецслужб сходиться в оцінках, що Росія може спробувати атакувати одну з країн НАТО до 2030 року, щоб протестувати механізм колективної оборони Альянсу. Кремль уже інтенсифікує кібератаки, інформаційні операції, саботаж та інші форми ворожої діяльності, які балансують нижче порогу прямого воєнного конфлікту.

Водночас Сполучені Штати під керівництвом адміністрації Дональда Трампа чітко дають зрозуміти, що вважають конвенційну оборону континенту виключно обов’язком самих європейців. Це запускає процес перерозподілу тягаря всередині НАТО, оголюючи критичні кадрові, технологічні та логістичні прогалини Європи, які необхідно закрити негайно.

Аналітична доповідь Арміди ван Рій, опублікована Центром європейських реформ (CER) 9 червня 2026 року, пропонує дорожню карту термінових рішень («швидких перемог») для підвищення боєготовності європейських армій за умов обмеженої допомоги з боку США.

Читайте також: Генерали ФСБ за партою академічного видавництва: як Європа допомагає рашистам ламати світову криптографію

Завоювання суспільної підтримки переозброєння

Масштабне нарощування військових бюджетів неминуче вимагатиме важких фінансових компромісів, які можуть спровокувати невдоволення населення на тлі триваючої кризи вартості життя. Скорочення цивільних видатків здатне підсилити позиції радикальних популістських партій, тому побудова національного консенсусу є критично важливою.

Для залучення громадської підтримки урядам країн Західної та Південної Європи, які відчувають себе віддаленими від російських кордонів, рекомендується вжити таких заходів:

Наочно показувати європейським домогосподарствам (у Великій Британії, Франції, Німеччині, Іспанії тощо) фінансову вартість війни Росії проти України та моделювати катастрофічні економічні наслідки у разі розширення конфлікту.
Активно використовувати делікатні розвідувальні матеріали, детально пояснюючи характер і масштаб загрози з боку Москви, паралельно звітуючи про кроки уряду для захисту громадян.
Пояснювати суспільству, що сенс переозброєння полягає не лише у підготовці до бойових дій, а й у надсиланні ворогу сигналу, що ціна потенційного нападу буде для нього неприйнятно високою.

Обладнання та спроможності: готовність «воювати сьогодні ввечері»

Хоча оборонні інвестиції європейських членів НАТО і Канади у 2025 році сягнули $574 мільярдів, саме по собі фінансування не гарантує боєздатності.

Наприклад, рівень готовності німецької армії у 2025 році виявився нижчим, ніж у 2022 році, попри витрачені у 2024 році $97,7 мільярда. Німеччина також досі стикається з труднощами під час розгортання обіцяної бригади в Литві, а у Великій Британії лише незначна частина важких танкових транспортерів є повністю придатною до експлуатації.

Для виправлення цього дисбалансу пропонуються такі кроки:

Реалістичний аудит готовності

Політики часто надають перевагу купівлі нових великих платформ, оскільки це привабливіше з медійної точки зору, залишаючи поза увагою обслуговування вже наявного парку. Десятиліття недофінансування призвели до старіння запасів, дефіциту запчастин та браку навченого персоналу. Європі потрібен чесний і жорсткий аудит сил, які реально спроможні «воювати сьогодні ввечері» (fight tonight), з подальшим інвестуванням у сервіс і створення складів боєприпасів.

Оновлення військової мобільності

Цивільна інфраструктура Європи деградувала і не пристосована для швидкого перекидання військ. Важка техніка НАТО є значно масивнішою за російські аналоги, а стандарти Альянсу щодо доріг і мостів ніколи не поширювалися на країни, які приєдналися після завершення Холодної війни. Необхідно терміново посилити або перебудувати ключові мости та дорожні артерії на східному фланзі.

Читайте також: Війна, про яку знали всі, крім тих, хто мав готуватися до оборони

Швидкість проти автономії: нова стратегія закупівель

Традиційно європейські оборонні відомства обирали між двома шляхами: тривалим розвитком власної промислової бази або швидкою купівлею готового обладнання в США, що посилювало політичну залежність від Вашингтона. Сьогодні ця залежність стала небезпечною: завантаженість американського ОПК та війна США проти Ірану вже призвели до затримок поставок зброї до Європи, оскільки Пентагон змушений поповнювати власні склади.

З огляду на зростання оборонних бюджетів, Європа більше не стоїть перед вибором «або/або» і може комбінувати інструменти:

Для негайного закриття критичних прогалин, створення яких власними силами зайняло б надто багато часу, слід купувати готові рішення у зовнішніх союзників. Такі контракти мають обов’язково супроводжуватися вимогами щодо трансферу технологій та офсетними угодами.
Там, де промислові потужності вже існують або можуть бути швидко масштабовані (виробництво артилерійських снарядів, безпілотників, деяких систем ППО), купівля європейського озброєння має стати безумовним стандартом за замовчуванням.

Читайте також: Західні банки в минулому році проспонсорували російських загарбників на 800 млн євро

Уроки України – децентралізація, софт та модульність

Російсько-українська війна повністю перекреслила колишні військові доктрини Заходу. Європейська закупівельна культура тридцять років фокусувалася на штучному штучному створенні дорогого «золотого» озброєння, повністю проігнорувавши фактор маси — тобто концентрації великих обсягів засобів ведення війни.

Європа має перейняти український бойовий досвід:

В Україні бюрократія зведена до мінімуму, сертифікація прискорена, а бойові бригади мають право самостійно купувати комерційну техніку. Короткі зворотні зв’язки між передовою та виробниками забезпечують миттєву модернізацію (наприклад, через 3D-друк модифікацій безпілотників). Європейським арміям слід зменшити кількість ланок ухвалення рішень та відмовитися від надмірних цивільних стандартів безпеки для техніки в зоні бойових дій.
Замість інвестування у громіздкі монолітні платформи, пріоритет має надаватися модульному обладнанню. Це дозволяє дешево та оперативно оновлювати окремі компоненти на рівні субсистем.
Масштабне впровадження недорогих безпілотних систем є єдиним низькозатратним способом для Європи забезпечити масу на полі бою та компенсувати гострий дефіцит живої сили, особливо на ранніх етапах кризи.
Замість закупівлі нового заліза, наявну техніку можна швидко покращувати через програмне забезпечення. Україна довела це, створивши софт «Кропива» як інтеграційний шар, що дозволяє координувати застаріле озброєння та вести точний артилерійський вогонь із врахуванням специфіки зарядів.

Реформа рекрутингу та підготовка до гібридної війни

Скасування призовної системи у більшості країн Європи наприкінці 2000-х років зробило армію абстрактним поняттям для молоді: опитування 2026 року свідчать, що менше третини громадян ЄС готові воювати за свої країни. Спроби повернути конскрипцію (як у Хорватії, Латвії, Литві) наражаються на брак інфраструктури та інструкторів, що наразі гостро відчувають Німеччина та Швеція. Крім того, примус немотивованої молоді загрожує посиленням внутрішньої поляризації.

Читайте також: США могли б задушити росію. Чому вони цього не роблять?

Для вирішення кадрової кризи міністерствам оборони пропонується змінити підходи до формування війська:

Важелі покращення рекрутингу та утримання кадрів

Суттєве підвищення базового грошового забезпечення військових, яке десятиліттями залишалося заниженим, та запровадження безподаткових бонусів за службу за кордоном.

Створення кар’єрних моделей, орієнтованих на навички, а не на лінійну вислугу років. Необхідно дозволити фахівцям легко переходити з цивільного сектору (особливо з індустрії) в армію і назад на різних етапах життя.

Жорсткі спортивні стандарти вступу виправдані для штурмових підрозділів, але є абсолютно застарілими для операторів дронів, фахівців із кібербезпеки, електронної боротьби, логістів та аналітиків даних. Наявний підхід відсіює унікальні кадри, які є критично важливими в сучасній війні.

Жахливі умови проживання в казармах відлякують потенційних новобранців. Слід залучати приватний оборонний сектор до будівництва сучасного житла на базах на умовах довгострокового партнерства.

Залучення цивільного сектору та тотальна стійкість

Світовий дефіцит кадрів у сферах $AI$, робототехніки та кібербезпеки (де брак фахівців складає 4,76 мільйона осіб) б’є і по армії. Держави мають спростити та прискорити процедури отримання безпекових допусків ($security\ clearance$) для цивільних інженерів, які зараз виступають штучним бюрократичним бар’єром.

Оскільки Європа вже перебуває під ударами російських гібридних атак (саботаж, польоти дронів навколо критичної інфраструктури, кібернапади), до оборони необхідно залучати все суспільство. Громадян, які не готові брати до рук зброю, слід масово навчати невіськовим навичкам: розпізнаванню дезінформації, фіксації та звітуванню про підозрілі БПЛА, а також підвищенню кібергігієни на робочих місцях.

Висновок

Процес трансформації НАТО з американської моделі лідерства на європейську вимагає від континету докорінного переосмислення поняття «європейського способу ведення війни». Європа об’єктивно не здатна згенерувати таку саму чисельну масу військ, як США, а тому змушена діяти розумніше.

Перехід від поодиноких наддорогих платформ до масових, «достатньо хороших» модульних систем, цифровізація оборони за українським зразком та тотальна підготовка цивільного населення до умов гібридної війни є єдиними дієвими інструментами для забезпечення надійного стримування потенційної агресії до кінця цього десятиліття.

—

Олекса Захар для «Аргумент» на основі доповіді Centre for European Reform (CER)