«Закон про боротьбу з антисемітизмом”

Автор «Закону про боротьбу з антисемітизмом” — людина, яка системно воювала з українською мовою. Це навіть не іронія. Це вже — жанр. Такий собі політичний театр абсурду, де пожежник одночасно працює підпалювачем.

І от цей самий Бужанський, який:

* намагався скасувати мовний закон,

* відкладав українізацію освіти,

* хотів легалізувати російську у Верховній Раді,

* послідовно розмивав мовну політику держави, раптом стає законодавцем моралі.

Більше того — автором норми, яка… о диво… дає російській пропаганді новий привід кричати про “антисемітизм в Україні”.

Геніально.

Це як доручити лисиці писати інструкцію з охорони курника.

Але найцікавіше навіть не це.

У Верховній Раді — понад 150 юристів. Сто п’ятдесят! Люди з дипломами, кафедрами, науковими ступенями, круглими столами і квадратними аргументами.

І всі разом вони дружно натискають кнопку “за”.

Ніхто не запитує: навіщо дублювати вже існуючу норму?  чому виділяється окрема група?

 які це матиме політичні наслідки?

Ні. Тиша. Єдність. Натхнення.

Складається враження, що юридична освіта в парламенті — це не про право. Це про вміння красиво оформити політичну доцільність.

І в результаті маємо класичну ситуацію:

закон, який мав би захищати —

став інструментом для маніпуляцій;

ініціатива, яка мала б зміцнити державу —

дала аргументи її ворогам.

Але знову ж таки — чого ви чекали? Якщо людина роками демонструє одну і ту ж лінію, то проблема не в ній. Проблема в тих, хто щоразу робить вигляд, що це — випадковість.

P.S.Закон, через  чотири рекордних роки після голосування , підписав також юрист! З Кривого Рогу!

Володимир Цибулько