По “Антонову” питання тепер не тільки по “Мрії”, але й чому взяли в російської “оборонки” Ан-140 на сервіс

“Лазівки” в санкційному режимі лишаються досі, але це не виключає питань як мінімум етики та здорового глузду

Служба безпеки України повідомила, що сьогодні за її матеріалами Вищий антикорупційний суд України (ВАКС) забезпечив позов Мін’юсту про передачу майна підсанкційної корпорації “Ростех”, що є однією із системоутворюючих для рашистського ВПК. Тут мова про вантажно-пасажирський літак Ан-140-100 оціночною вартістю в 150 мільйонів гривень, що належав російському підприємству “Авиационный комплекс имени С. В. Ильюшина”, виробнику військово-транспортних літаків сімейства Ил-76 та похідних на його базі.

А умови, за яких цей колишній “російський” націоналізований Ан-140-100 опинився на території України, виглядають взагалі специфічно. СБУ заявляє, що ДП “Антонов” ще до повномасштабного вторгнення РФ взяло цей літак на комплекс робіт по технічному обслуговуванню, “здійснення технічних налаштувань”, випробувань і подальшого повернення до країни-агресора.

Читайте також: За що реально звільнили Юрія Гусєва і що має зробити Герман Сметанін з “Укроборонпромом”

На яких саме умовах ДП “Антонов” взяло в рашистського підприємства “Ильюшин” літак Ан-140-100 на технічне обслуговування, і коли конкретно відбувся цей епізод – СБУ не деталізує. Вказується лише, що зараз спецслужба веде справу проти “Ростеху” та “Ильюшина” як складової за статею 110-2 Кримінального кодексу України (фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України).

Але від Defense Express зазначимо, що тут є підстави для значно ширшої постановки питань, зокрема – а якого роду контакти мало керівництво ДП “Антонов” з представниками ВПК країни-агресора, чим саме ці контакти були мотивовані, і яку номенклатуру контрактів, окрім згаданого вище по обслуговуванню Ан-140-100 встиг виконати флагман авіаційної галузі України в інтересах країни-агресора.

Після такого на одну шальку терезів буквально можна поставити справу про втрату літака “Мрія” і справу про те, що “Антонов” в інтересах “Ильюшина” як гравця російського ВПК взяв на обслуговування літак. Тим більш, що у цих двох подіях цілком можуть бути, як то кажуть, “спільні похідні”, характер яких ще мають встановити профільні структури.

З формальної точки зору, прямої та суворої заборони на співпрацю з російським підприємством “Ильюшин” керівництво “Антонова” могло і не “бачити”. Оскільки лише зараз, в червні 2023 року, наприклад, Мін’юст подав до ВАКС провадження про накладення санкцій проти “Авиационный комплекс имени С. В. Ильюшина”.

Але цікаво, що в цьому позові в переліку “третіх сторін, що не заявляють самостійних вимог” зазначені не тільки суб’єкти рашистського ВПК “Ростех” та “Объединенная авиационная корпорация”, але й вітчизняне ДП “Антонов” також.

Але здавалось би, що мали би спрацьовувати як мінімум міркування етики та здорового глузду в питаннях, які відносяться до контактів підприємств вітчизняного ОПК із суб’єктами військово-промислового комплексу країни-агресора.