Святослав Літинський: Держава вирішила централізовано зупиняти волонтерський рух

Тиждень тому в українського волонтера і активіста Святослава Літинського провели обшуки у справі про нібито продаж волонтерами автомобілів з метою власної наживи. Ця справа викликала чималий розголос і обурення. Тим більше, що це вже була не перша справа проти волонтерів. Відчуття погіршились, коли президент, заслухавши силовиків у цій справі, заявив, що “шахраї та злодії не можуть бути волонтерами”. Після обшуків опитані Цензор.НЕТ волонтери і юристи висунули кілька версій: що це може бути цілеспрямована атака влади на волонтерів, щоб убезпечитись від політичної конкуренції або ж щоб централізувати завезення автомобілів і отримувати централізовано кошти з цього потоку.

Наразі Літинський проходить у цій справі лише як свідок. Волонтер налаштований по-бойовому, збирається довести свою правоту і надалі допомагати армії. Про подробиці справи і свої думки про те, що за нею може стояти, він розповів Цензор.НЕТ.

ДЕРЖАВА ЗАРАЗ МАЄ КОНКУРЕНТА У ФОРМІ ВОЛОНТЕРІВ, І БАГАТО ЛЮДЕЙ ДОПОМАГАЮТЬ АРМІЇ ЧЕРЕЗ ВОЛОНТЕРІВ. І ВІДПОВІДНО ЦІ ПОТОКИ НЕ МОЖНА ОСІДЛАТИ І ОТРИМАТИ З ТОГО ПРИБУТОК

– Який ваш процесуальний статус після проведеного у вас обшуку?

– Мене викликали на допит як свідка.

– Чи можете ви розповісти про певні подробиці цієї справи, якщо це не порушує таємницю слідства? В чому суть і на чому базувались підозри правоохоронців?

– Вся справа полягає в тому, що держава зараз має конкурента у формі волонтерів і багато людей допомагають армії через волонтерів, а не через державу. І відповідно ці потоки не можна осідлати і отримати з того прибуток. І мені здається, що держава чітко вирішила централізовано зупиняти волонтерський рух.

Як це робиться на прикладі допомоги з автомобілями? Привозиться автомобіль, який буде переданий в армію. А військова частина, до того як автомобіль був ввезений, їхні родини, друзі чи взагалі незнайомі люди скинулися грошима, щоб купити автомобіль за кордоном. На жаль, за кордоном ніхто автомобілі безкоштовно не дає. І от люди зібрали кошти, купили автомобіль, його привезли. Під час перетину кордону автомобіль за документами перестає бути річчю, купленою за гроші, а стає гуманітарною допомогою, яку хтось безкоштовно передав. Це дуже важливий момент.

Після цього з’являється певна підставна особа, яка багато разів телефонує і переконує: “Друзі, в нас розбили підрозділ, нам дуже треба автомобіль. Ми знаємо, що ви вже привезли для іншої частини, але вона ще формується або ще не на передку, а наша вже, і нам дуже треба автомобіль. Ви ж не безкоштовно цей автомобіль отримали, то ми вам компенсуємо ці гроші і ви наступний тій частині привезете знов”.

– Як часто такі ситуації стаються не через підставних осіб, а в силу певних життєвих обставин, коли самі частини відмовляються від автомобіля, або просять комусь дати першим?

– Буває таке. Або буває таке, що поки ми везли певній частині повнопривідний автомобіль, там зрозуміли, що їм більше підходить бусик, бо вони снаряди для артилерії возять і в бусик більше влізе. Таке теж буває.

І от провокатор телефонує, переконує. І ти починаєш відчувати себе людиною, яка може допомогти армії, але не хоче. Ти почуваєш себе дуже погано. І тоді ця розмова починає переходити з вищенаведеного формату в той, що людина пропонує зустрітись, передати гроші, і забрати потрібний автомобіль. А тобі дати акт про отримання. Власне з цього моменту починається запис таких розмов поліцією. І з цих записів виходить, що ніби волонтер, який привіз автомобіль, його продає, тобто продає гуманітарну допомогу. А ота попередня емоційна складова очевидно в поліції геть не записана. І виходить із записів, що волонтер хоче продати гуманітарну допомогу.

І в нашій справі, наскільки я бачу по ухвалі про обшук, так і відбулося. Тобто це провокація поліції, яка замість того, щоб допомогти волонтерам, роз’яснити процедуру, допомогти документально, вирішила їх посадити, щоб отримати зірочку на погони або отримати хабар за відкуп. І бачите, що це цікаво як низовим чинам, які матимуть або зірочку на погони, або хабар, а з іншого боку – запит іде від центральної влади, яка бачить, що не має прибутку з усіх тих коштів, а тому треба закрити усіх волонтерів. Давайте знецінимо усіх волонтерів і тоді люди будуть здавати лише на один центральний рахунок. І з того єдиного рахунку можна буде купувати все, що захочеш, за завищеними цінами. І ніхто до того не зможе докопатися.

– Я так розумію, що всі відомі справи проти волонтерів – і ваша, і Дзиндри, – вони всі однотипні. Є спроба провокації з домовленістю перекупити автомобіль, а потім на зустріч вже приходять правоохоронці. Чи відомо вам про інші аналогічні випадки?

– Здається, у Львові їх чи 25 чи 35. Я не пам’ятаю точної цифри, але публічними стали лише три справи, а про решту люди, вочевидь, бояться повідомити. Може, ці люди і справді бояться, що вчинили злочин, коли забезпечували армію. Може, хтось сподівається відкупитись.

– Ви назвали як варіант, що це може бути спроба наших правоохоронців заробити собі грошей. Чи отримували ви або, можливо, чули про пропозиції такого хабаря? Мовляв, хлопці давайте ви будете ділись, а ми не створюватимемо вам проблем.

– Ні, мені цього не відомо, бо якби я про таке знав, то одразу повідомив би відповідні органи. Я це тільки припускаю.

ДРУЖИНА ПОПРОСИЛА: “ДИВІТЬСЯ, ВАС ТУТ 9 ЧОЛОВІКІВ ПРИЙШЛО. МЕНІ СТРАШНО. ПОКЛИЧТЕ ХОЧА Б СУСІДІВ, ЩОБ ВОНИ ТУТ БУЛИ”

– Я правильно розумію, що коли до вас прийшли з обшуком, то спершу сказали, що з повісткою. Ви потім не питали, чому вам збрехали?

– Ну бо це поліція.

-А що відбувалось під час цього обшуку, бо потім були повідомлення, що вашу дружину забрали з передінфарктним станом до лікарні.

– Так. Обшук проводився в дуже грубій формі. В якому плані? Дружина була сама з дітьми. Діти малолітні 9-11 років. Перше, що попросила дружина, щоб приїхав адвокат.

– А, тобто вас в той момент не було вдома?

– Не було, я поїхав по черговий автомобіль. Дружина попросила, щоб прибув адвокат, щоб вона могла нормально ознайомитись з ухвалою про обшук. Їй відмовили. Тоді вона по людськи попросила: “Дивіться, вас тут 9 чоловіків прийшло. Мені страшно. Покличте хоча б сусідів, щоб вони тут були”. Вони знову відмовили і сказали: “А вам не соромно, що сусіди прийдуть і таке побачать?” Тобто вже презумували, що є якийсь злочин і соромно має бути. Вилучили в мене 15 тисяч гривень. В ухвалі суду про обшук є цікавий момент, що це гроші, здобуті злочинним шляхом.

– Після цього обшуку чи були ще якісь слідчі дії?

– Мене будуть допитувати в Києві наприкінці цього тижня або на наступному.

– А чому взагалі справу веде поліція Києва, хто з фігурантів перебуває в Києві?

– Ця провокація відбулась з ніби знайомою мені людиною, про якого я, здається, один раз чув. Йому допомагав ввозити автомобіль мій добрий знайомий, з яким ми регулярно возимо автомобілі. І з того, що пам’ятаю, то моєму знайомому цей перший чоловік – він капелан у війську – він зібрав гроші, щоб купити автомобіль. Автомобіль купили, але йому він чомусь не підійшов, і в результаті його було спровоковано на дії, які поліція вважає незаконними. Я такі дії не вважаю незаконними. На жаль, це так швидко не минеться, але думаю, що за 6 місяців ця справа розвалиться.

– Я бачила ваші пости, що ви возили автомобілі для воїнів МВС, Нацгварідії..

– Так, близько 10 автомобілів ми привезли.

– І тоді ні в кого сумнівів у вашій доброчесності не виникало.

– Не виникало, бо ми передавали підрозділам на війні, а не тим, які займаються провокаціями.

– Не пробували згадати це?

– В них є своє завдання – переправити грошові потоки від волонтерів до централізованої схеми, і потім щоб хтось на тому отримував прибутки. І це моральне апелювання воно нічого не варте. Це розмова в різних площинах, які не перетинаються. Подивіться, хто був найбільшим постачальником зрадників на окупованих територіях. Це були правоохоронні органи. На окупованих територіях або головний правоохоронець ставав гуаляйтером, або просто керівні працівники. Згадайте підозри керівникам СБУ на Харківщині, Херсонщині, Криму.

Думаю, і зараз правоохоронці фактично виконують державну зраду, бо в результаті справ проти волонтерів буде зменшення допомоги армії. І армія з набагато більшими втратами буде захищати нас. Чи потрібно це нам як суспільству? Мені здається, що ні.

Зараз така точка – коли або силова держава поборе суспільний інтерес, або суспільство влаштує кращу державу.

ОБ’ЄДНАВЧІ ПРОЦЕСИ СЕРЕД ВОЛОНТЕРІВ ПІШЛИ ЗНАЧНО ШВИДШЕ ПІСЛЯ ЗРАДНИЦЬКОГО ТИСКУ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

– Власне ваша справа стала найбільш гучною, хоча і Олексія Дзиндру захищали імениті львів’яни. Чи думали волонтери після цих випадків про якесь об’єднання, про спільний юридичний захист?

– Так, на жаль, в Україні процеси створення держави пішли під тиском Росії суттєво швидше. Так само об’єднавчі процеси серед волонтерів пішли значно швидше після зрадницького тиску правоохоронних органів. У вівторок зранку відбулась пресконференція волонтерів, де брали участь також народні депутати – поточні і попередні. Вони дуже обурено відгукувались про те, що відбувається. У п’ятницю в Луцьку планується великий волонтерський форум, і справді волонтери починають об’єднуватись. І сподіваємось будуть зміни і в державній політиці, бо дуже дивно пиляти гілку, на якій сидиш. Волонтерство – є одним зі стовпів, який підтримує нашу армію. А наша армія – це держава!

– Власне є вже ця дискусія, що треба змінити формулювання законодавства, що те, що завозять волонтери – це не гуманітарна допомога, бо за неї платяться гроші українців – чи то йдеться про автомобілі, чи про шкарпетки і лопатки, чи про дрони і тепловізори. Чи проговорювали ви з нинішніми депутатами, що треба внести такі зміни в законодавство?

– Так-так, проговорювали. І всі розуміють, що насправді гуманітарна допомога і волонтерська допомога – це різні речі. І законодавець, що казав: що якщо є гуманітарна допомога (підрозуміваючи, що якась держава її безкоштовно надала) і якщо хтось її продає, то це є великий злочин – там, здається, 7 років з повною конфіскацією майна. І справді, якщо хтось безкоштовно передав, а ти пробуєш це продати, то це величезний злочин. Але зібрані гроші людей, і люди, які мали це отримувати вирішили, що їм треба інакший автомобіль, вони отримують рівноцінну компенсацію, щоб потім купити інший автомобіль, то в чому тут злочин? Такий автомобіль не підпадає під поняття гуманітарної допомоги і з цим треба щось робити.

– Наскільки я розумію, що коли ви переганяєте автомобілі, то ви берете листи від військових частин, і в декларації це вказуєте?

– Не обов’язково, деякі просто передаємо актами.

– Але чи можете ви говорити, що останні місяці військові стали менше звертатись з такими листами? Поясню, чому питаю. Бо деякі військові мені зізнавались, що зараз великий головний біль – взяти такий лист і що фактично військових налаштовують проти волонтерів, кажуть, що це якісь страшні люди, які потім з них проситимуть компенсацію. Тому питаю, чи є спад такого попиту.

– Спаду попиту немає, але є спад листів. Більшість організацій, які займаються цією діяльністю, вирішили, що запити від військових частин не беруть. А привізши автомобіль, вимагають лише акт отримання. Це економить близько трьох тиждень.

Чому? Бо, щоб отримати автомобіль, військові мають мучити свого командира, який дасть цей лист. Це вже тиждень або два. З тим листом треба їхати за кордон і шукати той автомобіль. Це ще тиждень або два. До того ще треба зібрати гроші. Це ще тиждень. Тобто від моменту виникнення потреби до купівлі автомобіля проходить мінімум 5 тижнів. А ще його поремонтувати треба. Тобто виходить 5-7 тижнів затримки. Тому більшість організацій, першим ділом збирають гроші, купують автомобіль, привозять в Україну, ремонтують, а потім передають військовим, у яких є потреба. Відповідно від виникнення потреби до отримання автомобіля проходить тиждень.

ПОТІК АВТОМОБІЛІВ УПАВ МАЙЖЕ ВДВІЧІ. А У ВЕРЕСНІ ВІН СУТТЄВО ВПАДЕ, БО ДЕРЖАВА ВИРІШИЛА СКАЗАТИ, ЩО НЕРЕЄСТРОВІ ВОЛОНТЕРИ Є ЗЛОДІЯМИ

– Ми з початку війни чули про черги на кордоні, в яких мають стояти і автомобілі для військових, бо хтось користався безмитним режимом і завозив автомобілі для цивільних. Яка ситуація зараз на кордоні із ввезенням автомобілів?

– Нема майже автомобілів на кордоні. І я запити давав, то в серпні до липня потік впав на 20%. А червень до липня не знаю, але теж, думаю, що десь 20%. Тобто сумарно потік впав десь на половину.

– З чим би ви це пов’язали?

– Думаю, люди мають менше грошей. А у вересні воно суттєво впаде, бо держава вирішила сказати, що нереєстрові волонтери є злодіями. Тобто не ті, що працюють безпосередньо з державою. Відповідно від такого звинувачення волонтерський рух підупаде і зменшиться.

– Була така версія, що, можливо, влада боїться, що волонтери з часом організуються в якусь партію. Чи ви обговорювали коли-небудь зі своїми колегами потребу створити такий політичний проєкт?

– Бачите, якщо ти сидиш собі у спокої в кабінеті, то ти можеш собі планувати на 2-3 роки наперед. Якщо ж ти думаєш, що в нас гинуть хлопці і як я можу організувати допомогу і ввести черговий автомобіль, то ти не можеш мати такий далекий горизонт планування. Тому впевнений, що у високих кабінетах так справді думають – на 2-3 роки наперед. У нас же на низах немає часу думати на такі далекі перспективи.

– Заява Зеленського про волонтерів-шахраїв з’явилась після розголосу щодо вашої справи. Яке враження вона справила особисто на вас?

– Я собі чітко пригадав справу по вбивству Шеремета, коли правосуддя пробує вершитись в кабінеті виконавчої влади, що є неприпустимо. І якщо воно так буде, то це призведе до авторитаризму. Чи ми це допустимо? Впевнений, що ні.

– І ще тоді питання, наскільки помічною є реакція суспільства у вашій справі?

– Спершу скажу, як допомогла держава мені у моїй волонтерській діяльності. Ніяк. Жоден раз до мене не підійшов жоден поліцейський, жоден чиновник і спитав: Святославе, як тобі допомогти? Ти ввіз більше ніж 100 автомобілів, може тобі порадою допомогти. Ніколи і ніяк.

Реакція суспільства, коли воно побачило таку кричущу несправедливість, була дуже логічною. Я про кожну гривню звітую публічно, я маю публічний файл, де можна подивитись хто, коли і скільки грошей мені передав, на що я їх витратив. Сумарний бюджет, який лишається. Автомобілі, які ми завезли, акти на автомобілі від військової частини. Держава в перші місяці війни була просто розгубленою – я це бачив навіть по митниках – бездієвими, а волонтери організувались і забезпечували. Якби не волонтери, то невідомо, чи ми б встояли. Невідомо, якою була б ціна того, що ми встояли. А вона і так є дуже висока. Але, напевно, без волонтерів вона була б ще вищою. А виходить що – недопрацювання держави обертається кримінальними справами проти волонтерів. Справами, але на волонтерів.

– Так ніби держава намагається перевести свою провину на інших…

– Перекласти, так.

– Скажіть, а хтось зі “Слуг народу” цікавився вашою справою, намагався розібратись?

– Ні.

– Тобто тільки опозиційні депутати?

– Так, виходить, що держава ніби більше потрібна опозиційним депутатам. Не знаю…

– У момент обшуку про вас говорили, що ви рівновіддалені від будь-яких політичних сил. Чи можна говорити про якийсь політичний аспект вашої справи? Може, симпатизували якійсь силі?

– Тут інша справа. Якщо подивитись, які справи я робив до початку масштабного вторгнення, то я весь час боровся за справедливість. За день чи два до обшуку я проводив семінар “Як отримати права без хабарів”. Я приходив декілька разів у сервісний центр, і в один день там з 11 людей іспит склала одна особа, в інший – менше третини склали. І це були перші дні в історії сервісних центрів, коли таке відбулося. Бо 90% тих осіб складали за хабар і їм допомагали скласти. А коли я був там з камерою, то не могли притягти.

Аналогічно я пробував притягти до відповідальності інших чиновників за порушення закону. Аваков був мені суд програв. Державна міграційна служба програла. Є багато справ, які я висвітлював і люди бачили, що вони спрямовані не на моє матеріальне збагачення, а безпосередньо, щоб в нашій державі не було людей, які ставлять себе вище закону. Думаю, що така моя діяльність була досить болісною для МВС, такою собі кісткою в горлі.

Хочу сказати ще одне. Я людина відома, а багато з волонтерів – ні. І вони не можуть себе захистити. Тому мені здається, що моя справа мала б вирішитись так, щоб сумарно в державі вирішилось це питання. І з огляду на те, що я взагалі свідок є, то ситуація для мене дуже обурлива, що поліція такі справи і підстави робить.

«Аргумент»

MIXADVERT