чимало правозахисників намагалися оскаржити санкційне блокування інтернету

РНБО пропонує формалізувати наявні в Україні заборони в інтернеті і посилити контроль за їхнім дотриманням. Чи створять в Україні свій реєстр заборонених сайтів і хто до нього потрапить, з’ясовувала DW.

З початку року президент Володимир Зеленський видав 19 указів, якими запровадив рішення Ради нацбезпеки і оборони України про санкції. Чотири з них обмежують доступ громадян до інтернету – РНБО зобов’язало українських  провайдерів заблокувати 560 сайтів. Із урахуванням рішень минулих років, через санкції в Україні загалом заблоковано 645 інтернет-ресурсів.

Скринька із санкціями

Спроби української влади отримати інструмент для блокування чогось в інтернеті довгий час лишались марними. Лише 2010 року після довгих дебатів парламент зобов’язав провайдерів блокувати сайти з дитячою порнографією за рішенням суду. Та ніхто із опитаних для цієї статті учасників ринку не зміг згадати хоча б один приклад застосування цієї норми.

 

В травні 2017 року тодішній президент Петро Порошенко вперше запровадив санкції проти російських IT-гігантів “Мейл.Ру Груп” та “Яндекс”. Окрім іншого, вони передбачали блокування доступу до популярних сервісів, що належали компаніям, зокрема соцмереж “ВКонтакте” та “Однокласники”. Тоді представникам української влади довелось довго пояснювати причини такого кроку: санкції мали убезпечити громадян від антиукраїнської та сепаратистської пропаганди, вберегти їхні персональні данні, доступ до яких за російським законодавством Федеральна служба безпеки (ФСБ) має фактично в реальному часі, а також скоротити прибутки компанії та їхні платежі до російського бюджету, які б, імовірно, йшли на фінансування агресії проти України.

Цим рішенням про санкції Порошенко “відкрив скриньку Пандори”, вважає юрист громадської організації “Лабораторія цифрової безпеки” Максим Дворовий. Вже за рік РНБО наказала заблокувати 189 сайтів: сторінки російських державних медіа та кількох пропагандистських ресурсів сепаратистів, органів російської влади в Криму та самопроголошених “республіках Донбасу”, а також фінансового сервісу WebMoney.

Російська соцмережа ВКонтакте - одна з заборонених в Україні Російська соцмережа “ВКонтакте” – одна з заборонених в Україні

З часом влада перестала пояснювати причини, з яких ті чи інші сайти потрапляють до санкційного списку. Пропозиції до нього складали у міністерстві інформаційної політики та Службі безпеки України (СБУ), втім, розкривати критерії там відмовлялися. “Незрозуміло, як національній безпеці України загрожує купівля літератури на декількох російських онлайн-майданчиках “Литрес”, “Озон” та “Лабиринт”, – наводить приклад “Лабораторія цифрової безпеки” в своєму нещодавньому дослідженні щодо санкцій.

 

Нинішній президент Володимир Зеленський під час своєї виборчої кампанії критикував блокування російського інтернету. Втім, вже за рік після обрання продовжив санкції проти “ВКонтакте” , “Одноклассники”, “Яндекс” та “Мейл.Ру”. Про це його просили СБУ та Верховна Рада. “Збройна агресія Російської Федерації триває…., а значить, підстави для санкції залишаються”, – йшлося у пояснювальні записці до відповідної постанови Верховної Ради.

У підсумку РНБО за Володимира Зеленського лише поглибила практику блокування російських інформаційних ресурсів чи онлайн-сервісів, особливо не вдаючись до обґрунтувань. “Ритейл з РФ, який, у тому числі, продавав російську пропаганду та форму російських солдатів, не працюватиме в Україні”, – пояснював останнє рішення Ради про блокування доступу до інтернет-супермаркету Wildberries міністр культури та інформполітики Олександр Ткаченко.

Заборона без контролю

“Розчаруванням” називає зміну політики Володимира Зеленського щодо блокування інтернет-ресурсів американська правозахисна організація Freedom House у своєму останньому дослідженні щодо свободи інтернету за 2019-2020 рік. Втім, загальні позиції України в рейтингу автори дослідження навіть покращили – через те, що перестали враховувати суворі обмеження, які діють в Криму чи на непідконтрольних уряду в Києві територіях Донбасу.

Президент України Володимир Зеленський За президентства Володимира Зеленського кількість заборонених сайтів в Україні лише зросла

За останні роки чимало правозахисників намагалися оскаржити санкційне блокування інтернету, втім, Верховний Суд підтверджував його легітимність. Однак, Максим Дворовий надалі наполягає: це інструмент прямо не прописаний в жодному законі, а отже порушує 34 статтю Конституції, яка дозволяє лише законодавче обмеження свободи поширення інформації.

 

Втім, на практиці ефективність блокування лишається сумнівною. Так, за червневими результатами вимірювання Kantar, “Вконтакте” і досі відвідують близько 14 відсотків українських інтернет-користувачів. Заборони легко обійти за допомогою  простих VPN-сервісів, які встановлюються на телефон чи браузер комп’ютера.

До того ж, далеко не всі українські оператори виконують санкційні приписи РНБО. В останньому дослідженні “Лабораторії цифрової безпеки” за 2019 рік зазначається, що 34 з 64 провайдерів не блокували більшість заборонених сайтів.

Тож цього літа РНБО вирішило врешті запровадити контроль над виконанням санкції в інтернеті. Для цього в середині липня РНБО зібрало робочу групу з провайдерів та чиновників, які мають виробити єдині правила блокування. Її учасники розповіли DW, що ініціатива походила, зокрема, і від великих гравців ринку, які зазвичай сумлінно виконують санкції, побоюючись державних перевірок.

Приводом став один з останніх указів президента, який забороняє доступ до сторінок російського сервісу грошових переказів Kiwi у соцмережі Facebook. Оператори не знали, як заблокувати їх, не обірвавши доступ до всієї соціальної мережі і звернулись до РНБО за роз’ясненнями. Тоді ж виявилось: досі немає навіть єдиного переліку сайтів, які слід блокувати.

Ідея створити такий перелік нагадала Максиму Тульєву, члену правління найбільшого українського галузевого об’єднання провайдерів та онлайн-сервісів “Інтернет асоціації України” (ІнАУ) про Єдиний реєстр заборонених сайтів “Роскомнадзору”. Створена дев’ять років тому в Росії система блокування шкідливого контенту перетворилась на один із найпотужніших інструментів інтернет-цензури в світі. “На засіданні цієї робочої групи я запропонував створити “білий” список дозволених для відвідування сайтів. Втім, не всі, здається, зрозуміли, що це жарт”, – розповідає Тульєв DW.

Роскомнадзор - один із найпотужніших інструментів інтернет-цензури в світі “Роскомнадзор” – один із найпотужніших інструментів інтернет-цензури в світі

Колишні голова ІнАУ, а нині депутат Верховної Ради від “Слуги народу” Олександр Федієнко переконує DW, що робоча група поки далека від запровадження в країні обмежень, подібних до російських. Утім, він визнає, що результатом мають стати єдині правила, які виконують всі. “Хоча зрештою, єдиний ефективний спосіб щось повністю заблокувати в інтернеті – це Великий китайський фаєрвол. На щастя, створити таке в країні практично неможливо”, – каже він.

Суди не відстають

Федієнко називає себе противником “санкційного” блокування інтернету, на його думку, забороняти доступ до інформації має право лише суд. Утім, за останні роки українські суди стали не менш дієвим інструментом інтернет-цензури.

З 2018 року правозахисники відстежують відносно нову практику: в рамках кримінальних проваджень слідчі судді накладають арешт на “на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі Інтернет при використанні вебресурсів”, наказуючи провайдерам блокувати доступ до тих чи інших сайтів. В лютому 2021 рок галузевий регулятор звітував про 24 подібні приписи, суди заблокували доступ до онлайн-видань “Апостроф”, “Кореспондент”, “Вголос”, блогерської платформи “Енігма” чи сервісу спортивних тоталізаторів “Фавбет”. Зокрема, Голосіївський райсуд Києва однією із ухвал в кримінальні справі про шахрайство щодо фінансового брокера Олександра Пана постановив заблокувати 426 ресурсів, серед яких сервіс розробників програмного забезпечення GitHub, блогерська платформа LiveJournal та кілька десятків Telegram-каналів. Всі вони начебто поширювали статті про шахрайські дії самого Олександра Пана.

Правозахисники називають судове формулювання про “арешт майнових прав користувачів інтернет” юридичною нісенітницею. Компанія Максима Тульєва “НетАсист” кілька місяців оскаржувала припис Голосіївського суду, втім, так само невдало, як і заборони РНБО.

Директор департаменту зв’язків з громадськістю одного з найбільших інтернет-провайдерів “Укртелеком” Михайло Шуранов звертає увагу на інше – операторів не інформують про скасування судових приписів в апеляційних інстанціях, тож вони не завжди знають про те, чи повинні щось знову розблокувати.

 

“Наявність єдиного переліку спростить роботу щодо перевірки актуальності ресурсів, стосовно яких слід здійснити блокування, та підстав для таких дій. До того ж, важливо перевіряти (дотримання санкцій. – Ред.) не тільки великими операторами, а, в першу чергу, тисячами невеликих провайдерів, які сьогодні за сукупності обслуговують більшість приватних інтернет-користувачів України”, – ділиться він очікуваннями з DW.

Максим Дворовий визнає слушність подібних аргументів. Втім, на його думку, розробка єдиного списку чи механізмів блокування лише закріпить наявні “незаконні” практики. “Причини для блокування, як і механізми, слід чітко прописати в законі і після цього ретельно переглянути наявні “чорні списки”, – пропонує він.

MIXADVERT

ютос