Система “Купол” з дірками. Чому падають російські військові супутники

Accident in the space over Earth

Може дійти до того, що Москві не вистачить інформації для прийняття рішення про відповідний ядерний удар — як це прописано в їх стратегічних планах оборони

У квітні місяці Росія втратила два супутники, які зійшли з орбіти і згоріли
У квітні місяці Росія втратила два супутники, які зійшли з орбіти і згоріли / Getty Images

23 квітня російський супутник зв’язку «Меридіан», який був запущений у 2009 р., зійшов з орбіти і згорів в атмосфері. Це вже другий супутник, який Росія втратила в цьому місяці, — третього числа зійшов з орбіти і згорів над Тихим океаном інший апарат, призначений для дистанційного зондування Землі — «Космос-2525».

Незважаючи на те, що ці супутники формально позиціонуються як цивільні, однак, по суті, вони подвійного призначення. І чорна смуга, що намітилася, — хороший привід ближче познайомитися з космічною складовою боєготовностю російських збройних сил.

Хоча формально військовою (призначеною для виявлення пусків ракет) є тільки система «Купол», проте, за деякими даними, всі російські космічні супутники зав’язані на єдине військове командування.

Система супутників раннього попередження про ракетний напад під назвою «Око» дісталася РФ від Радянського Союзу. Варто сказати, що вона дозволяла відслідковувати пуски міжконтинентальних ракет незабаром після їх старту, ще на розгінній ділянці. При цьому розраховувати траєкторію руху ракети і точку для перехоплення протиракетною системою повинен був наземний ешелон протиракетної оборони. Однак в умовах, коли більша частина наземних комплексів фактично була втрачена (залишилася на території незалежних держав, у тому числі України), росіяни були змушені основний упор робити на космічну складову.

До 2014 р. на орбіті були чотири супутники системи «Око»: три ( «Космос-2422», «Космос-2430» і «Космос-2440») на високій еліптичній орбіті і один («Космос-2379») — на геостаціонарній. Однак термін служби радянської техніки не гумовий, і до кінця 2019 р. жодного супутника системи «Око» в космосі вже не було.

Тим часом з середини 1990-х діяла програма модернізації «Око-1», були запущені до 2012 р. вісім апаратів, але за станом на сьогодні через вироблення ресурсу і низки серйозних збоїв вони були виведені з бойового чергування.

У середині нульових міністерство оборони РФ для заміни радянської системи почало розробку і впровадження «Купола», а основою цієї системи повинні були стати космічні апарати типу «Тундра». Створені в абсолютно інших технологічних умовах при використанні західних комплектуючих, ці апарати повинні були стати універсальними і мали можливість не тільки виявляти інфрачервоне випромінювання пусків як наземних, так і морських балістичних ракет, а й розраховувати траєкторію їхнього польоту. Передбачалося, що ці апарати безпосередньо взаємодіятимуть з наземними системами протиракетної оборони. Мало того, вони повинні були працювати як на еліптичних, так і на геостаціонарних орбітах.

До 2019 р. росіянам вдалося вивести на високу еліптичну орбіту з апогеєм трохи більше 39 000 км за всього три таких супутники — «Космос-2510», «Космос-2541» і «Космос-2518». Як стверджують військові фахівці, це лише половина від мінімальних потреб, а щоб забезпечити прийнятний рівень забезпечення безпеки держави, їх повинно бути як мінімум шість. Тобто недостатня кількість супутників може привести до того, що не вистачить інформації для прийняття рішення про відповідний ядерний удар — як це прописано в кремлівських стратегічних планах оборони.

Йшлося про спеціалізовані супутники, що заточені виключно для фіксування пусків ракет. Однак час від часу з’являється інформація про те, що росіянам вдалося зв’язати в єдину космічну систему численні космічні апарати, які вже є на орбіті і використовуються різними державними структурами для інших цілей.

Наприклад, супутники міноборони РФ системи «Ліана», завданням яких є навігаційне і чітке забезпечення російського флоту в Світовому океані, в тому числі чергових стратегічних підводних ракетоносців — носіїв ядерної зброї. Є ще апарати радіолокаційної, оптико-електронної і геодезичної розвідки як, наприклад, що недавно зійшли з орбіти.

Правда, наскільки їх апаратура буде здатна зафіксувати пуск балістичної міжконтинентальної ракети, питання відкрите. Тобто можна говорити про те, що реальний парк супутників єдиної космічної системи «Купол» навряд чи здатний забезпечувати прийнятний рівень цілодобового спостереження за точками потенційного запуску балістичних ракет.

Цей недолік частково компенсується розгортанням радіолокаційними станціями наземного ешелону системи нового зразка — в окупованому Севастополі в нинішньому році почалося будівництво радіолокаційної станції «Яхрома».

Однак після того, як умовна лінія фронту присунулася фактично до кордонів РФ, то про дійсно раннє попередження про ракетний напад говорити не доводиться. Хоча тут мова може йти більше про загрози від ракетних систем тактичного рівня, типу комплексу “Сапсан”, що розробляється у нас.

 

MIXADVERT