Віталій Портников: У білорусів і українців один вибір, між свободою і війною

Останні повідомлення про контакти між президентом Білорусі Олександром Лукашенком і президентом Росії Володимиром Путіним продемонстрували, що білоруський правитель намагається домогтися втручання російського колеги в події в його країні і допомоги в утриманні влади

Очевидно, що сам Лукашенко перестає контролювати ситуацію і не може повністю довіряти власним силовикам.  Частина цих силовиків може перейти на бік народу, а інша частина давно і міцно пов’язана з Москвою і буде захищати Лукашенко тільки якщо рішення про такий захист буде прийнято їх справжніми – російськими – господарями.

Чи втрутиться Путін?  Очевидно, що російський президент дестабілізував ситуацію в Білорусі зовсім не для того, щоб втратити контроль над цією країною, яку він сприймає як потенційну територію самої Росії.  Путіна влаштує ситуація, за якої знесилений Лукашенко зрозуміє, що без Кремля він ніхто і погодиться на передачу Москві контролю над Білоруссю.  Може влаштувати і ситуація, за якої на нових президентських виборах переможе проросійський кандидат, який зможе добитися ліквідації державності Білорусі.  Єдине, з чим ніколи не погодиться Путін – це зі справжньою незалежністю Білорусі.  Як, втім, і з справжньої незалежністю України. І заради цього він буде готовий застосувати військову силу в будь-який момент.

Тим, хто у цьому сумнівається, я нагадаю про Крим і Донбас.  Багато хто у нашій країні просто не розумів – та й дотепер не розуміє – очевидної речі: на прагнення України стати дійсно самостійною державою в Росії можуть відповісти тільки війною. Така війна не почалася 1991 року просто тому, що Леонід Кравчук погодився на створення СНД, яке сприймалося у Кремлі як зародок майбутньої Союзної держави.  Й не почалася у 1994 році у Криму тому, що у Кремлі розраховували отримати контроль над усією Україною за допомогою Леоніда Кучми. А 2014 року виникла реальна небезпека остаточної втрати контролю – і терпіння Кремля луснуло. Точно так в Москві діятимуть, якщо переконаються, що прагнення білорусів до суверенітету стає головною політичною тенденцією у сусідній країні, що радянський червоно-зелений прапор епохи Лукашенка витісняється національним біло-червоно-білим прапором, що посилюються позиції сил, які будуть виступати за європейську і євроатлантичну інтеграцію Республіки Білорусь. Тому що ми з вами прекрасно розуміємо: білоруський народ може зберегтися тільки у Європі, тільки у міцному союзі з західними демократіями. Без такого союзу зникне не тільки Білорусь.  Зникнуть і самі білоруси.

В українців є – і найближчими роками, якщо не десятиліттями – буде тільки один вибір, вибір між суверенітетом і конфронтацією з Росією, між свободою і війною.  Тепер такий самий вибір – між суверенітетом і конфронтацією, між свободою і війною – з’явився і у білорусів.

MIXADVERT

цікаве