Шлях реформ чи збудження соціальної напруги

Верховна Рада 17 липня ухвалила постанову «Про утворення та ліквідацію районів» №3650, якою більш ніж втричі скоротила їх кількість. Ліквідовуються наявні  нині 490 районів та утворюються 136 нових.

На перший погляд суто територіальна реформа кардинально змінить підходи до територіальних повноважень державних органів і не тільки. Але це може ускладнити як функціонування раніше зовні розміреного  життя певної частини пересічних українців.

Пункт 6 постанови зобов’язує Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади привести власні нормативно-правові акти у відповідність до цієї постанови. Тобто у закони України (як такі, що приймаються виключно Верховною Радою) треба вносити зміни окремо, що поки не ініціювалося.

Взагалі варто врахувати таку обставину,що закон має вищу силу за постанову (навіть постанову Верховної Ради), тому без внесення змін у певну кількість законів постанова не діятиме.

Якщо ж до 17 жовтня 2020 року. Бо саме три місяці з дати прийняття постанови надано органам виконавчої влади для внесення зміни у свої нормативно-правові акти, жодних змін не внесуть – можемо отримати справжній адміністративний колапс. А рівно за тиждень вже і місцеві вибори.

То як це все виглядатиме зовні. Наприклад на Кіровоградщині  – замість 21 району за постановою стало чотири. Ну і що? Всі 21 райдержадміністрації, як працювали так і працюють, нові укрупнені не сформовані,  Керівники нові не призначені, а нинішні не звільнені, справи не передані і не зібрані до чотирьох великих куп…

Уявіть собі картину далі, якщо процес зрушать з місця. Сімнадцять порожніх приміщень у сімнадцяти колишніх  райцентрах, пару тисяч, як мінімум безробітних чиновників лише з РДА. А у кожного діти, іншої роботи практично немає, за вікном карантин і купа проблем.

Окремо варто зупинитися на тому,  які  інші ризики можна спрогнозувати. Терміново після внесення змін до відповідних законів необхідно внести зміни у систему судоустрою та виконавчої служби, нотаріату, держкадастру,  податкових органів. І все тому що залишати їх в розмірі 21 районної структури чи п’ятнадцяти  міжрайонних немає ніякого сенсу. Те ж стосується правоохоронних органів і юстиції. Виявляєте який пласт свіжого безробіття та «народного невдоволення». Але реформа і все…

Простому, на щастя не скороченому за реформою, люду в цьому хаосі для вирішення певних питань ще певний час буде важко зрозуміти до кого з чим звертатися та скільки очкувати якогось прояснення. Зміна назв, вивісок , функцій і підпорядкування. Навіть над міським головою Кропивницького з’явиться ще одна керівна ланка – районна, крім обласної.

Насправді перелік органів, що потребуватимуть реформування, – набагато довший. Однак навіть на цих наведених  прикладах можна пересвідчитись у серйозності та масштабності потенційної проблеми.

Отже з прийняттям постанови Верховна Рада додала роботи собі та виконавчим органам влади.  Залишається лише сподіватись, що ще до прийняття постанови було визначено подальшу долю згаданих державних органів та уповноважених осіб в аспекті меж їхніх повноважень.Інакше встигнути привести законодавство у відповідність не вистачить часу, і вдала реформа перетвориться на товстий дрючок в колесах реформ України.

 

 Анатолій  Авдєєв

MIXADVERT