Володимир Мартинюк: Про момент…

Хоча я й і є “вічно юний” політ-активіст , але одночасно я є офіційно визнаним Законами України “борцем за Незалежність України”
Мені приємно що я, та інші, визнані законом борці за незалежність України, чітко відмежовані від решти ветеранів воєн СРСР що на територіях СРСР, що й за межами оного СРСРу

Межа наразі, полягає в тому, що ЇМ платять за це гроші, роздають дарунки, – аж до чергових квартир, до всяких свят їхнього СРСРу, а НАМ – ні.

Це нас особливо не хвилює, і навіть не хвилює те, що це. абсолютно не хвилює всяких галасливих суперпатріотів зібраних під знаменами Тягнибока, Білецького і випускника Мінської школи КДБ пана Коротких , себто “Боцмана” – тобто боса “нацдружин”…

Але в нас прекрасна память – ми пам’ятаємо як за СРСР “всенародно обговорювали” доповіді Брежнева,чи просто промови Косигіна і Андропова.

І зараз в Україні почалося “всенародне обговорення” плівок Деркача.

Мене просто шокувала кількість “відповідальних партійних работніков” які самовіддано взялися мусолити оцю всю туфту в усіх можливих фейсбуках та інтернетах.

Хлопці – ну воно вам це все треба – натужно шукати “високе, потаємне значення” того що наліпили в ті “записи” якісь інші халтурники-умільці?

Ви що сподіваєтеся на те що вам за це заплатять?Та не заплатять… А ось переписувати вас -заляканих і зашуганих, вже взялися всі кому не лінь.

Ну Вам це треба?

Володимир Мартинюк

MIXADVERT