Кропивницький на грані екологічної катастрофи

Проблеми уранових шахт на Кіровоградщині екологічні, соціальні і навіть політичні, через “зацікавлення ” ними різних політичних сил перед виборами та спекуляціями з електоратом. Про це пишуть місцеві ЗМІ.

Уже пів рік всерйоз лихоманить енергетичну галузь. Особливо дістається уранодобувним шахтам, до яких належить і  «Інгульська» та дві інших на території області.

Постійне недофінансування, заборгованість за всіма можливими статтями: у результаті не лише шахтарі без заробітної плати, а й загроза зупинки шахт через відключення електроенергії. А це призведе до непоправних втрат, навіть не кажучи про соціальні наслідки.

Профспілка Схід ГЗК не раз апелювала до профільного міністерства, та, на жаль, ситуація кардинально не поліпшувалась. Шахтарі знову звернулися, цього разу до т.в.о. міністра енергетики та захисту довкілля Ольги Буславець. НАЕК «Енергоатом» не виконує своїх договірних зобов’язань – не перераховує гроші за поставку уранового оксидного концентрату. Заборгованість уже становить більше 340 мільйонів гривень. Відповідно – шахтарі вчасно не отримують заробітної плати, не сплачено за спожитий газ, за залізничні перевезення, за електроенергію, за реагенти. Шахти на грані зупинки.

Певним виходом із ситуації вважалось включення Східного гірночо-збагачувального комбінату разом із шахтами у склад НАЕК «Енергоатом» і відповідно створення державної вертикально-інтегрованої системи, яка б включала майже усі технологічні ланцюжки – від видобутку урану до виробництва електроенергії. Майже – бо досі ТВЕЛи, які завантажують у реактори атомних станцій, перетворюють на ядерне паливо на підприємствах РФ. Можливо, саме для вирішення цих завдань Кібмін ще за прем’єрства Юлії Тимошенко створив концерн «Ядерне паливо». Та, на жаль, він навіть частково не виконав цього завдання. Більше того, на думку голови профспілки СхідГЗК Бориса Філіпова, у концерні навіть не спромоглися на створення і прийняття державної програми розвитку ядерно-паливної галузі. Попередня така програма закінчила свою дію ще у 2013 році. Розроблена була тільки короткострокова концепція. Тим часом ДП «СхідГЗК» щороку переаховує близько 17 мільйонів гривень на утримання працівників концерну, які отримують чималі, до 200 тисяч гривень, зарплати.

Отож, ця слабка ланка у технологічному ланцюжку мала б тим більше підштовхнути уряд країни до зміцнення важливої енергетичної галузі. Врешті-решт, після проведення велечезної роботи, у березні минулого року з’явився відповідний наказ тодішнього Міненерговугілля, а у першій декаді липня – розпорядження Кабінету Міністрів. Але наступна реорганізація міністрества, що стало зватися енергетики та захисту довкілля, зміна керівництва вочевидь не сприяли оперативному виконанню наказу попередників.

Тепер шахтарі закликають нового т.в.о. міністра таки здійснити ці важливі кроки. Вони також занепокоєні тим, що ДП «СхідГЗК» хтось намагається вивести із переліку підприємств, що не підлягають приватизації. «Ми вважаємо, що втрата державного контролю за уранодобувною галуззю є вкрай небезпечною», – пишуть вони.

Поки жоднихз змін на краще не відбулося. Міністерство мовчить… Про це пише відома журналістка Світлана Орел.

А тим часом пише вона: Шахтарі трьох шахт вийшли на протестну акцію до облдержадміністрації. Мають намір знову, як і влітку минулогог року, їхати на подібну акцію до Києва. І тут уже йдеться не лише про заборгованість заробітних плат: якщо відключать електроживлення тієї ж «Інгульської», роадіоактивна вода підніметься до рівня грунтових вод, а це загрожує масштабним зараженням води, повітря, грунту. Йдеться фактично про екологічну катастрофу. У Києві тим часом розділили Міністерство енергетики і захисту довкіллі на два окремі органи влади. Коли ж буде результат? Чи довго чекати лиха, яке ще можливо оминути?

Про шахти регулярно згадують перед виборами, обіцючи мешканцям Кропивницького виплати за екологічну шкоду. Шахта  “Інгульська” видобуває ядерне  майбурнє паливо прямо під обласним центром. Гроші за екологчну шкоду обіцяють вже більше ніж півсторіччя. Місцеві аборигени вже охрестили їх “гробовими”… А їх все немає. А небезпека нікуди не зникає, а лише посилюється через “вміле господарювання”.

Yottos