З Лугандонбом все зрозуміло і з Росією також.
Порятунок в усвідомленні мільйонами русскоязичних українців у необхідності добровільного, свідомого масового переходу нас на україномовлення.
Такий процес є можливим, але в обставинах стану зросійщеності українців, закоріненої у звичку, побут, ментальні установки русифікації є, водночас малоймовірним.
Потрібна не просто україномовність набута в родині в селі, у райцентрах чи на Заході України, а свідомий, підкріплений політичними, економічними й безпековими аргументами вибір русскоязичної особи.
Свідомий безповоротній крок, який часто приносить не тільки дискомфорт а й обструкцію й дискримінацію, який приносить сегрегацію і проблеми.
Але тільки свідомий вихід із русского міра і його суті – язика, дає можливість порвати з російським імперіалізмом і не допустити російської агресії.
Це як очищення, духово-культурна внутрішня санація, як перехід із грішного світу у світ праведників що практикується у всіх релігіях.
Тоді можна читати і “класічєскую русскую літєратуру”, дивитися мосфільми, “уважать русскаво чєловєка” – нічого не пристане і не нашкодить.
Бо зміна язика на мову русскоязичними українськими громадянами не звичайна зміна мови спілкування, це перекреслення коду-жаргону совково-русского політичного сприйняття світу, це вихід із другосортного стану українців у статусі русского міра, це прорив до нового українського життя.
Сергій Жижко
You must be logged in to post a comment.