Сергій Жижко: російська церковна благодатність не є винятковістю

УАПЦ і УПЦ КП 30 років в середовищі русскомірної митрополії РПЦ в Україні цькували як самі ці церкви, як ієрархію, так і рядових священників і вірних, обмежувались ці церкви також політикою влади, можливостями адмінресурсу і безгрошівям.

У кожному приході тридцять років велася невпинна фанатична пропаганда про неканонічність, безблагодатність, обрядову, культову недостатність “самосвятів”. Особливо безпощадно-сліпо цькувалися вірні у населених пунктах, де появлялися скромні храми і з нечисельними вірними приходи українських церков.

Накопичення інформаційного бруду, брехні і злобності не мало для засліпленої маси виходу і втримувалося греблею церковно-адміністративної переваги, владною підтримкою, грішми грішнорозбагатілих злочинців, шахраїв і газпрому.

Ось ця накопичена брехня має самовідкритися і лопнути. Довго заривати голову у пісок, самообманюватися, не розуміти і не бачити очевидного не можливо.
Не можливо довго замовчувати, закривати очі на канонічність, благодатність утвореної нової церкви. Очевидно, що ця церква є своя, а підмосковна філія є чужою.

У кожному приході невдовзі буде зріти дискусія, почнуть давати запитання, чекатимуть від священників чи благочинія відповідей, священники все і так прекрасно розуміють – будуть чекати сигналу від церковноначалія.

Людям, особливо у провінції, слід коротко і ясно донести не стільки історію українського православя, а пояснити про канонічну територію в Україні, розяснити, що російська благодатність не є винятковістю, про визнання іншими церквами, інформувати про приклади переходу в ПЦУ перших громад.
Крига буде скресати і в один з моментів піде льодоходом, який не стримати.

Сергій Жижко

MIXADVERT