Час лже-месій. Час, який ми втратимо.

Буває таке: репресовані нерідко більш небезпечні для держави, ніж ті, хто репресують. Бо мають пиху у поєднанні з невіглаством, котрі нам іще дуже боляче ікнуться. Здатність зневажати і зраджувати так, як ніколи не уміли зневажати і зраджувати їх опоненти. Буває, що той, кого зараз усі вітають та носять на віртуальних чи реальних руках – пустий, як барабан. Як його ж опоненти чотири роки тому, коли їх тільки обирали з новою надією. Або й гірше. Ні, точно гірше.
Такий зараз такий стан України – невротично-депресивний. Перманентна вагітність лже-пророками.
Багато хто у ЗМІ втратив гостроту зору. Коли багато хто з громадського сектору піддався спокусам простих або вигідних рішень, замість правильних.
Коли політики все розуміють, але мовчать.
Словом, коли спокійний аналіз та прискіпливий погляд – непопулярні.
Врешті, ця вся нинішня боротьба стає злоякісною, бо у ній геть втрачається істина.
За підсумками політичних драм, людська слава, надія мас, авторитет серед народу інколи дістаються тим, котрі ще гірші.
Час лже-месій. Час, який ми втратимо. Найцінніше.

Igor Lutsenko