Українська державна влада винайшла свій унікальний вічний двигун — нескінченний процес кадрових перестановок, який у кулуарах гордо називають «стратегічним оновленням».
12 липня 2026 року Президент Володимир Зеленський у своєму черговому зверненні урочисто оголосив про зміну політичної стратегії та анонсував масштабне чищення в Кабінеті Міністрів та силових відомствах. За традицією, серйозні державні реформи підміняються захопливою грою в політичні шахи, де головна мета — не перемогти фігури суперника, а просто не дати своїм власним фігурам сісти у в’язницю до того, як вибухне медійний скандал.
Політична журналістика, здається, остаточно поступилася місцем анонімним зливам та інформаційному шуму, де медійні аватари різних груп впливу змагаються за лайки. Проте якщо поглянути на нинішній кадровий пасьянс крізь призму реальних процедур та недавніх кулуарних тектонічних зрушень, перед нами постає класична картина вітчизняного політичного волюнтаризму.
Вашингтонська рокіровка як дипломатичний притулок від НАБУ?
Найяскравішим свідченням «стратегічного мислення» Банкової стала ситуація навколо крісла посла України у США. Чинна очільниця уряду Юлія Свириденко, яка протрималася на посаді прем’єр-міністерки всього один рік після гучного усунення Дениса Шмигаля у липні 2025 року, раптово згортає свої реформаторські манатки.
Ольга Стефанішина
Офіційна причина — потреба в людині, здатній реалізувати ліцензійне виробництво систем Patriot та європейський антибалістичний проєкт безпосередньо у Вашингтоні.
Читайте також: Обвинувачену міністерку юстиції Стефанішину оштрафували, а Баканов знайшовся разом з сином
Справжня ж причина куди більш прозаїчна та цинічна. Чинна пані посол Ольга Стефанішина поспіхом залишає дипломатичну службу «за власним бажанням». Вона вже має у своєму багажі офіційну підозру за розтрату 2,5 мільйона бюджетних гривень, а за даними антикорупційних інсайдерів, Національне антикорупційне бюро (НАБУ) готує для неї свіжу підозру — цього разу за незаконне збагачення.
Оскільки Вашингтон є нашою головною фінансовою та військовою артерією, Банкова вирішила діяти на випередження. Відправити Свириденко в США до того, як над Стефанішиною прогримить антикорупційний грім — це блискучий зразок українського антикризового менеджменту, де дипломатичні посади топрівня використовуються як евакуаційні човни.
Читайте також: Потужні корупціонери Зеленського
Кавовий аромат державного управління, від заправок до Кабміну
Хто ж претендує на крісло очільника уряду парламентсько-президентської республіки? Новим фаворитом Офісу Президента став чинний голова правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький. Його біографія — це хрестоматійний приклад того, як менеджерські навички продажу кави та палива стають головним критерієм для управління воюючою державою.
Керівник «Укрнафти» й «Укртатнафти» Сергій Корецький задекларував 26,66 млн грн заробітної плати у 2024 році / фото: Сергій Корецький/Facebook
Корецький пройшов довгий шлях: понад двадцять років у групі «Континіум», керівництво мережею АЗС WOG, запуск кав’ярень Idealist Coffee Co. та постачання кави у поїзди «Укрзалізниці». Після переходу «Укрнафти» під контроль Міноборони у 2022 році він очолив компанію, а у квітні 2025 року сів у крісло керівника «Нафтогазу».
Читайте також: Зарплати під грифом «таємно». Що отримують керівники найбільших держкомпаній під час війни
Президент щиро вдячний Корецькому за «національні результати» у нафтогазовій сфері, і тепер, очевидно, Банкова вважає, що якщо людина змогла успішно зварити каву в потягах, то вона точно впорається з руйнуванням енергетичної інфраструктури в прифронтових регіонах.
Про його давнє політичне минуле помічника нардепів від блоку Литвина та Партії регіонів Ігоря Єремеєва чи Катерини Ващук на Банковій воліють зайвий раз не згадувати.
Конституційний нігілізм та коаліційні злидні
Чергове «велике перезавантаження» уряду відбувається у звичній для нинішньої влади атмосфері повного ігнорування законодавства. Відомі експерти справедливо обурюються цим театром абсурду, адже Закон України «Про правовий режим воєнного стану» містить пряму, залізобетонну заборону на припинення повноважень Кабінету Міністрів під час дії воєнного стану. Стаття 10 цього закону чітко зазначає, що в умах війни Уряд продовжує здійснювати свої повноваження в повному обсязі і його повноваження не можуть бути припинені.
Але навіщо змінювати закони чи дотримуватися Конституції, якщо на Банковій виникло чергове волюнтаристське бажання пограти в кадрові перестановки?
«Це якесь знущання над державними інституціями з втратою інституційної пам’яті, і це під час процесу перемовин про вступ до ЄС», — констатують профільні аналітики.
Ба більше, ініціатори розгону Кабміну, здається, зовсім забули, що Україна формально є парламентсько-президентською республікою. Депутати пропрезидентської фракції дізналися про звільнення уряду з телевізора, разом зі звичайними громадянами.
Оскільки монобільшість «Слуги народу» вже давно існує лише на папері, для затвердження Корецького та нового складу Кабміну Банковій доведеться бігати на уклін до олігархічних бізнес-груп «Довіра» та «За майбутнє», а також збирати голоси серед уламків колишньої ОПЗЖ.
Процес торгів обіцяє бути довгим і брудним, особливо зважаючи на те, що внутрішня кон’юнктура суттєво змінилася після зими 2026 року, коли системні гравці змогли посунути з посади, здавалося б, вічного та непохитного керівника Офісу Президента Андрія Єрмака. Нинішнє перезавантаження — це спроба нових кураторів ОП переділити сфери впливу, поки стара архітектура остаточно не посипалася.
Читайте також: Схоже, “звільнений” Єрмак як і раніше керує державою
Силовий блок: мобілізаційний батіг та тіні минулого
Не менш епічні пертурбації очікуються і в силовому блоці країни. На місце міністра оборони планують пересунути чинного очільника МВС Ігоря Клименка. Інсайдери кажуть, що сам Клименко від цієї ідеї не в захваті, але «проханням» Президента відмовляти не прийнято. Логіка Банкової тут проста як двері: Клименка кидають на армію, щоб жорсткою поліцейською рукою закрутити гайки та виправити ситуацію з мобілізацією, яка стрімко котиться у прірву.
Крім того, це чудовий привід позбутися Михайла Федорова, чия активність у сфері військових технологій почала викликати відверте роздратування та ревнощі на Банковій, де його амбіції розцінюють як гру на власне політичне майбутнє.
Ну і вишенька на цьому кадровому торті — Служба безпеки України. Крісло очільника спецслужби пророкують Олександру Покладу, який у січні 2026 року став першим заступником голови СБУ. Генерал-майор Поклад — постать легендарна. За часів Віктора Януковича він спокійно працював помічником народних депутатів від Партії регіонів Равіля Сафіулліна та Івана Мирного (відомого як багаторічний соратник Дмитра Фірташа).
Читайте також: Тетяна Чорновол: Про справжнє обличчя Олександра Поклада
Повернення людей із таким шлейфом на вершину спецслужб воюючої країни ідеально вписується в нинішній правоохоронний ландшафт. Це відбувається на тлі повної безкарності силовиків — від скандалів із директором ДБР Сухачовим, якому Печерський суд Сергія Вовка превентивно забороняє журналістам рахувати 143 квартири брата, до нардепа Миколи Тищенка, який вимагав «константи» в мільйони доларів за кришування шахрайських кол-центрів.
Для нинішніх архітекторів системи жодної інституційної пам’яті та конституційної логіки не існує. Державне управління перетворилося на театр абсурду, де міністерства спочатку безглуздо об’єднують, а через рік роз’єднують заради чергових кулуарних домовленостей. Залишається лише одне питання: скільки ще українська державна машина здатна витримати такі «стратегічні оновлення» до того, як система остаточно втратить керованість в умовах жорстокої зовнішньої агресії.
—
Святослав Гринько для «Аргумент»
You must be logged in to post a comment.