“Батоги” і “пряники” для втеклих ухилянтів – влада не хоче визнати очевидного

Перебуваючи в Німеччині, президент Зеленський заявив про співпрацю з цією державою над повернення військовозобов’язаних чоловіків-українців додому. Тим самим повернув у публічний простір тему, яка викликає неоднозначну реакцію суспільства

Зеленський і Мерц говорять про різних українців? Задається питанням видання “Ділова столиця”.

Під час прес-конференції у Берліні журналісти запитали в українського президента, чи є можливість повернути додому чоловіків мобілізаційного віку. Той відповів: повернення громадян мобілізаційного віку — це питання справедливості перед тими, хто тривалий час перебуває на фронті. Водночас, зазначив Зеленський, молодь немобілізаційного віку має повне право залишатися за кордоном.

Для Німеччині, де отримали притулок близько 1,3 млн українців (серед них зафіксовано 349 520 чоловіків віком від 18 до 63 років), нова хвиля біженців чоловічої статі з України стала серйозним викликом.

Додаткові соціальні виплати посилюють навантаження на бюджет, що стимулює справедливе обурення німців, яке відображається на рейтингах правлячої партії. Не лише “зайві” українці тягнуть союз ХДС/ХСС на дно, але це одна із причин. Згідно з останніми опитуваннями, праві популісти з “Альтернативи для Німеччини”, які грають на антимігрантській тематиці, випереджають партію Мерца.

Читайте також: Мобілізація справедливості. Чому без дітей еліти в окопах жодні реформи не подолають дезертирство

На щастя, парламентські вибори там не скоро, інакше б ультраправі на них перемогли. Конструктивні сили в німецькому політикумі розуміють необхідність реагувати на проблеми, які сприяють рейтингам популістів. Тож не дивно, що канцлер Мерц є прихильником ідеї репатріації українців мобілізаційного віку. Тим більше, це можна відповідним чином обставити — Україна прагне повернути ухилянтів і Німеччина цьому сприятиме. Такий хід думок у канцлера:

“Ми підтримуємо зусилля України обмежити виїзд чоловіків до ЄС. Це абсолютно необхідно, щоб Україна могла себе захищати, щоби була надалі єдність українського суспільства, щоб Україну дійсно можна було відбудувати. І ми бачимо тут відчутний прогрес в інтересах обох сторін”.

Важливо нагадати, коли канцлер Німеччини вперше підняв тему напливу чоловіків з України до його країни. Сталося це 13 листопада минулого року у телефонній розмові з Зеленським. “У тривалій телефонній розмові я попросив президента України забезпечити, щоб молоді чоловіки не приїжджали до Німеччини у зростаючій кількості, а служили своїй країні”, — заявляв тоді Мерц.

Як пояснювало видання Politico з посиланням на МВС ФРН, після послаблення правил виїзду з України для молоді віком від 18 до 22 років, кількість чоловіків, які приїхали до Німеччини, зросла з 19 на тиждень у середині серпня до 1400-1800 на тиждень у жовтні. Таке нашестя викликало негативну реакцію політичних союзників канцлера. Так, глава уряду Баварії Маркус Зедер запропонував обмежити Директиву ЄС про тимчасовий захист, якщо Київ добровільно не скоротить кількість прибулих.

Читайте також: Командир про причини СЗЧ: безкарність, дикі чутки та погана підготовка

Удруге Мерц заявив про проблему після зустрічі “коаліції рішучих” у Парижі 7 січня. Він закликав Зеленського забезпечити, щоб молоді українці “ставали на службу безпечній та економічно здоровій Україні”, а не виїжджали до Європи. Судячи зі сказаного Зеленським у Берліні, повернення тієї категорії втікачів, яка дуже напружує німецьку владу, не входить в плани влади української. Себто скасовувати дозвіл на вільний виїзд із країни молодиків від 18 до 22 років Банкова не планує.

Ще у жовтні 2025-го видання The Telegraph навело жахливу цифру: тільки за два місяці з моменту надання дозволу на виїзд з України в Європу чкурнуло майже 100 тисяч чоловіків цієї вікової категорії. В Україні цифру не підтверджували, мовляв, частина вже повернулася. Точної статистики наразі не існує, але якщо на сполох б’ють німці, яким не відмовиш в умінні педантично все рахувати, схожою є проблема і в інших країнах ЄС.

Читайте також: «Без поповнення фронт впаде. Зброя є, але стріляти з неї нема кому»: інтерв’ю з передової

“Батоги” і “пряники” для втеклих ухилянтів

Заяви у Берліні поновили дискусію, чи можливо повернути українських біженців додому, а особливо чоловіків, значна кількість яких опинилася в Європі або зловживаючи системою “Шлях”, або перейшовши кордон нелегально, або це молодь, яка виїхала легально, однак не поспішатиме їхати назад з досягненням призовного віку.

Не лише Німеччина, а й інші країни Європи намагаються знайти механізми для обмеження нової хвилі біженців з України. Країни Скандинавії, наприклад, не прийматимуть біженців із регіонів у глибокому тилу. Поляки, чехи та інші крок за кроком урізають соціальні виплати, стимулюючи мігрантів іти на роботу. Цим шляхом все активніше рухатиметься і Німеччина.

Чимало країн ЄС можуть ухвалити відмову у тимчасовому захисті новоприбулим із 2027 року, чоловіки, які приїздять не для об’єднання з родиною, найімовірніше потраплять під це обмеження. Але так робитимуть не всі країни Євросоюзу або не всі одночасно, що дасть можливість біженцям мігрувати всередині ЄС.

Про такі наміри українців свідчать дані дослідження “Центру економічної стратегії”. На питання “що планують робити за кордоном, коли скасують тимчасовий захист”, 230 опитаних схильні повернутися додому, 108 відповіли, що повернуться, але потім знову виїдуть, 268 шукатимуть дозволу в іншій країні, 80 переїдуть до іншої країни без дозволу, 107 залишаться без дозволу там, де мешкають нині, у 211 уже є інші документи. 

Чи можлива для порушників примусова екстрадиція? Теоретично так, якщо є докази підробки документів на право виїзду або вироку суду. Однак ця категорія — незначна. Та й жодної користі від екстрадиції таких громадян для держави не буде. А йдеться ж саме про справедливість, себто про те, що втеклі чоловіки після повернення мають бути мобілізовані, а не сидіти тут у тюрмі за злісне ухилянство.

До того ж національне законодавство країн ЄС дуже скрупульозно ставиться до питання екстрадиції, у даному випадку правозахисники доводитимуть, що вона порушуватиме права людини та становитиме потенційну загрозу для життя і здоров’я людини. Тобто примусове повернення ніколи не стане масовим, про це можна забути.

Україна працює над поверненням громадян додому, зокрема веде переговори з партнерами, проте “без завершення війни, гарантій безпеки та створення економічного підґрунтя про якийсь серйозний результат марно говорити”.

Ця заява глави Офісу президента Кирила Буданова чітко розставляє акценти та повертає до реалій українську владу. У тому числі у питанні повернення чоловіків мобілізаційного віку. Щодо цієї категорії держава повинна визначити напрямок своєї політики. Те, про що казав Зеленський у Берліні, тобто про мобілізацію таких громадян — популізм. Якщо й вдасться повернути когось силоміць, це буде мізерна цифра.

Читайте також: Портрет СЗЧшника. Хто й з яких причин в ЗСУ найчастіше самовільно залишає частину – розповідає військовий

Якщо “батогом” не вийде, то чи існують “пряники”? Колись у парламенті обговорювалася ідея доплачувати за повернення, однак від неї відмовилися, адже такий варіант викличе обурення суспільства. Про інший варіант колись казав Олексій Чернишов, коли ще був міністром єдності, а не підозрюваним у корупції: Україна готова надати роботу на оборонних підприємствах з бронюванням від мобілізації військовозобов’язаним, які зараз перебувають за кордоном.

Теоретично, це робочий інструмент, однак ідеться знову-таки про незначну кількість людей, які мають інженерний або інший технічний фах. Повертати з-за кордону, бронювати та ще й навчати не спеціалістів державним коштом — неефективно. Та й проблеми мобілізації це ніяк не вирішує.

Крім того, після скандалу з Чернишовим Банкова відмовилася від ідеї міністерства єдності, а саме така державна структура і мала безпосередньо контактувати з нашими біженцями в Європі задля повернення бажаючих чи політичної консолідації нашої діаспори. Аби вона ефективно захищала права українців за межами країни. Піклування держави про них за кордоном у перспективі може підштовхнути до повернення на Батьківщину, а от байдужість — навряд.

Є ще один момент, про який ні влада, ні суспільство серйозно говорити поки не готові — можливість амністії для втеклих ухилянтів, а в найближчому майбутньому для молодих чоловіків, які не повернуться після виповнення 23 років.

На них очікуватимуть кримінальні провадження. Враховуючи жахливу демографічну ситуацію в Україні, доведеться або запрошувати робочу силу з Африки та Азії, що є поганим варіантом з огляду на низьку кваліфікацію цих людей, а також культурні та релігійні відмінності, або заманювати додому чоловіків-українців, давши їм право на амністію. В обмін на що — тема для дискусії. Та поки у них є два варіанти — примусова мобілізація чи тюрма за відмову від виконання військового обов’язку — вони точно не повернуться.

—

Юрій Васильченко, опубліковано у виданні DSnews