Рабами стануть всі: ми вже на це погодились

В армію я вернувся в перший день повномасштабки, без будь яких умов і договорів.

Я прийшов в армію з одним бажанням – не здохнуть 6 місяців, шоб країна вспіла знять чехли, мобілізувать мужиків і получить зброю.

Я получів автомат, один комплєкт форми (взяв вдіть, шоб свої ж не захуячили) і бєрци на 2 размєра більші (не було інших)

Я прийшов в армію під аплодісмєнти самого лучшого народа в світі, який треба захищати і хриплий голос обісцяного прєзідєнта (за якого я просив вас не голосувать, бо буде піздєц) : “- Збройні Сили Украіни – ви все що у нас є”.

Шо я получив в результаті?

Уніженіє від держави, зарплату обізяни, ніякого права на знання сроків своєі служби і насмєшку від “умних”, які порішали свої вопроси тоді, поки ми кишки на траки намотували, в ожиданії мобілізації державою мужиків.

Я получів фотографії пачок пижжєних грошей то в багажніках, то на столах власних підорасів. Я получів зневагу уєбанів, порішавших з воєнкоматом.

Тепер я продаю книжки і періодично прошу гроші, шоб мені було як ще 20 років служить в ЗСУ. Це єдиний зрозумілий сьогодні мені срок служби – до 60 років. Я продаю книжки шоб моя сімʼя не здихала з голоду. Кончаться гроші і не буде що продавать – я не піду таксувать чи просить милостиню.

“Горіть” і зводить себе з ума я не буду, але більшого приниження, чим від свого ж народу (який від страха не хоче бороться за мої права шляхом тиску на вибраних ними ж підорасів) і від своєї держави, яка мене вважає безправною обізяною, я не получав.

Я не піду в СЗЧ сам і ніколи не призву до цього когось ще, бо це хуйова тєма при тисячах кілометрів лініі фронту.

Я не “піду на Київ” і не призву до цього когось ще, бо це тоже хуйова тєма при тисячах кілометрів лінії фронту.

Я не буду розказувать сказок про “піздєц вам після війни”, бо знаю, шо ніколи такого не буде і не хочу самого себе смішить.

к тільки моя сімʼя начне страдать – я вдіну той самий посічєний осколками піксєль з 2022 року, шеврони і в откриту піду грабить. Грабить з гордо піднятою головою, як воїн ЗСУ доведений до піздєца своїм же народом.Держава зробила з тих, хто остався живий з доброї сотні тисяч лицарів, безправних кріпаків з кріпацькою зарплатою і кріпацькими “правами”, під мовчазне согласіє обісцявшогося і тихенько сидящого в норках населення. В результаті рабами стануть всі. Ми вже на це погодились. Населення не хоче воювать з росіянами і населенню не треба Україна.

Значить, скоро в нас її й не буде. 

Сайгон (Сергій Сергійович)

Джерело: https://censor.net/ua/b3588746