Марі Москальова: Про людей і бляд*й

Спроби розправитися з викривачами злодійства чиновників робили президенти України ще в той час, коли викриття займалися в основному журналісти. Крилата фраза Кучми на адресу Гонгадзе “хай його чеченці нах.й вкрадуть” виявилася на диво живучою і, схоже, заражає мозок кожного наступного мешканця кабінету на Банковій.

Влада тим, хто хоче, щоб той, хто “свистить у свисток” (так ця функція називається в перекладі з англійської) більше не свистів. Навіть якщо він лише свистить, це заважає, адже будь-яка робота з грошима любить тишу, тим більше злодійська.

Я пам’ятаю, як у 2013 році політтехнологами Банкової було створено сайт “Українська кривда”. Сайт був створений напередодні переобрання Януковича у 2015 році та призначався, щоб заткнути “Українську правду” – її журналісти були найактивнішими викривачами.

Тоді повідомляли, що за створенням сайту стояв “чорний політтехнолог” Януковича Петров (зараз Петров, як повідомляють, веде якийсь неофіційний Телеграм-канал від імені Офісу президента, і, як повідомляють, заброньований від мобілізації за квотою парламентського телеканалу “Рада”).

Переобрання Януковича було зірвано Революцією Гідності. Внаслідок Революції Гідності в Україні з’явилися офіційні антикорупційні органи, які підтримали закордонні партнери України. Це досягнення було дуже важливим, тому що таким чином боротьба з крадіжкою чиновником найвищого рівня інституціалізувалася.

До оновленого парламенту 2014 року постаралися увійти найвідоміші викривачі крадіжки чиновників. Це вдалося не всім, але двоє вихідців із “Української правди” стали депутатами від партії президента Порошенка – це Сергій Лещенко та Мустафа Найєм, третя – журналістка, яка постраждала під час Революції Гідності, Тетяна Чорновіл – від партії прем’єра Яценюка. Голова громадської організації “Центр протидії корупції” Віталій Шабунін спробував вибратися від партії, не пов’язаної з владою, і до парламенту не потрапив.

Наразі виглядає так, що “Центру протидії корупції” пощастило найбільше – вони принаймні залишилися викривачами. Решта, названі вище, фактично перестали бути такими. Сергій Лещенко обіймає посаду у Наглядовій раді Укрзалізниці, де отримує якусь нерозголошувану зарплату (за відомими даними – високу). Мустафа Найєм втратив посаду у Державному агентстві з відновлення інфраструктури після того, як відповідав за водопровід у Кривий Ріг (наскільки я знаю, там досі проблеми з водою). Тетяна Чорновіл написала портрет революціонера Пашинського, боролася проти спроб припинити ввезення вугілля з окупованих територій та після початку повномасштабної війни пішла на фронт. Нині її не чути.

 Чутно і видно зараз “Центр протидії корупції”, голова якого Віталій Шабунін виступає в медійному полі разом із журналістом програми “Наші Гроші” Юрієм Ніколовим. Ніколов – викривач тих самих “яєць по 17 гривень” від міністра оборони Резнікова. Міністр оборони в результаті пішов з посади, але у справі про яйця начебто не фігурант, підозри не отримав і мало не став послом, а може ще й стане.

Проти “Центру протидії корупції” боровся ще Порошенко десь із середини своєї каденції. Тоді цю функцію було, судячи з повідомлень, доручено СБУ. Вже тоді Шабуніна “від імені товариства” звинувачували в тому, що “незаконно збагатився” (“протестувальники”, за чутками, підлеглі Грицака, запускали над його домом дрон), і в тому, що не воює (з цим питанням до Шабуніна звернувся Філімоненко, активіст з Луганська, який одержав від Шабуніна по особі. України, знявся у російській пропаганді, веде ютуб із заголовками “втеча Зеленського, евакуація міністрів до Львова”. Справа про “побиття Філімоненка” продовжує розглядатися в судах).

Знищувати викривачів крадіжок чиновників президенту Порошенку було складніше, ніж Кучмі чи Януковичу – адже Порошенко декларував дружбу із західними партнерами, а вони викривачів підтримували. Основну таку підтримку надавали Сполучені Штати Америки. Як журналістам, так і громадським організаціям як грошима, так і політично. Там розуміли, що в країнах, де відбувається перехід до демократії – а Україна саме така країна, – побудова стійкої демократії без боротьби з крадіжкою вищих чиновників неможлива, інакше її просто не дадуть збудувати.

Новий президент США Трамп – не демократ по партії і, по суті, підтримку демократії у світі він звернув, і навіть фактично дозволив своїм чиновникам давати хабарі в інших країнах. Ні, це не означає, що він підтримуватиме крадіжки американських грошей чиновниками інших країн, але хтось таки міг вирішити, що так, і що час.

Як бачимо, саме зараз спокуса “заткнути свисток” для влади України велика, і ми спостерігаємо кроки, які мають змусити викривачів крадіжок вищих чиновників замовкнути. Характерно, що ці кроки зроблено після підозри міністру Чернишову, дружина якого, як повідомляють, товаришує із дружиною Зеленського. Чернишов отримав підозру НАБУ. Він продовжує залишатись на посаді. Багато коментаторів відзначили різку різницю у підході до ймовірно замішаного у крадіжці чиновника та до викривача. Також продовжує зростати нетерпимість українців до крадіжки чиновників: червнева соціологія показує, що корупцію вважають найбільшим злом – більшим, ніж удари шахедів. Можливо, все це разом і навело на думку, що “заткнути свисток” – саме час.

Знову, як у 2017 році, атака на викривача подається як “народна”: у ЗМІ Коломойського опубліковано повідомлення якогось військового, який пише, що підозра мало не врятувала Шабуніна від народного гніву. Соціологія показує, що народний гнів спрямований у дещо інший бік. Проте повідомлення перепостив один із найбільших Телеграм-каналів України “Труха Україна”. Характерно, що цей канал веде дискредитаційну кампанію проти антикорупційних інституцій України як мінімум із грудня минулого року.

Це тривожна ситуація для кожного, хто живе в Україні та має намір тут жити, і для кожного, хто має намір вкладати сюди гроші.

Можна припустити, що ідеальною метою охочих, щоб “нах.й вкрали” викривачів, є знищення результату Революції Гідності – антикорупційних інституцій країни. Немає органу – немає і явища, немає антикорупції – немає корупції, а журналістів та членів громадських організацій можна заткнути різними способами, кількість яких стала ще різноманітнішою під час війни.

Але проти – народ України, який, як і раніше, проти крадіжки – і за гідність, тобто за демократію.