Росія формує уявлення про Балтійський регіон, відповідно до якого НАТО готується до нападу на Росію, країни Балтії активно нарощують військовий потенціал, а російськомовному населенню загрожує переслідування. Разом ці наративи створюють атмосферу постійної кризи, в якій військова ескалація видається дедалі більш імовірною.
Це дозволяє Москві чинити тиск навіть без відкритих військових дій — сама можливість конфлікту стає інструментом примусу.
Наприкінці 2025 року Інститут вивчення війни (ISW) звернув увагу на постійне поширення російських FIMI (іноземних інформаційних маніпуляцій і втручань), спрямованих проти країн Балтії, і зазначив, що вони віддзеркалюють наративи, які Кремль використовував для виправдання вторгнень в Україну. Останні оцінки служб розвідки в країнах Балтії описують тривалі та дедалі більш організовані зусилля Росії для впливу на інформаційний простір Латвії, Литви й Естонії, поширюючи антибалтійські наративи в соцмережах і проводячи скоординовані міжплатформні кампанії.
«Балтійські агресори»
Один із повторюваних наративів змальовує країни Балтії як агресорів, які очолюють боротьбу Заходу проти Росії. Це голослівне твердження набуло поширення після українських ударів по російській нафтовій інфраструктурі, коли російські чиновники безпідставно звинуватили країни Балтії у відкритті «повітряних коридорів» для українських дронів — твердження, яке влада країн Балтії заперечила.
Інший поширений наратив полягає в тому, що Захід програє боротьбу проти Росії і тому намагається відкрити «другий фронт» у Балтійському регіоні. У ньому країни Балтії змальовують як «камікадзе», готові пожертвувати собою заради послаблення Росії, так само як, за цією версією, раніше пожертвувала собою Україна.
Наратив про «балтійських агресорів» також включає твердження, що Литва, Латвія та Естонія стрімко нарощують військовий потенціал у протистоянні з Росією. Такі повідомлення особливо посилилися під час нещодавніх навчань НАТО в Балтійському регіоні.
Мета навчань Gallant Boar 2026 («Галантний вепр 2026») — посилити координацію між силами союзників у стратегічно важливому регіоні східного флангу НАТО — між російським ексклавом Калінінградом і Білоруссю. Медіа в інформаційній екосистемі Кремля зображали ці навчання як підготовку до широкомасштабної війни з Росією, стверджуючи, що НАТО перевіряє обороноздатність Калінінграда перед можливою спробою захопити російський ексклав або заблокувати його за зразком Криму.
Білоруські державні медіа поширювали подібні наративи: наприклад, в одному з репортажів державного телебачення стверджувалося, що «Литву як країну перетворюють на величезний військовий полігон».
Заяви про переслідування та юридичні приводи
Білорусь також підтримала російські твердження про те, що країни Балтії порушують права своїх російськомовних меншин. На початку червня російські та білоруські посадовці опублікували спільний звіт щодо цього.
Російська риторика часто стирає межу між російськомовними людьми, етнічними росіянами та громадянами Росії, що дозволяє Кремлю подавати широке та неоднорідне населення як єдину спільноту, яка нібито перебуває під захистом Москви. Григорій Лук’янцев, директор департаменту з прав людини МЗС РФ, без жодних доказів заявив, що Естонія, Латвія та Литва готують масові депортації російськомовних.
Афілійовані з російською державою медіа широко підсилили його заяву, а російські посольства у всіх трьох країнах опублікували цю інформацію на своїх вебсайтах та в соцмережах. Нещодавно речниця МЗС РФ Марія Захарова також заявила, що країни Балтії активно намагалися перешкоджати голосуванню російських громадян на виборах до Державної Думи.
МЗС РФ оголосило про плани звернутися до Міжнародного Суду ООН у зв’язку з тим, що воно називає «систематичним порушенням» прав етнічних росіян у Латвії, Литві та Естонії. Міністерство стверджує, що влада країн Балтії «забороняє» російську мову, «переписує історію» та проводить «каральну кампанію репресій і залякування».
Спільне розслідування журналістів із Литви, Латвії та Естонії виявило, що юристи МЗС Росії збирали юридичні аргументи для такої справи від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року. Приблизно тоді ж російські посольства в Естонії та Литві опублікували заяви про те, що громадяни Росії в обох країнах стали об’єктами «погроз і провокацій», і закликали їх повідомляти свої консульські відділи про випадки такого «цькування».
Заяви Кремля про переслідування російських громадян викликають особливе занепокоєння, адже Росія використовувала подібні наративи про «захист», щоб виправдати агресію проти України у 2014 році та повномасштабне вторгнення у 2022 році. Подібна риторика має глибші історичні прецеденти.
Коли Радянський Союз вторгся у східну Польщу у вересні 1939 року після укладення пакту Молотова — Ріббентропа з нацистською Німеччиною, він також стверджував, що втручається для захисту місцевих українців та білорусів.
У травні цього року Путін підписав закон, що дозволяє президенту застосовувати збройні сили РФ для захисту російських громадян, яких було заарештовано, затримано або проти яких було порушено кримінальні чи інші провадження на підставі рішень певних іноземних або міжнародних судів. Схоже, це положення не стосується звичайних адміністративних процедур — наприклад, дотримання правил проживання в країні. Проте Москва подала рішення Латвії про депортацію російських громадян, які не дотрималися таких вимог, як ще один доказ переслідування, що показує, як окремі правові та адміністративні суперечки можуть вплітатися в ширший кремлівський наратив про «захист».
Звинувачення у «прославлянні нацизму»
Огляд російських наративів, спрямованих проти країн Балтії, які дуже нагадують ті, що раніше використовувалися проти України, був би неповним без звинувачень у «прославлянні нацизму». Останніми роками представники Міністерства закордонних справ Росії неодноразово звинувачували країни Балтії у прославлянні нацизму, зокрема через демонтаж пам’ятників радянської епохи та особливості трактування й вшанування історичних подій.
У звіті за 2026 рік про прославлення нацизму МЗС Росії називає країни Балтії — разом з Україною, Молдовою, Польщею та Фінляндією — країнами, які особливо активно знищують радянські пам’ятники, присвячені тим, хто боровся з нацизмом. У зв’язку з цим у звіті ці країни звинувачено у «дедалі активніших спробах прославляти нацистів, колаборантів та їхніх сучасних послідовників».
У межах цієї кампанії Кремль намагався пов’язати з нацизмом литовських бійців опору, які виступали проти радянської окупації. У звіті Міністерства закордонних справ Росії про порушення прав людини в країнах Балтії Вільнюс звинувачено у «відкритому проведенні політики фальсифікації історії Другої світової війни та героїзації колаборантів нацистів шляхом надання їм статусу національних героїв».
Нарощування військової сили та попередження про напад
Паралельно з інформаційними кампаніями Кремля військовий розвиток Росії та нещодавні повідомлення західних медіа посилили реальні побоювання щодо безпеки країн Балтії. Проте військовий потенціал, риторику та докази намірів не слід ототожнювати.
За даними видання The Telegraph, Росія вже використовує щонайменше 10 військових баз поблизу кордонів Білорусі та України для запуску безпілотників дальнього радіуса дії проти України. Залежно від місця запуску, частина територій кількох країн НАТО може перебувати в заявленій 1000-кілометровій зоні досяжності «Герань-5». Це свідчить про розширення військових можливостей, хоча саме по собі не доводить наміру атакувати територію НАТО.
Не дивно, що багато експертів оцінюють ризик російського нападу на країни Балтії. Занепокоєння щодо більш прямої загрози посилилося після повідомлень двох американських видань про візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви.
Вони посилалися на неназвані джерела, поінформовані про цей візит, і заявляли, що Джон Реткліфф попередив Росію про неприпустимість нападу на територію НАТО. Politico процитувало анонімне джерело, яке заявило, що зустріч була «передусім спрямована на те, щоб попередити Росію про неприпустимість будь-яких дій проти країн Балтії, що можуть призвести до ескалації конфлікту». The Wall Street Journal, посилаючись на «осіб, поінформованих про візит», повідомив, що Реткліфф вирушив до Москви, «щоб попередити Росію не нападати на країни НАТО».
Реагуючи на ці повідомлення, міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна заявив, що оцінка загрози з боку Естонії не змінилася. Схожу реакцію ці повідомлення викликали і в командувача Національними збройними силами Латвії Каспарса Пуданса, який зазначив, що «він би там не сидів», якби існувала неминуча загроза. Колишній президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес окремо поставив під сумнів повідомлення з анонімних джерел і припустив, що згадки про країни Балтії можуть бути димовою завісою.
Страх як інструмент тиску
Ці наративи вигідні Москві, незалежно від її поточних намірів чи можливого розвитку військових подій. Вони не тільки допомагають легітимізувати можливу майбутню агресію, а й можуть послабити довіру до НАТО, спонукати Захід ухвалювати рішення, спрямовані на уникнення ризиків, і створювати уявлення про оборонні приготування як про небезпечну ескалацію.
Було б необачно нехтувати загрозою або не готуватися до неї. Але підготовка має ґрунтуватися на раціональній оцінці можливостей Росії, а не на страху, який Кремль навмисно намагається посіяти.
—
Джерело: EUvsDisinfo
You must be logged in to post a comment.