Плач по тепловикам, або по кому калататиме дзвін

eb97ec22-dffc-4ef2-b9de-bfb45116a3ca

 

В  Кропивницькому на вулиці Великій Пермській стався порив тепломережі с 16 лютого. Про це своїм читачам  повідомив медіапортал DOZOR.

За словами керівника підприємства «Теплоенергетик» Олександра Чельника, нині без тепла залишилося декілька будівель. Серед них – апеляційний суд та прокуратура.

«Причина – в застарілості мереж, їх вік, як усім відомо, поважний. Зараз ведуться ремонтні роботи. Декілька приватних споживачів залишилися без теплопостачання – біля колишнього хлібозаводу. Також – обласна прокуратура та апеляційний суд і спортшкола. Найближчим часом ми будемо намагатися виконати необхідні роботи і подати тепло до споживачів», – повідомив  пан Чельник.

Такі пориви трапляються з певною регулярністю, але цей в чомусь знаковий, бо мабуть давно на часі правоохоронним органам  уважно придивитися на вникнути в цікаві деталі теплопостачання та механізму формування тарифів у Кропивницькому, які  практично найвищі в Україні. Можливо випадково, ще десь «порахували краще». Депутати міської ради, ще кілька років тому звернули увагу та оприлюднили той факт, що в основу розрахунку тарифу місцеві, по суті, «продавці повітря», заклали норми опалювання в розрахунку на морози в далекій Якутії. Мовляв при такому максимумі «нам на все вистачить». Але не вистачило…

Історія ще така, що два головні теплогенеруючих підприємства Кропивницького на початку 2000-х років були відданні в оренду двом «ефективним господарникам», які за час оренди не лише за неї нічого не сплатили, а навіть спромоглися на регулярне «викачування коштів» з міського бюджету. Мотивом цієї акції було все теж гасло «застарілості мереж», яку практично мало оновлювали. В радянські часи у ціну всіх товарів та послуг закладалася частка на амортизацію, тобто оновлення обладнання, мереж і таке інше. Тоді вона була 17%, тобто шоста частина вартості, і навряд чи зараз вона менша.

Минулого року покладено край останній теплогенеруючій оренді в місті. КП «Теплоенергетик» знову передали на баланс ще одне збиткове господарство з величезними боргами. Саме згадане підприємство років з двадцять тому займалося водопостачанням та зимовим обігрівом лише селища Нового. Але в 2009 році з подібними ж боргами, ще за міського голови Володимира Пузакова до його турбот передали з оренди іншого «ефективного господарника» міську ТЕЦ, яка побувала в оренді недовгих п’ять років у харківських «Високих технологій». Орендар теж нічого не платив місту, практично крав (несанкціоновано підключався після відключень за борги) газ в останній рік свого господарювання, але справно збирав плату за опалення з мешканців міста.

Років за два раніше місто повернуло собі назад з оренди міський водоканал. І борги тимчасовим неплатникам за послуги обнулили, тобто нарахування робилися лише з дня передачі водоканалу місту. Але  у тепло постачальників все зробили по-іншому. І це незважаючи та те, що в два прийоми в 2011 та 2012 роках уряд на чолі з Миколою Азаровим оплатив всі борги підприємств паливно-енергетичного комплексу. Це коштувало державі, що наводила  лад у фінансово-борговому хаосі ПЕК 24 та 33 мільярди гривень відповідно.

Та на рівні кіровоградської ТЕЦ цей ланцюжок обірвався.  Збіднілим споживачам не вибачили ні копійки, а продовжували їх «трусити за борги попереднику», який давно позбувся оренди і практично не відповів за грабунок міста, містян та держави. Та трапилося ще так, що з тих здобутих коштів за рік чи два зникли 4,5 мільйона гривень. Це виявили відповідні правоохоронні органи та за це було засуджено до восьми років позбавлення волі керівника підприємства Геннадія Клокова.

З того часу «Теплоенергетик» очолювали по черзі четверо інших керівників. Майже всі в своїх  деклараціях після цього випадку були дуже бідними на майно і нерухомість, ніби заздалегідь готуючись до чогось поганого. Ні тобі землі, ні квартир чи будинків і дач, ні авто. Все у дружин та родичів, а у себе гола зарплатня, але все ж у десятки тисяч на місяць у середньому.

Зараз третій рік згаданим підприємством керує Олександр Чельник, отримавши дуже важку спадщину, адже після державної амністії 2011-2012 років знову його вдалі попередники наробили мільйонних боргів.  Нині в наслідок підвищення цін на газ, електроенергію та воду не забарився: підприємство КП «Теплоенергетик», надавач послуг з централізованого теплопостачання у Кропивницькому, направив до міської ради чергове звернення щодо коригування чинних тарифів. Але і з ним накопичених боргів практично позбутися важко.Про це повідомила під час прес-конференції директор департаменту з питань економічного розвитку, торгівлі та інвестицій Кропивницької міської ради Ніна Рахуба. Проєкт рішення виконавчого комітету Кропивницької міської ради, яким пропонуються до затвердження скориговані тарифи оприлюднений на офіційному сайті міської ради. За розрахунками, вартість централізованого теплопостачання для населення зросте на 36%: від 2005,6 до 2734,3 гривень за Гкал. У перерахунку на квадратуру житлової площі це складає 69,33 гривень. За чинним тарифом мешканці міста сплачують 50,85 гривень за метр квадратний площі опалювання. Це абсолютно знову і в котре непідйомний тариф для більшості мешканців Кропивницького.

З іншого боку, КП «Теплоенергетик» теж не може працювати, постійно накопичуючи збитки. Ніна Рахуба зазначила, що лише у січні тепловики мали від’ємне сальдо у сумі близько 103 мільйонів гривень. Необхідно також врахувати хронічний борг споживачів їхніх послуг – 87,2 мільйона гривень та борги, залишені у спадок іншим теплогенеруючим підприємством, ДП «Кіровоградтепло» ТОВ ЦНТІ УНГА – 67 мільйонів гривень.

Щось не так в цілому в економіці України. Раз за разом українська влада ведеться на плачі олігархів, що жиріють на комунальних тарифах. Діюча система субсидій мало що вирішує у плані допомоги багатьом нужденним, бо у видуманих та запроваджених правилах надання субсидій безліч гачків  спрямованих на те щоб не надати цю вкрай необхідну допомогу.

Стосовно Кропивницького, то маємо практично найдорожчий тариф в Україні. І це при тому, довжина комунікацій в місті не найдовша в Україні.  Наприклад, у майже в три з половиною рази більшому Львові  за один квадратний метр житлової площі платять в два рази менше. То в чому секрет та загадка Кропивницьких тарифів? Якось не відчувається логіка в тарифі, і все списується на знос цієї мережі.

Все разом утворює надзвичайно складну економічну ситуацію, у якій доводиться працювати і виконувати свої зобов’язання перед містом колективу КП «Теплоенергетик». А от споживачам як? Плата за «покупку трохи підігрітого повітря у двокімнатній квартирі сягає 2500 – 3000 гривень. А як це сплатити пенсіонеру без субсидії з мінімальною пенсією? Чому в ЗМІ не чути плачу про їхню долю? Жаліють лише тепловиків, які можливо знову прокралися і «тихенько скіглять». А ти часом місячної зарплати керівника цього підприємства вистачить умовно бідному пенсіонеру оплачувати опалення двокімнатної квартири без ніяких субсидій цілих два роки!!!

То для кого на бутерброд з чорною ікрою збирають гроші тарифами на тепло?

Тим часом все мало і мало. Спожвачам, які не отримали ні надбавок ні підвищень все мотивують різними і всіма подорожчаннями.  І включають до оплати опалення підвалів та коридорів багатоповерхівок, але оплачуєть практичного обігрів бездомних котів і собак та шляху погано ізольованих труб теплопостачання. Оплату за опалення, навіть через суд вимагають з тих хто відєднався від централізованого занадто дорогого комфорту.

А чи то комфорт? Через втрати тепла при його транспортуванні часом в квартирах не зовсім і тепло. Але мало кому відомо, а як би і роби за законом,то цьому був би і  є великий спротив. За температури  в 17 градусів за Цельсієм  у ваших помешканнях можна складати про це акт, і вимагати за законами України оплати лише на 50%. Але це не робиться і не діє. При  температурі ж в 14 градусів споживач має право взагалі не платити за таку ведмежу послугу.  Та цього немає, такі акти коли вони і є, то тепловики їх не визнають, на обстеження та складання документів ходити відмовляються. Не «сосати ж їм через це по ведмежому лапу», через сотні розумників, які не  заплатять їм за удавану послугу.

Отак і живемо і світі умовностей, недолугих постанов та інструкції, чиїхось забаганок, і в супереч гарним законам держави. Лазівки  поки що є для всіх, і це дуже погано. На часі націоналізувати все це господарство, всіх хто крав і нажився розсадити по місцях, де їм справжнє місце. Інакше ладу не наведеш, про що і доводять тридцять років незалежності та «ефективного» господарювання «міцними господарями». Тільки так можна припинити грабування держави та громадян на благодатній комунальній ниві. Чи вийде толк з таких кроків?  Вийде, бо держава сама у себе не крастиме, а наймані для управління жучки-крадунці будуть, як на долоні.

MIXADVERT