У Луцьку дуже непроста ситуація – люди, трагічні обставини та політичні ігри

Думаю, ви чули про можливість мого балотування на посаду міського голови Луцька. Це не були порожні балачки – я дійсно розглядав таку можливість, я зустрічався і спілкувався з різними фаховими людьми, радився з друзями, знайомився з активними лучанами, вивчав ситуацію і проблеми, зондував ґрунт для можливого об‘єднання людей, зацікавлених у розвитку рідного міста. Я був серйозно націлений на роботу і на досягнення позитивного результату.
І все ж я прийняв непросте для себе рішення не йти. Не тому, що не захотів настільки кардинально змінювати своє життя, а тому, що не побачив для себе реальної можливості змінити рідне місто на краще. Рівень моєї компетенції у питаннях організації життя й функціонування міста, у перетворенні його на місце комфорту, затишку, безпеки, чистоти й достатку, виявився ще меншим, ніж я собі уявляв. Тому, навіть маючи потенційні шанси виграти вибори, я зрозумів, що вигоди для міста у такій моїй потенційній перемозі не буде. І ще я дуже не хотів розчарувати своїх виборців та підвести команду.
Я спілкувався з представниками кількох політичних сил з приводу свого можливого балотування, але однозначно бачив для себе тільки один варіант – якщо йти, то, виключно, самовисуванцем. Я маю певні політичні симпатії, але не хотів прив‘язувати себе, як кандидата на посаду міського голови, до якоїсь конкретної політичної сили. По-перше, я не є членом жодної партії. По-друге, я хотів нести відповідальність лише перед виборцями, а не перед партією, яка мене висувала. По-третє, на мою думку, така моя політична незаангажованість давала в подальшому більше шансів для потенційного конструктивного об‘єднання прогресивних та справді патріотичних сил.
Але команда в мене була. Самотужки я би не впорався ні з виборами, ні з роботою на посаді у випадку перемоги. У Луцьку дуже непроста ситуація – люди, трагічні обставини та політичні ігри на вищих рівнях влади призвели до того, що в місті вже майже п‘ять років немає законно вибраного міського голови, а саме місто, як і майже вся Волинська область, поступово перетворюється на якусь феодальну вотчину місцевих олігархів. Їм лишився останній крок – перемогти на виборах і формалізувати свою й так майже безроздільну владу.
Лише невелика кількість активних лучан, громадських об‘єднань та не надто потужних політичних сил намагаються чинити спротив цій олігархічній змові. Частина цих людей і увійшла до складу команди, яка готова була підтримувати мене і яку готовий був підтримувати я. І хоч я й вирішив не балотуватися, ця об‘єднана команда йде на вибори до міської ради міста Луцька. Я не знаю всіх людей, які є в їхньому списку. Але ті, кого я знаю, викликають в мені повагу і дають впевненість, що вони боротимуться за інтереси міста та громади на максимумі можливостей.
Оскільки, готуючись до виборів та більшу частину часу перебуваючи у Луцьку, я змінив місце голосування, то, вперше за багато років, знову голосуватиму у рідному місті. Голосуватиму сам і закликаю усіх лучан, які ще не визначилися зі своїм вибором, голосувати за номер 5 у бюлетені на виборах депутатів до Луцької міської ради.
І це не про політичні сили – це про конкретних людей та про бажання змінювати рідне місто на краще.

MIXADVERT

цікаве