Олег Березюк про суд

Через 6 років Конституційний Суд України визнав неконституційним Указ Президента України Петра Порошенка про призначення Артема Ситника на посаду директора Національного антикорупційного бюро України.
З формально-юридичної точки зору Конституційний Суд правий.
У ст.19 Конституції встановлено,що «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі,в межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України».
Це означає,що Президент України має право діяти лише в межах своїх повноважень,визначених у ст. 106 Конституції України.
У цій статті не вказано ,що до компетенціі Президента України відноситься призначення директора Національного антикорупційного бюро України.
Отже ,на той час Президент України Петро Порошенко, призначив на відповідну посаду Артема Ситника ,вийшовши за межі наданих йому Конституцією повноважень і тому це призначення вважається незаконним.
В цій частині рішення Конституційного Суду є зрозумілим і юридично обґрунтованим.
Разом з тим варто зазначити,що після визнання незаконним призначення Артема Ситника директором НАБУ,мають бути скасовані усі прийняті ним на цій посаді розпорядження і рішення.
Як це зробити практично і які це буде мати юридичні і соціально- політичні наслідки?
Також варто звернути увагу і на те,що окремі положення закону« Про національне антикорупційне бюро України» суперечили Конституції ще в момент його прийняття.Зокрема в частині ,що регламентує порядок утворення цього бюро і призначення його директора.
Так ,у ст.1 відповідного закону визначено,що Національне антикорупційне бюро України утворюється Президентом України.
Ця юридична норма не відповідає Основному Закону,оскільки Конституція не наділяє Президента такими повноваженнями.
З тих же самих підстав можна стверджувати,що не відповідає Конституції України і ст.6 цього закону,де визначено,що керівництво діяльністю НАБУ здійснює його директор,який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.
Цей приклад є яскравою демонстрацією відсутності в Україні дієвих механізмів конституційного контролю,що веде до розбалансування усієї системи державного управління і настання цілого ряду негативних правових наслідків.
Відразу після прийняття закону «Про Національне антикорупційне бюро України» і до введення його в дію,Конституційний Суд України мав би розглянути цей закон на відповідність Конституції і дати своє заключення .
Тоді б не було підстав визнавати окремі його положення і відповідний Указ Президента України недійсними.

Такий підхід дав би можливість уникати подібних ситуацій у майбутньому і не допускати виникнення юридичних колізій.
Вирішити цю проблему можна лише шляхом проведення політично виваженої і юридично обгрунтованої конституційний реформи.
Ми маємо ретельно проаналізувати і узагальнити всю нашу конституційну практику ,виправити помилки і запровадити більш раціональні принципи і підходи в системі державного управління і правосуддя.
Очевидно,що у вирішенні усіх цих питань не обійтись без національного консенсусу і тому в процесі конституційної реформи мають бути задіяні усі гілки влади,основні політичні сили країни і кращі національні кадри,які мають відповідні знання і практичний досвід роботи у сфері державного управління і права .

Олег Березюк, директор Інституту глобальної політики і права

MIXADVERT

цікаве