Тим, хто при владі не до зміни герба

 

Вже п’ятий рік йдуть розмови про зміну герба міста, яка пов’язана зі зміною назви. Це все логічно. Навіть через кілька днів після появи на мапі України міста Кропивницького в газеті «Голос України» з’явився перший проект нового герба від автора перейменування художника Ігоря Смичека. Проект-картинка, без перебільшення, бо крім вад герба попередника додав нових помилок. Колоски цього разу під малим гербом, невідомо для чого топтали вже не птахи лелеки, а козак зі скіфом. Серед інших помилок недоречні деревця навколо будівлі театру та «зановєсочки-шторки» по куточках геральдичного щита. Після зустрічі з автором всі помилки усунули. Та є багато але…

Перше «але» в тому що місто переповнене, як у владі, так і на побутових кухнях поросійщеним напівбайдужим людом, який ще не до кінця відчуває себе громадянами незалежної України. Їм тридцяти років мало було для вивчення державної мови, їм багато різної «какая разніца», і до герба їм байдуже. Про це свідчить те, що теперішній мало геральдичний проросійський герб вони терпляче сприймають цілих двадцять чотири роки. Багато хто марить Єлисаветградом, розмовляє російською та навчає їй дітей та внуків,але їсть українське сало та борщ і в Росію вперто  на ПМЖ їхати не хоче. «Малоросіське населення» іноді просто викликає роздратування.

А взагалі у нашого міста така карма – міняти назви та герби. Дивуватися цьому зайве, але є певна частина розумників, яка дуже ображається, що в них не спитали. На це інша частина стверджує, що навіщо питати, чи позичати розуму у «убогих». Та й законом це, слава Богу, поки що не передбачено.

Нинішня міська влада, в руках якої практично перебувають повноваження змінювати топоніміку, геральдику та інші гуманітарні речі, дуже переймається господарською діяльністю. В тому що влада займається соціальними та господарськими питаннями нічого поганого немає. Але є певне і «але» в її діяльності. А саме: помітне і шалене бойкотування спорудження кафедрального собору ПЦУ, та в противагу йому навіть виділення коштів на «дослідження на території російської фортеці» від якої залишилися лише забур’янені пагорби. А на гербі що замовили зобразити у 1996 році? Контури російської фортеці та замінити вензель імператриці Єлизавети ІІ на неіснуючий «вензель святої». Все це відверті та замасковані заходи впливу від  постколоніальної та постсовкової п’ятої колони Кремля. А хтось наївно вважає, що трах-бах і одразу герб міста поміняють… Все українське в місті українці отримують по чайній ложці в певний довгий, кимось загадковим унормований,  проміжок  часу. Проросійські масони, та й годі.

Трохи смішно читати «маячню-фентезі» про водія, який чомусь почав шукати лелек у малому гербі міста. З лелеками у нас дуже цікаво. Інгульська слобідка після придбання козацьким осадчим Лелекою стала Лелеківкою. Була навіть колись на початку 90-х років минулого століття пропозиція романтично назвати місто – Великі Лелеки. Не сталося, не збулося… А от серед проектів  у першому конкурсі  на новий герб міста був проект з зображенням лелеки. Проект виглядав дуже романтично – у блакитному(лазуровому) полі танцюючий лелека з зеленою гілочкою верби в дзьобі. Комісія що підбивала підсумки конкурсу сформована совково з представників організацій, не маючих ніякого стосунку до геральдики, і необтяжена теоретичними геральдичними знаннями, дослухалася до репліки Євгенії Чабаненко: «Цей гарний герб треба віддати на села…». Але лелеки, як геральдичні щитотримачі залишилися на замовленому владою у «фахівців з малювання» в великому гербі міста. Але там вони не зрозуміло чому, за правилами геральдики не стоять на геральдичному постаменті, а затято топчуть колоски… Дурниця якась просто. А ще творці герба не знали, що в геральдиці лелека не символ продовження роду, а символ боягузтва. Щоб змінити таку карму, лелеці в лапу або до дзьоба треба щось дати – камінь, колосок, гілочку чи щось інше.

І що в  гербі нашого міста? Колоніальна фортеця, видуманий «вензель», лелеки, які топчуть святе – хлібне колосся. Яку карму нам заклали… Контроль п’ятою колоною, надуману набожність та романтичні симпатії до рабського минулого, неповагу до святого – хліба, а ще щоб з водою спливали сили і розум? А чому ж не захотіли Інгульська, зобразивши Інгул на гербі? Шляхи ворога не сповідні, але карма діє. Місто після появи нового герба стало повільно занепадати.

Здається, міняти герб «немає команди». П’ятий рік  повільно визнається нова назва міста, і хтось ще десь судиться з цього приводу, А назва області досі не змінена. А як перейменовані наші університети – вони не кропивницькі… В оточенні кого перебувають українські патріоти? Коли відзначається день міста та чому? В чиїх храмах нам поморочать свідомість? Все це зловіща тінь Москви.

Анатолій Авдєєв

MIXADVERT

цікаве