Справа МН17 – це питання політичної волі країн Заходу

epa04326065 A Malaysian expert checks debris at the main crash site of the Boeing 777 Malaysia Airlines flight MH17, which crashed flying over the eastern Ukraine region, near Grabovo, some 100 km east from Donetsk, Ukraine, 22 July 2014. A Malaysia Airlines Boeing 777 with more than 280 passengers on board crashed in eastern Ukraine on 17 July. The plane went down between the city of Donetsk and the Russian border, an area that has seen heavy fighting between separatists and Ukrainian government forces. EPA/ROBERT GHEMENT

17 липня 2014 року над селом Грабове Донецької області російськими військовими із ЗРК “Бук” був збитий пасажирський літак Boeing 777, загинуло 298 людей.

У липні 2015 року, відповідно до пункту частини першої статті 106 Конституції України президент України Порошенко видав Указ про створення робочої групи, яка повинна була зайнятися притягненням до відповідальності осіб, винних у збитті пасажирського літака авіакомпанії “Малайзійські авіалінії”.

На підставі інформації українських спецслужб 16 липня 2015 року Верховна Рада України ухвалила звернення до ООН щодо створення міжнародного трибуналу для судового переслідування відповідальних за злочин, пов’язаний зі збитим літаком авіакомпанії Malaysian Airlines рейсу MH17 17 липня 2014 року.

У Росії відразу заявили, що створення трибуналу ООН із розслідування катастрофи малайзійського літака буде “передчасним” і контрпродуктивним”.

Показово, що для тодішнього політичного проводу України заяв Лаврова щодо передчасності і контрпродуктивності створення міжнародного трибуналу виявилося достатнім щоби продемонструвати “політику страуса” і заговорити про створення міжнародних механізмів.

28 вересня 2016 року міжнародна слідча група, яка розслідує катастрофу пасажирського авіалайнера, що виконував рейс МН-17, оголосила попередні результати своєї роботи. Слідчі довели, що лайнер був збитий зенітною ракетою серії 9М38 зенітно-ракетного комплексу “Бук”. Окрім того, оприлюднили місце запуску ракети – поле в районі смт Первомайське, яке на той час перебувало під контролем проросійських бойовиків.

Проміжні результати роботи міжнародної слідчої комісії не стали несподіванкою чи сенсацією.

18 липня 2014 року аналітичний відділ ГІ “Права Справа” повідомляє, що проросійські терористи вирішують питання транспортування “чорних ящиків” збитого Boeing 777 на територію Російської Федерації. Повідомляється, що можливий маршрут транспортування пройде по коридору Луганськ-Краснодон. Наголошується, що “чорні ящики” не повинні залишити Україну, тому що відсутність навіть одного з них може порушити цілісну картину події й вплинути на оцінки міжнародних експертів.

Російська сторона миттєво реагує на появу цієї інформації. Очільник МЗС РФ Сергій Лавров в інтерв’ю телеканалу “Россия-24” зазначив, що РФ не збирається “порушувати ті норми, які існують для такого роду випадків у міжнародному співтоваристві” й вилучати “чорні ящики” з малайзійського “Боїнгу”, що впав на сході України. “Ми за те, щоб якнайскоріше міжнародні експерти прибули на місце катастрофи, щоб вони відразу ж отримали “чорні ящики”, – сказав він.

19 липня 2014 року місцевими джерелами “Права Справа” на окупованій території Луганської області зафіксовано рух колони бронетехніки, близько 20 одиниць, яка направляється назад в Росію через місто Червонопартизанськ Свердловського району Луганської області. Зазначається, що цей відхід пов’язаний з катастрофою малайзійського літака “Боїнг-777″.

Здавалося б, після оголошення попередніх висновків міжнародної слідчої комісії, які фактично є обвинувальним вироком світової спільноти агресивній політиці Кремля повідношенню до України, офіційна влада має висловити свою принципову позицію і назвати речі своїми іменами – Росія є країною-агресором, яка розв’язала війну на сході України і в Криму.

Відвертим ступором української влади вміло користуються офіційні представники Міністерства оборони РФ, які встигають вигадати нову версію про непричетність РФ до збиття МН17. Мета – максимально затягнути розслідування. А в ідеалі і зовсім обілити РФ.

Нагадаю, що вже встановлені як мінімум чотири особи, причетних до липневої трагедії в небі Донбасу. Троє з них – громадяни РФ: колишній міністр оборони” так званої “ДНР” Ігор Гиркин-Стрільців, генерал-майор Сергій Дубінський (по кличці Похмурий), полковник Олег Пулатов (Гюрза). Ще один громадянин України, зрадник Леонід Харченко (Кріт).

Але ні це, ні явні факти причетності Росії до цього злочину не посунули хід судового розслідування до якоїсь завершальної фази. А зухвалі висловлювання того ж Гиркина в стилі “бачив я ваш суд” свідчать про те, що він впевнений – РФ його нікому не видасть. Аналогічна ситуація і з іншими ключовими свідками по цій справі.

На мою думку, залучення причетних до відповідальності – це питання політичної волі країн Заходу. Чи готові вони йти на пряму конфронтацію з РФ? Що сильніше – бажання правосуддя або певні політичні (геополітичні), а то і економічні моменти?

Розслідування теракту має завершити саме українська сторона. Провідна роль в розслідуванні належить саме Україні, і в СБУ знаходиться колосальний масив інформації. Велика частина матеріалів вже розсекречена і передана міжнародній слідчій комісії. Наразі потрібно легалізувати матеріали, які добувалися українськими спеціальними службами шляхом засекречених оперативних дій (прослушка, перехоплення радіоефіру і т.д.).

На підставі цих документів Україна повинна підготувати і провести публічний процесс над винуватцями трагеді ї- Гіркиним і його кремлівськими ляльководами. Такий підхід дасть змогу в українському суді довести вину і винести вирок безпосереднім виконавцям – кадровим військовим РФ і їхнім поплічникам з числа російських найманців і місцевих посіпак.

MIXADVERT

цікаве