Сліди Кароля Шимановського у Кропивницькому

Кілька років тому на фасаді будинку № 5 польська громада міста встановила пам’ятну дошку відомому композитору Каролю Шимановському. На дошці зазначено, що у флігелі на подвір’ї цього будинку у 1919 році була редакція газети «Війна і мир», у якій начебто працював журналістом Кароль Шимановський, і навіть надрукував дві статті «Що не вмирає» та «Історія і міфи».

Фотографія флігеля у Театральному провулку (нині будинок № 5/5 по вулиці Нейгауза), у якому у 1919 році була редакція газети «Війна і мир». З архіву Варшавського університету.

Цей же ракурс сьогодні. Звичайно через такий стан згаданого будинку не було сенсу саме на ньому встановлювати меморіальну дошку. Як би вона виглядала поруч з написом “аварійна стіна”?
 Аварійний стан українського суспільства вже тридять років гальмує відкриття іншого об’єкту польського-української дружби – музею Кароля Шимановського в будинку-новобуді, копії на місці руйнації його історичного попередника. Міняються міські голови та назви міста, але незмінний совковий залишковий підхід до історико-культурної спадщини міста.
 На наведених світлинах можна побачити що було і що зрйновано та новобуд на історичному місці, де вже і дерева виросли до певної вишини…
 Польське архівне джерело чомусь не всіх переконало у нашому місті. Знайшлися невігласи не з сучасників славетного пана Кароля, які навіть долучили його до “кагорти денікінців”. Польські джерела та автобіографічні спогади славетного композитора перекреслюють вигадки та інсенуації деяких крипивницьких “журналістів та краєзнавців”. Що на терезах історії вагоміше: матеріали державного архіву у Варшаві та автобіографічні спогади самого Кароля Шимановського чи чиясь маячня? Через це посіяне “зерно сумнівів” краєзнавець В. Григораш, наприклад, і обережно вживає слово “начебто”.
   ” Люстрація” Кароля Шимановського в Кропивницькому “денікінською міткою” та відтермінування відкриття у місті майже на два роки дошки письменнику польського походження Юрію Олеші виглядає не стільки дивним, стільки змахує на недружні провокаційні кроки спрямовані на загострення стосунків між народами-сусідами. Мало комусь роздмухування важких спогадів про “волиські сутички” в часи другої свтової війни, як хтось у центрі України робить всесвітньовідомого композитора денікінцем… Здається у ФСБ на Лубянці не дрімають, а з посмішкою задоволено потирають руки.

Yottos