Україна грається в президента Голобородька

  • admin
  • 26/02/2020
  • Коментарі Вимкнено до Україна грається в президента Голобородька

 

Україна грається в президента Голобородька. Але те, що відбувається в реальному житті зараз в жодній з версій і серій не було і близько. Набрані з вулиці нардепи виявилися набагато гіршими за завезених в Україну грузинів,  поляків, американців чи литовців. Ті не знали наших реальних умов і реалій життя, а ці скороспілі і на психушку зорієнтовані. Здається дехто з них не те,  що заочно вчився, а взагалі навіть не закінчив дитячого садка, бо морозять у прямому ефірі та в публічних місцях речі несумісні навіть з здоровим глуздом про собак, наркотики та таке інше. А народові як з почутою маячнею?

Далі низка інших невідповідностей, яких не було в кіно. Зростання комунальних тарифів та абонентські нововведення на водо та газопостачання. Мало того, що комунальники здебільшого використовують  без  юридичного дозволу та оплати за користування чужі приватні комунікації, так вони за це ще й гроші вимагають… Ростуть ціни на харчі та все інше, як альтернатива  невиконаним обіцянкам про підвищення пенсій та заробітних плат.

Але навіть непримусове підпорядкування  фантазій і бажань простій логіці наявних фактів є напростий важкий і болісний  процес. Дуже непросто відмовлятися від своїх заповітних мрій , від побудованих на піску палаців, від пристрасних бажань та марних очікувань подарунків від долі. Але життя методично і послідовно б’є мрійників, які біля виборчих скриньок хотіли виграти для себе щось мало збагнене і велике, по голові й інших частинах тіла, б’є немилосердними проявами навколишньої сірої реальності. Щодня відбувається щось таке, що знецінює надії широких безвідповідальних мас. Життя боляче вчить мрійників. Дійсність дуже жорстокий учитель, особливо для поганих учнів, які відстають від реалій життя навмисне чи за звичкою нову владу омріяли такими казковими  чудотворцями, над якими не владні закони економіки, політики, стратегії, які здатні легко всіх збагатити, озолотити, нагодувати і напоїти і дати ще щось впрок на майбутнє. Але, як казав президент-попередник – маємо те, що маємо, і ні на йоту більше.

Багато хто в запізнілому каятті зрозумів, що чудес не буває і цього разу не буде, і що вистава є всього навсього виставою, навіть якщо її перенести зі сцени на свіже повітря. Гра в президента Голобородька має не прогнозований фінал. Здається, точно, що вже догралася Україна до самого краю… Далі буде, але що?

 

Василь Чорний