| Чт, 2026-07-16 08:30Версия для печати
Офіційний Мінськ роками намагається продати Заходу та власному населенню казочку про «мирну Білорусь», яку злий Кремль нібито просто використав як плацдарм у лютому 2022 року. Проте документи, здобуті білоруським аналітичним центром BELPOL, малюють зовсім іншу, набагато цинічнішу картину.
Лукашенко не був безпорадним заручником обставин — він був активним, ініціативним спільником, який готував інфраструктуру для російського наступу на Київ за кілька місяців до першого пострілу. Сьогодні, коли план швидкої війни провалився, білоруська економіка остаточно перетворилася на тиловий цех російського ВПК. Представник BELPOL Володимир Жигар у розмові з редакцією розповів про залаштунки цієї гібридної окупації, секретні ракетні проєкти та про те, чому білоруський суверенітет сьогодні існує хіба що у промовах пропагандистів.
Володимир Жигар
— Пане Володимире, у медійному просторі досі живе думка, що роль Білорусі у війні обмежилася лише тим, що Лукашенко під тиском Путіна надав білоруську територію для російських танків у 2022 році. Ваші розслідування свідчать про протилежне. Наскільки глибоко білоруський режим був інтегрований у підготовку цього вторгнення?
— Це уявлення не просто помилкове, воно є небезпечно наївним. Згідно з внутрішніми секретними документами, які наша організація змогла отримати та проаналізувати, Олександр Лукашенко чудово знав про підготовку повномасштабного вторгнення в Україну за кілька місяців до його початку. Це не була раптова вимога Кремля, перед якою Мінськ пасував. Білоруські військові структури брали в цьому безпосередню і дуже активну участь. Наприклад, вони здійснювали детальну радіорозвідку української території. Ще наприкінці 2021 року на найвищому рівні були повністю узгоджені та затверджені маршрути перекидання російських ешелонів, пального, важкої техніки та боєприпасів.
Ба більше, білоруські військові інженери власноруч будували та відновлювали дорожню інфраструктуру вздовж тих напрямків, якими згодом сунули російські колони на Київщину. Тож коли ми говоримо про трагедії в Бучі, Ірпені чи Гостомелі, ми маємо чітко усвідомлювати: без системного і завчасного сприяння режиму Лукашенка ці воєнні злочини мали б зовсім інший, значно менший масштаб.
— Для українського читача назва вашої організації вже стала синонімом якісних зливів із білоруських кабінетів. Розкажіть, як саме виник BELPOL і чим ви займаєтеся зараз?
— Історія BELPOL бере свій початок після драматичних подій «президентських виборів» 2020 року. Організацію створили колишні співробітники різних білоруських силових відомств, які знайшли в собі мужність виступити проти масових репресій та свавілля режиму. З часом ми трансформувалися зі звичайної групи спротиву на серйозний аналітичний та розслідувальний центр.
Сьогодні наша спеціалізація — це внутрішня безпека, детальний моніторинг діяльності білоруських силових відомств, аналіз військово-промислового комплексу та, що надзвичайно важливо, викриття схем обходу міжнародних санкцій. До того, як з’явився BELPOL, уявлення західних аналітиків про реальні процеси в білоруському силовикові були дуже фрагментарними. Через брак якісної інформації багато подій роками трактувалися абсолютно неправильно. Ми цей вакуум заповнили.
— Що змінилося в поведінці Лукашенка, коли російський бліцкриг у лютому-березні 2022 року з тріском провалився і війна перейшла у затяжну фазу?
— Коли первинний план Москви щодо швидкого захоплення України зазнав фіаско, Лукашенко швидко зорієнтувався і вирішив запропонувати Путіну альтернативну послугу. Він фактично виставив усю білоруську промисловість як головного виробничого та ремонтного донора для російської армії. Відтоді в країні розпочалася безпрецедентна за своїми масштабами прихована мілітаризація економіки.
— Наскільки глибоко білоруські заводи сьогодні зав’язані на обслуговування російської військової машини?
— Масштаби просто вражають. Станом на зараз понад 500 білоруських підприємств або безпосередньо виконують російські державні оборонні замовлення, або є ключовими ланками у схемах обходу західних санкцій для російського ВПК. Вони працюють у три зміни, виготовляючи високотехнологічні компоненти для російських систем протиповітряної оборони, зенітних комплексів «Панцир» та ракетних комплексів «Іскандер». Білорусь постачає військову мікроелектроніку, артилерійські боєприпаси, передові засоби радіоелектронної боротьби та безпілотні авіаційні системи. Це повноцінна робота на загарбницьку війну сусідньої держави.
— Як ці процеси впливають на суверенітет Білорусі та які висновки з цього мають зробити Київ і західні столиці?
— Висновок може бути лише один: після лютого 2022 року лукашенківська Білорусь повністю втратила свій військовий суверенітет. Країна де-факто перебуває під військовим контролем Кремля, хоча формально на кабінетах ще висять червоно-зелені прапори. Саме тому для України та її західних союзників життєво важливо мати точне, неспотворене розуміння процесів усередині країни. Без цього неможливо ухвалювати правильні військові та санкційні рішення.
Ми в BELPOL регулярно проводимо закриті аналітичні брифінги для урядових та безпекових інституцій Європейського Союзу, США та України. За останні два роки ми провели понад 40 таких зустрічей. На кожній із них ми надаємо ексклюзивні дані, які базуються на реальних документах з обмеженим доступом та інших непублічних джерелах.
— Наскільки тісною та продуктивною є ваша комунікація безпосередньо з українською владою на тлі цієї війни?
— Наша співпраця є дуже інтенсивною. Тільки за останні пів року наша команда здійснила п’ять робочих поїздок до України. Ми перебуваємо у постійному робочому контакті та координуємо зусилля з Міністерством закордонних справ та Міністерством оборони України. Наші дані допомагають краще розуміти ризики, що йдуть із білоруського напрямку.
— Якщо говорити про білоруську оборонку: чи будуються в країні нові заводи за російські гроші, чи Росія просто витискає останні соки зі старої радянської спадщини?
— Переважно мова йде про глибоку модернізацію вже існуючих радянських гігантів. На них відкривають нові цехи, масово закуповують за сірими схемами сучасне закордонне обладнання та повністю оновлюють лінії виробництва. Дуже активна робота ведеться над розробками ракетного озброєння — зараз прискореними темпами будуються полігони для випробувань ракетних двигунів у межах закритих державних проєктів «Турбо» та «Турбо-2».
Проте є об’єкти, які зводять буквально з нуля. Найяскравіший приклад — це закрите акціонерне товариство «Завод корпусних виробів», відоме у документах як об’єкт «Участок». Це підприємство будується за прямим фінансуванням із Російської Федерації. Його єдине завдання — забезпечити повний, замкнений цикл масового виробництва 122-мм реактивних снарядів та 152-мм артилерійських боєприпасів для російських гармат.
— Які ще білоруські підприємства ви могли б виділити як такі, що найтісніше інтегровані з росіянами? Чи є там пряма присутність російських інженерів?
— Інтеграція є двосторонньою і дуже щільною. Наприклад, флагман білоруської мікроелектроніки ВАТ «Планар» регулярно відправляє своїх провідних фахівців у довгострокові відрядження до Росії. Там вони займаються встановленням, калібруванням та налагодженням надскладного обладнання, призначеного для виготовлення фотошаблонів, які критично необхідні для російських військових мікросхем.
З іншого боку, працівники згаданого мною новоствореного «Заводу корпусних виробів» їздили на навчання до Росії. Там на базі російського оборонного холдингу «Технодинаміка» їх безпосередньо вчили працювати на автоматизованих лініях із заливки вибухових речовин у снаряди. Тобто білоруський персонал готують до роботи з російськими військовими технологіями конвеєрного типу.
— Наостанок не можемо не запитати про гучну історію з «Білоруським Гаюном», коли в мережу потрапили дані їхніх інформаторів. На вашу думку, це була спланована КДБ підстава чи банальна недбалість?
— На мою особисту думку, засновану на розумінні того, як працюють цифрова безпека та людський фактор у подібних проєктах, це була звичайна людська необережність та недбалість. На жаль, у таких складних умовах навіть дрібна помилка в адмініструванні безпеки даних може призвести до дуже важких наслідків для людей на місцях. Спецслужби завжди намагаються подати будь-який свій успіх як геніальну багатокрокову спецоперацію, але найчастіше вони просто користуються чиїмись технічними прорахунками.
—
Валентин Деменко для«Аргумент»
You must be logged in to post a comment.