За останніми даними опитування Gallup для ~165 млн. дорослих американців (54%) капіталізм має позитивний імідж. Для 119 млн американців (39%) позитивний імідж має соціалізм. У той час як позитивне ставлення до соціалізму поступово збільшується (у 2010 р. було 36%, у 2012 та 2019 рр. також було 39%), позитивність іміджу капіталізму знижується. У 2010-2012рр. було 61%, у 2019-2021рр. було 60%, а зараз 54%. Серед прихильників демократичної партії позитивний імідж капіталізму лише 42%, серед незалежних громадян – 51%, прихильників республіканської партії – 74%.
А от як сприймають соціалізм прихильники політичних партій. Серед Демократичної партії аж 66% позитивно сприймають імідж соціалізму, серед таких незалежних 38%, серед республіканців – 14%.
Соціологи Gallup дізналися ставлення американців до вільного підприємництва (free enterprise), великого та малого бізнесу. 95% позитивно ставляться до малого бізнесу, 81% – до вільного підприємництва, тоді як ситуація з великим бізнесом зовсім інша. Позитивно щодо нього ставляться лише 37% населення, негативно – 62%. У 2012р. Позитивно до великого бізнесу належать 60% республіканців, 36% незалежних та 17% демократів. За останні чотири роки частка демократів, які позитивно сприймають великий бізнес, скоротилася на 17 процентних пунктів, частка незалежних знизилася на 10 процентних пунктів, а серед республіканців також зафіксовано зниження з 78% у 2019 році.
Така динаміка ставлення до основних соціально-економічних моделей, до бізнесу не може не турбувати. Зважаючи на ці результати, а також результати інших опитувань з такої тематики ми можемо сформулювати такі висновки:
1) американська система освіти, особливо вищої, здебільшого є системною мережевою силою цілеспрямованого руйнування капіталізму, як системи приватної власності, економічної свободи, відкритої конкуренції, вільної торгівлі та малої держави. Вона романтизує цю токсичну утопію – соціалізм, представляє Левіафана як справедливого рятівника, ігноруючи як теорію соціалізму Мізеса/Хайєка, і криваву, руйнівну історію побудови соціалізму як і бідних, і багатих країнах.
2) В Америці культура діалогу, цивілізованої політичної боротьби ідей, поваги різних поглядів перебуває в гострій кризі. Світ суспільних наук, особливо економіки, перетворився на сферу пропаганди, ідеологічних кліше, гасел та мемом. Саме mainstream університети, включаючи Ivy League університети, потурали створенню та зміцненню cancel culture, перетворюючи храми науки на місце поклоніння фальшивим кумирам, а не правді та науці.
3) У США сформувався небезпечний двопартійний синдикат VIP-розпорядників і споживачів чужого, який разом із deep state федерального рівня перетворив Уряд на самого ресурсного комерційного суб’єкта, який діє з кричливим порушенням принципу рівності умов конкуренції, демонструючи конфлікт інтересів при прийнятті рішень на користь фаворитів синдикату.
4) Демократична партія Америки стала за фактом соціалістичною. Тим самим вона стала антиамериканською, антизахідною. Так, на даному етапі не йдеться про націоналізацію приватної власності, а лише про її … статизацію. Т. е. дедалі менше функцій приватний власник зможе виконувати без згоди/узгодження з Державою. Це таке повзуче одержавлення.
5) В Америці фіксується гранична політична поляризація. З одного боку – вкрай ліві, марксистські, із Левіафаном на всю голову. Для них Берні Сандерс – це м’якотілий центрист, а відвертий молодий марксист Зохран Мамдані – промінь надії. З іншого боку маятник хитнувся в інший бік для тих республіканців, які вважають, що для викорінення лівизни, культури woke і руйнівного DEI іноді може бути не до закону. Клеш крайнощів неминуче веде до різкого зростання насильства, збільшення ризиків weaponization (використання чогось як зброя) інформаційних, політичних, правоохоронних ресурсів та органів.
6) В Америці сформувався потужний клас сучасних баронів-грабіжників (robber barons) – не плутати з великим приватним бізнесом, який працює без державної фінансової, регуляторної підтримки. Вони мають міцні лобістські зв’язки із представниками обох політичних партій. Величезний регуляторний тягар, який створювали десятиліттями обидві партії, що душить малий бізнес, – це джерело неринкової влади цієї групи політичних бізнесменів. Основні сфери, вражені цими «баронами», — це фінанси (банки, страхування, різноманітні фонди), фармацевтика, нерухомість, інфраструктурні сектори, енергетика та ВПК.
7) Сучасна модель Америки – це Держава загального інтервенціонізму. Класичний капіталізм тримається за рахунок потужного підприємницького класу, активних громадських організацій та невеликої групи мозкових центрів, які адвокують ідеї реального капіталізму, ціннісного Заходу.
8) У США спостерігається гостра криза національних культурних, моральних, наукових, інтелектуальних, економічних та політичних авторитетів, які здатні об’єднати щонайменше середини обох основних політичних партій та незалежних громадян. Американський консенсус is long dead. Атлантів, які б взятися за його відродження на горизонті немає.
Ярослав Романчук; президент Міжнародного інституту свободи; сторінка автора у Фейсбук
You must be logged in to post a comment.