F-16: що це за літак і як він може допомогти ЗСУ

Винищувач F-16 є справжньою легендою сучасної бойової авіації з багаторічною історією застосування у десятках воєн по всьому світу.

Він має широкий спектр ракетного та бомбового озброєння.

У небі над Україною цей літак може не лише змінити баланс сил у повітрі, а й вплинути на перебіг всієї війни.

“Бойовий сокіл” та “Гадюка”

F-16
Підпис до фото, Під час проєктування літак мав назву YF-16

З досвіду війни у В’єтнамі перед Повітряними силами США постала потреба у розробці легкого та маневреного винищувача, який би міг ефективно діяти як у повітряних боях (зокрема, у ближніх боях на малих дистанціях), так і знищувати наземні цілі.

У першій половині 1970-х років компанія General Dynamics створила одномоторний винищувач F-16, якому дали назву “Бойовий сокіл”. А неофіційно екіпажі називали його Viper (“Гадюка”) – через схожість на космічний винищувач Colonial Viper з фільму “Зоряний крейсер Галактика”, що був популярний в кінці 1970-х.

Від початку F-16 спроєктували як денний винищувач, але за роки модернізацій він перетворився на багатоцільовий літак, здатний виконувати завдання вдень та вночі незалежно від погоди.

Серед його сильних сторін – гарні льотні якості, гарний огляд з кабіни пілота, а також порівняно просте керування та низька вартість.

Водночас F-16 – це все ж одномоторний літак, а це накладає обмеження, зокрема щодо стійкості у боях (два двигуни дають більше шансів на виживання) і щодо швидкості (“Бойові соколи” не вважаються дуже швидкими літаками).

З початку серійного виробництва у середині 1970-х було зібрано понад 4600 цих машин. Тепер F-16 – найбільш масовий сучасний бойовий літак у світі. Якщо ж говорити не про сучасність, а про історію, то титул найпоширенішого надзвукового літака утримує радянський винищувач Міг-21.

Така масовість “Бойових соколів” призвела до того, що для F-16 за весь час було розроблено понад 180 різних систем озброєнь – від ракет класу “повітря-повітря” і “повітря-поверхня” різної дальності до плануючих авіабомб з супутниковим наведенням і протикорабельних ракет.

F-16

F-16 залишається на службі у Повітряних силах США, хоча й поступово його змінює сучасніший F-35.

Загалом же він перебуває на озброєнні у 25 (за іншими даними – 26) арміях світу. А також продовжує вироблятися у Сполучених Штатах на експорт.

Участь у боях

Попри те, що F-16 є американським літаком, перші його повітряні перемоги відбулися у складі армії Ізраїлю.

1981 року під час громадянської війни у Лівані, в яку втрутилися ізраїльтяни, їхній F-16 збив гелікоптер Мі-8 зі складу сирійського контингенту. Трохи пізніше інший ізраїльський F-16 збив сирійський Міг-21, що стало першою перемогою у бою в форматі “літак проти літака”.

Надалі “Бойові соколи” брали участь у десятках авіаційних операцій Ізраїлю, зокрема у легендарному рейді в Ірак у тому ж 1981 році, під час якого група F-16 знищила авіабомбами ядерний реактор, що будувався біля Багдада (операція “Вавилон”).

F-16 був одним з основних літаків армії США під час операції “Буря в пустелі” у Перській затоці в 1991 році й використовувався для знищення системи ППО Іраку.

F-16

Водночас відомо, що тоді американці втратили кілька цих літаків внаслідок вогню з іракських зенітно-ракетних комплексів “Куб”, “Оса”, С-125 “Нева” та переносного комплексу “Ігла” – всі радянського виробництва.

F-16 був “інструментом” міжнародної коаліції, яка воювала проти Югославії на Балканах у 1990-х. “Бойові соколи” завдавали бомбових ударів по югославській інфраструктурі та ППО та здобули кілька повітряних перемог. В одному з тих боїв нідерландський F-16 збив Міг-29 Югославії, що стало першою повітряною перемогою Королівських повітряних сил Нідерландів з часів Другої світової війни.

Утім, і там F-16 зазнали втрат від радянських ЗРК: один F-16 був збитий у 1995 році з комплексу “Квадрат”, інший збила установка С-125 “Нева” в 1999 році.

З порівняно недавніх операцій за участі F-16 найбільш відомим є випадок 2015 року на турецько-сирійському кордоні, коли турецький “Бойовий сокіл” збив російський фронтовий бомбардувальник Су-24 через те, що той увійшов у повітряний простір Туреччини. Це було перше збиття російського або радянського літака літаком країни НАТО з часів Корейської війни у 1950-х.

Загалом же F-16 за свою понад 40-річну бойову історію був у процесі постійної модернізації і пройшов шлях від винищувача, розрахованого на повітряні бої на близькій дистанції, до сучасного багатоцільового літака, що може збивати супротивника на великих дистанціях та вражати цілі на землі і морі.

Скільки їх і де

Головна причина, чому Україна протягом тривалого часу просила у західних союзників саме F-16 – масовість цих літаків.

Вона відкриває для Повітряних сил ЗСУ можливість отримати один сучасний літак, під який можна створити єдину інфраструктуру, а не підлаштовуватися під “зоопарк” різних машин, як це зараз є в самохідній артилерії чи бронетехніці української армії.

Американське видання Bloomberg нарахувало понад 2 тис. F-16 у західних країнах.

таблиця

Утім, Сполучені Штати, де цих літаків найбільше, в останні місяці казали, що вони схиляються до того, щоб Україна їх отримала від європейських союзників.

Греція та Туреччина, які разом мають понад 400 F-16, ділитися ними не будуть, адже активно використовують їх у власній авіації (а Туреччина ще й намагається грати роль “посередника” між Києвом і Москвою).

Тому вже тривалий час всі сподівання України отримати “Бойових соколів” пов’язані з країнами, які в часи Холодної війни входили у консорціум з виробництва цих літаків: Нідерландів, Бельгії та Данії. Також серед можливих донорів називали Норвегію, яка вже замінила свої F-16 на F-35.

Bloomberg не виключав, що до процесу може підключитися і Велика Британія, один з найактивніших союзників України, яка, хоч і не має власних “соколів”, але може профінансувати закупівлю в інших власників.

Щодо кількості, яку теоретично можуть отримати ЗСУ, то в західній пресі називаються різні цифри – від 20 до 50 і навіть 80 машин.

Який варіант F-16 може отримати Україна

F-16

F-16 за роки своєї служби пройшов багато модернізацій, що дозволило йому залишатися сучасним літаком.

У 1990-х роках у Європі, наприклад, випускалася модернізація F-16 MLU, і саме вона, на думку багатьох експертів, може рано чи пізно надійти до ЗСУ.

Експерт центру “Мілітарний” та капітан запасу Юрій Збанацький описував, що у цьому варіанті F-16 має посилений і удосконалений планер.

Також у F-16 MLU була оновлена авіоніка – електронна система, яка використовується для навігації та комунікації. Зокрема їх обладнали автоматичними системами обміну даними з іншими винищувачами, з командними пунктами на землі, а також з літаками системи дальньої авіаційної розвідки AWACS. Це дозволяє пілоту мати комплексну “карту неба”, в якому він перебуває, – аналог систем ситуаційної обізнаності.

Ці ж літаки отримали оновлену систему супутникової навігації і новий радіолокатор з більшою дальністю.

Загалом же F-16 незалежно від модифікацій відкриває якісно нові можливості для української бойової авіації.

“Це багатофункціональна платформа, де можна зробити плюс-мінус будь-що, інтегрувати будь-яке західне озброєння, розширити якісь конкретні можливості до, умовно кажучи, рівня F-35, якщо ми говоримо про РЛС. Тут тільки питання часу і грошей”, – пояснював голова Фонду “Повернись живим” Тарас Чмут на подкасті “Фронтова поплава”.

Критика

Російський винищувач Міг-31БМ
Підпис до фото, Російський винищувач Міг-31БМ – можливий супротивник F-16 в українському небі

Разом з тим, не слід сприймати F-16 як “вундерваффе”, що однією своєю появою в небі змінить все.

Ці машини мають і недоліки.

Окрім згаданих обмежень літака, що має лише один двигун та не є надшвидким, “Бойові соколи” можуть також мати проблеми на українських аеродромах через незахищений і низький повітрозабірник – отвір під корпусом, через який літаки “всмоктують” повітря.

Якщо на злітно-посадковій смузі буде каміння, уламки чи інший твердий бруд, то все це може пошкодити єдиний двигун F-16, що призведе до втрати машини.

“Для F-16 доведеться перед кожним зльотом проводити “клінінг” злітної полоси. Тож можна сказати, що F-16 – це серйозна зброя, але водночас досить ніжний літак”, – пояснював “Укрінформу” авіаексперт Валерій Романенко.

Російська ж преса критикує F-16 як “морально застарілі літаки, розроблені пів століття тому”. Таку ж риторику росіяни використовують і щодо американських протиповітряних систем Patriot та бронетранспортерів M113.

Але фактом залишається те, що і в Іраку, і на Балканах F-16 збивали радянські ЗРК, тож і новіші системи С-300 та С-400, які активно використовують зараз росіяни, становитимуть для них серйозну небезпеку. Утім, як і для багатьох інших сучасних літаків.

Що ж до повітряних боїв, то і тут росіяни ставлять під сумнів ефективність “Бойових соколів”.

“F-16 воювали не просто із застарілими літаками виробництва СРСР, а ще й з екіпажами, скажімо так, не найвищої якості. А реальний показник – не перемоги у боях з арабськими льотчиками Ірану, Іраку та Сирії на літаках старшого покоління, а на однокласниках, з колегами, скажімо, з Росії чи Китаю в кабінах”, – пише один з авторів російського видання “Военное обозрение”.

Як би там не було, небо України справді має стати новим викликом для F-16, де їм випаде шанс показати себе проти дійсно серйозного супротивника.

Що можуть змінити F-16

F-16
Підпис до фото, Для України важливі не тільки льотні характеристики F-16, але і його здатність використовувати великий набір західного озброєння

Які ж якісні зміни “Бойові соколи” можуть дати українським Повітряним силам у війні проти росіян в небі, на суші та на морі?

“Перш за все, це досягнення паритету з винищувачами росіян у плані дальності виявлення радіолокатором та дальності пуску ракет”, – розповідав Юрій Збанацький у згаданому ефірі “Мілітарного”.

Річ у тім, що винищувачі, які використовують зараз українські Повітряні сили – Міг-29 і Су-27 – озброєні керованими ракетами Р-27 класу “повітря-повітря” з максимальною дальністю до 95 км. До того ж, вони мають напів активні головки наведення, що потребують супровід цілі пілотом.

Тоді як російські модернізовані Міг-31БМ можуть використовувати далекобійні ракети Р-37 з заявленою дальністю до 390 км, що летять за принципом “вистрілив і забув”.

А в F-16 серед можливого озброєння є ракети AIM-120 AMRAAM, здатні збивати повітряні цілі на відстанях до 180 км, залежно від модифікації. І їх також не потрібно вже “вести” до цілі.

“Цього недостатньо, щоб зрівнятися з Р-37, але достатньо для того, щоб змусити російські літаки діяти далі від України. F-16 можуть нести шість ракет AMRAAM і це перший крок для того, щоб Україна змогла видряпати назад свій повітряний суверенітет”, – вважає американський ветеран та військовий блогер Райан МакБет.

AMRAAM можуть стати і засобом протидії російським керованим авіабомбам (КАБам), які росіяни намагаються запускати здалеку, щоб не заходити в зону дії українського ППО, адже літаки Росії тепер ризикуватимуть значно більше.

Іншим важливим “інструментом” F-16 є протирадіолокаційні ракети AGM-88 HARM.

F-16
Підпис до фото, F-16 запускає протирадіолокаційну ракету AGM-88 HARM

Власне, такі ракети вже використовують українські Міг-29 (ці винищувачі, до речі, свого часу були радянським аналогом F-16, але зараз вони відчутно відстали у плані модернізацій). Але на практиці HARM програмують для пуску по розвіданим цілям ще на землі, у польоті ж льотчики вже не можуть щось змінити, якщо ворожа РЛС, наприклад, змінила позицію, або ж полювати за російськими радарами у реальному часі.

У американській авіаційній тактиці є поняття “Wild Weasel” (“диких ласок”) – літаків, які призначені для знищення ворожих систем ППО, зокрема засобів наземного радіолокаційного контролю та протиповітряних ракетних систем.

Воно походить ще з часів В’єтнамської війни, де американські легкі винищувачі F-105 у складі груп “мисливців” полювали за радянськими ЗРК в’єтнамців. Принцип “ласок” полягав у тому, щоб маневрені F-105 першими входили в зону дії ворожих ППО, змушували їх виявляти себе випроміненням радару, після чого решта групи знищувала дивізіон. Тактика була ризикованою, адже ЗРК могли встигнути випустити ракету по F-105, утім останні мали багато шансів уникнути влучання завдяки маневрам.

Вже пізніше, під час операції “Буря в пустелі” 1991 року проти Іраку “дикими ласками” були саме F-16 зі значно меншими втратами у порівнянні з В’єтнамом.

“F-16 розроблялися з тим, щоб однією з їхніх головних ролей були функції “диких ласок”. Так що вони зможуть полювати за російськими радарами та знищувати їх, коли ті на них “світитимуть”. Це змусить росіян або постійно пересувати свої системи ППО, що важко та вимагає багато зусиль і пального, або ж відсунути їх у безпечний тил”, – каже Райан МакБет у своєму відеоблозі.

Якщо ж вдасться відсунути від лінії фронту російську авіацію і засоби ППО, то для тих самих F-16 це відкриває широкі можливості для нанесення ударів високоточною зброєю по штабах, складах та логістиці росіян.

Для цього в арсеналі “Бойових соколів” є достатньо засобів. Наприклад, керовані ракети AGM-65 Maverick з лазерним наведенням, кореговані бомби GBU-12 або ж керовані авіабомби JDAM, що наводяться по GPS.

F-16
Підпис до фото, F-16 та авіабомби системи JDAM

Нарешті, як відзначає Райан МакБет, F-16 можуть вплинути і на ситуацію на морі, де Росія часто задіює свій флот для ракетних пусків по Україні.

“Бойові соколи” здатні запускати протикорабельні ракети AGM-119 Penguin (дальність дії – до 220 км) та AGM-84 Harpoon (дальність дії – до 220 км). Це може стати серйозним фактором для Чорноморського флоту РФ при виході у море.

Тож за умови достатньої кількості F-16, навченості екіпажів та продуманої тактики застосування, ці літаки мають всі шанси вплинути на перебіг російсько-української війни.

Можливо, саме тому речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат зробив такий прогноз: “Коли будуть F-16, ми виграємо цю війну”.

MIXADVERT