Рішення Конституційного суду по е-деклараціях. Чому ми всі говоримо трохи не про те

Рішення про е-декларації, на якому зациклилися всі, — це кілька вироків, які не мали якогось серйозного резонансу. Куди цікавіше, як на мене, і важливіше — рішення про заборону НАЗК займатися конфліктом інтересів

Національне агентство з питань запобігання корупції
Національне агентство з питань запобігання корупції

Я спеціально не хочу зараз торкатися юридичного аспекту, адже ця тема виключно політична і піарна, тому зразу відзначу: все, що далі написане, належить, на жаль, не до процедурних аспектів, а до двох речей: піару «проти» і піару «за». Щоправда, і першому, і у другому випадках йдеться про подвійні стандарти.

Почнемо з найпростішого. Е-декларування, про яке так багато всі говорять, це, де-факто, нульова декларація для всіх чиновників. На щастя, свого часу вдалося змінити перший варіант закону, який передбачав, до прикладу, 2 роки тюрми за елементарну технічну помилку в декларації (між іншим, якби той варіант закону вступив в силу, то вже своє відсидів би Віктор Чумак, який, балотуючись до НАЗК, зробив навіть більше однієї помилки). Але це ліричний відступ.

Декларування — річ правильна, вона б почала давати результати за роки два-три. Якщо людина не божевільна, то вона декларує все, що можна підтвердити. Далі, припустимо, людина починає красти і з лагом в певний період часу (це може бути і кілька років) починає ці гроші витрачати. І тут все залежить від двох факторів: розуму того, хто вкрав і витрачає (як не привернути уваги) та наявності чи відсутності політичного замовлення (коли декларації прицільно аналізують задля пошуку компромату). Саме тому ми маємо відносно невелику кількість вироків по таких справах. Друга частина цієї історії не менш важлива, але про неї ніхто не говорить: нинішні процесуальні норми не дають можливості виносити швидкі вироки. За умови, що адвокати розумні, а детективи НАБУ дуже самовпевнені, але юридично часто примітивні, такі справи будуть тягнутися роками. І це, зрештою, правильно, бо людина повинна мати право на захист, особливо зважаючи на ймовірність політичного замовлення. Саме тому, навіть у такій, здавалося б, виграшній справі, як справа Розенблата, за три роки так і не дійшли до вироку.

 Хочу наголосити: НАЗК задумувалося його авторами як частина закритої системи НАБУ-САП-ВАКС-НАЗК, яка мала б тримати під контролем всю еліту країни. Це було б замкнене коло пов‘язаних між собою «антикорупціонерів», які мали б абсолютний і тотальний контроль над представниками влади.

 Нинішнє рішення про е-декларування (ще раз наголошу, що йдеться не про юридичні оцінки) — це не стільки удар по боротьбі з корупцією, скільки спроба унеможливити створення цього замкненого кола. І тут треба чітко розуміти: як створення цього замкненого кола антикорупціонерів не має нічого спільного з боротьбою з корупцією, так і руйнація цього кола не має нічого спільного із зростанням рівня корупції. Це боротьба двох систем за виживання і домінування.

 І, щоб завершити про декларування, хочу висловити припущення, що через деякий, явно нетривалий час, норму про відповідальність за недостовірне декларування внесуть в законодавство. Але це матиме такий же ефект, як і раніше: майже нульовий, через обставини, які описано вище.

 А тепер, про більш важливий, як на мене, аспект. Це скасування права НАЗК на перевірку конфлікту інтересів. У рішенні Конституційного суду відзначено, що неконституційним визнано, зокрема, положення про повноваження НАЗК у частині «особливостей врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування”.

Тим, хто трошки цікавиться історією боротьби з корупцією останніми роками, відомо про великий антикорупційний прорив Румунії, коли близько трьох тисяч чиновників отримали умовні вироки (зараз, між іншим, більшість із них скасовуються в ЄСПЛ). Так от, місцеве НАБУ всі ці вироки винесло виключно по одній статті: конфлікт інтересів. В нашому антикорупційному законодавстві стаття про конфлікт інтересів і автоматичне викидання через це чиновника з політики не пройшла. Більше того: з моменту створення НАЗК було негласне правило не лізти в конфлікт інтересів, бо, насправді, саме такі рішення (а можливість їх ухвалювати у агенції) роблять саме НАЗК ключовим антикорупційним органом. Як тут не згадати рішення по Бабікову.

Так от. Скасування права на перевірку конфлікту інтересів — це куди важливіше. Чому про це не говорять? Бо ми живемо в піарі і бійках футбольних фанатів.

І останнє про всю цю войнушку. Вчора (це ж абсолютне співпадіння) з‘явилася інформація про кримську землю голови Конституційного суду Олександра Тупицького, яку він купив в 2018 році вже за російським законодавством. І тому його негайно слід звільнити. Кілька місяців тому була новина, підтверджена документами, що в 2017-му році Ситник продав землю в Криму за російським законодавством. Ті ж люди, що зараз вимагають звільнити Тупицького, у випадку із Ситником говорили, що нічого страшного в цьому немає.

А тепер про те, що слід зробити. Потрібно насправді перезавантажити всіх. Ну не можна звільнити одних неефективних і залишити інших неефективних. Але наразі це виглядає утопією. Офіс президента тягне час. І висловлює стурбованість. За добу петиція про розформування ОАСК набрала 25 тисяч голосів і президент на неї відразу відреагував. Петицію про звільнення Ситника підписало 22 тисячі людей, але якийсь клерк в офісі зарахував лише 12 тисяч голосів.

Гордіїв вузол можна розв‘язати лише одним способом. Його треба просто розрубати.

https://www.dsnews.ua/ukr/politics/rishennya-konstituciynogo-sudu-po-e-deklaraciyah-chomu-mi-vsi-govorimo-trohi-ne-pro-te-29102020-404389

MIXADVERT

ютос