Грошова система України

 

2 вересня 1996 року в незалежній Україні внаслідок проведення грошової реформи, була введена національна валюта гривня, замість купоно-карбованця. Її впровадження сприяло подоланню гіперінфляції (в 1993 році вона склала 10256% за рік), застосуванню нових ринкових форм регулювання грошового обігу, остаточному виходу країни з „рублевої” зони, трансформації грошової системи в грошово-кредитну.

Гроші – це абсолютно ліквідний товар, тобто актив, який у будь-який момент може бути використаний в якості засобу обміну чи платежу, або ж обмінений на такий засіб.

Історії відомо три типи загальних еквівалентів: товар­ний, металевий, емісійний (вексельно-депозитний). Спочатку грошима були товари (товар-гроші) – худоба, зерно, хутро, прикраси тощо. Згодом – благородні метали (золо­то, срібло). Основним видом грошей цього періоду були мо­нети. Відтак з’явилися кредитні гроші у формі паперо­вих грошей (казначейські білети, банкноти), банківських рахунків, чеків, кредитних карток, електронних грошей. З двома останніми типами загальних еквівалентів пов’яза­но формування відповідно металевої і паперово-кредитної грошових систем.

У Київській Русі першою грошовою одиницею була гривня. Цей термін походить від металевої прикраси, яка носилася на шиї. Спочатку гривня була синонімом слова „кун”, що походе від хутра куниці, який використовувався в торгівлі з арабським сходом. З  ІХ-го століття, в зв’язку з проникненням на територію Київської Русі срібної східної монети „дирхеми”, куна стала розрахунковою грошовою одиницею. Починаючи з ХІІ-го століття, під гривнею мався на увазі злиток срібла вагою 200 г. Пізніше, з ХІІІ ст. в Новгороді вперше застосовано термін „рубель” або „карбованець”, під яким малась на увазі половина розрубаної гривні. Рубель походить від слова рубати, карбованець – від слова карб – зарубка. Частиною рубля став гривеник – десятикопійкова частина 100-копійчаного рубля.

З 1534 року з утворенням в Росії єдиної монетної системи, рубль стає основною грошовою одиницею. Один рубль ділився на 2 полтини (50 коп.), 4 півполтини (25 коп.), 100 копійок, 200 півкопійок, 400 полушок (0,25 коп.). Гривеник випускався з 1701 року в сріблі (вага 2,8 г) 83 проби. У ХVІІІ-ХІХ століттях та в часи після революції 1917 року до 1931 року чеканились 10-копійкові монети епізодично з міді, срібла та нікелю.

У національній економіці гроші виконують не лише притаманні їм абстрактні функції, а й служать національним символом, атрибутом національної ідентичності та своєрідним втіленням економічних надбань попередніх поколінь. Гроші (готівкові та без­готівкові) – це інструмент, який абстрактному змісту цін­ності (вартості) надає реальності, конкретності, дієвості. Разом із загальними функціями, в національній економіці існують специфічні функції грошей, які заслуговують на окрему увагу. Серед них слід виділити функцію кредитних грошей, функцію співставлення вартості та споживчої вартості, функцію створення облікових балансів.

а) Кредитні гроші репрезентують в обігу вартість, що зростає сама по собі у вигляді капіталу. Вони представляють в обігу не вартість монетарного товару, а відокремлену вартість засобів зростання вартості засобів виробництва. Сфера безпосереднього застосування кредитних грошей обмежується обігом   Г – Т – Г’, замість звичайного  Т – Г – Т’.

б) Ціноутворення є достатньо складним процесом, який складається з двох елементів: перший – це визначення ціни продавцем на підставі вартості виготовленого продукту, тобто витрат праці; другий – це визначення ціни покупцем на підставі визначених ним корисних властивостей цього товару, інакше кажучи на підставі споживчої вартості. Поняття вартість та споживча вартість є абстрактними, якщо для їх співставлення не використовуються гроші.

в) Будь-яка народногосподарська діяльність вимірюється в двох (або трьох) системах показників: натуральних (умовно натуральних) та грошових. Натуральні показники дозволяють визначити реальні обсяги виробництва, їх структуру та динаміку, а також розрахувати відносні показники споживання окремих товарів на душу населення. Грошовий вираз обсягів виробництва дозволяє порівнювати різні за своїм походженням та змістом товари і послуги, розраховувати індекс цін. Найбільш часто грошові показники використовуються в облікових балансах, податковій звітності,  системі національних рахунків та платіжному балансі.

Гроші є невід’ємним елементом сучасної економічної системи, стабільність грошової одиниці держави є показником загальноекономічної та соціально-політичної стабільності держави. Функціонування грошей у будь-якій економіці має юридично визначений характер і формується на інституційних засадах. Держава, в особі Центрального банку, здійснює емісію грошей, регулює їх структуру та обіг. Зазначені дії та загальний стан економіки регулюються грошово-кредитною та фіскальною політикою країни. Однак вона може бути дієвою лише за умов, якщо вона здійснюється в межах, які визначаються об’єктивними економічними чинниками розвитку системи грошових відносин та відносин власності.

 

 

Використана література:

  1. 1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.
  2. 2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
  3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – Кіровоград : ТОВ „Поліграф-Сервіс”, 2007. – 132 с.
  4. Яковенко Р. В. Основи теорії економіки для технічних спеціальностей : навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
  5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.

 

 

Р. В. ЯКОВЕНКО,

к.е.н., доцент

MIXADVERT

цікаве