Чи важко бути першим?

 

У День Журналіста варто згадати про деякі родзинки. Наприклад про те хто і коли в Кіровоградській області став першим офіційним інтернет-журналістом. А ним став в липні 2001 року Анатолій Авдєєв. Давно це було, але я «примусив» пана Анатолія зануритися у спогади.

  • Анатолію Миколайовичу! Як ви почали писати та стали журналістом?
  • В 2001 році я вперше став офіційним штатним журналістом інтернет-видання «Політична Україна» та газети «Точка зору» Комітету виборців України, з яким я співпрацював з самого початку його створення в 1994 році. Підписав контракт, тобто трудову угоду, отримав диктофон та побілку, яких тоді практично у нікого не було, для службового користування.

Але до цього був «аматорський період» на кшталт позаштатника, у журналістиці років з п’ятнадцять. Першим журналістом з ким я співпрацював, як таким собі куратором була Ніна Даниленко. Пізніше доля звела з Віктором Погрібним, Юрієм Матівосом, Світланою Орел, Володимиром Бабичем, Леонідом Багацьким,  Наталкою Нужною.

  • А як виглядала і в чому полягала ваша робота для Києва?
  • Маючи на руках посвідчення, згадану техніку, до якої слід додати підключений до Інтернету комп’ютер, я акредитувався, як кореспондент. Проблеми з цим були лише у обласній раді та обласному управлінні МВС. Перші відмовили в акридатації пославшсь на те, що інтернет-видання не є засобом масової інформації, а другі просто тихо проігнорували. З усіма іншими проблем не було. Робота відрізнялася від першої попередньої на виборах і між ними тим, що замість сухих формальних звітів треба було писати про те ж, але в іншій формі для Інтернет-видання. Був доведений і «план до двору» : кількість статтей та інформацій на тиждень, а також обробка та виставлення на сайт довідкової інформації про депутатів, політиків та парторганізації області. Дія контракту завершилася наступного року після виборів до Верховної Ради, які тоді паралельно чи одночасно проходили разом з місцевими виборами. Головним редактором у нас була цікава людина, талановитий журналіст, кандидат політичних наук Андрій Дуда. Наша область  на сайті була серед кращих разом з Луганською. рацювати було дуже  цікаво.
  • Контракт завершився… А що було далі?
  • Далі було стажування в інформаційній агенції «Українські новини» та робота в різних друкованих ЗМІ та Інтернет-виданнях. На стажування мене покликали самі кияни в поле зору яких я потрапив. Робота була за форматом і «темніками» і тривала лише на час стажування. Був час коли я півроку видавав практично свою газету під назвою «Просто газета». Друкувався в Інтернет-виданнях «Майдан», «Форум», «Трибуна», друкованій київській «Технічній газеті». Певний період, майже півтора року працював в державній районній газеті «Зоря», яка дала УкраЇні два лауреати Шевченківської премії та чимало заслужених журналістів України. Певний період працював у спортивному Інтернет- виданні «Турнір», господарі якого були в Латвії. Була робота в газетах «Фаворит», «Народна газета», «Наше місто і село» та інших
  • А чим займаєтесь останні роки?
  • Потім почався і закінчився етап «Хайвея». Зараз отримавши господарів із-за порєбріка видання зовсім втратило своє лице, а раніше були і гонорари цікаві люди співпрацювали з ним. Вже тринадцять років тому сайт був полем битви і гібридній війні. Нині нові господарі, до речі, вже не перші, на 90% знищили все написане авторами за останні роки. Серед знакових людей що стали відомими слід виділити послідовного патріота телевидучого зі Львова Остапа Дроздова, а з іншого боку чи полюсу скандального промосковського Анатолія Шарого. Через рік праці на цьому сайті від мого нового друга і колеги киянина Віктора Тригуба надійшла пропозиція стати редактором нашого нового сайту, який ми назвали «Сурма». Але цим головним сайтом ми не обмежились, розробляли і створювали ї самі, і за майже дванадцять років їх кількість зростала, підключалися  до справи нові журналісти. Деякі сайти не витримали випробування часом, деякі знищили хакери, і ми їх не поновлювали. Але існує дванадцятий рік флагман неформальної групи УПК «Сурма». Після хакерських працює восьма версія «Сурми», яка вже є більш захищеною. Після чергового знищення сайту, ми «брали себе до рук» і поновлювали сайт та починали працювати з чистого листа вже протягом однієї доби. Зазначу що у безликих сайтів, які на мають громадянської позиції проблеми хакерських атак немає, бо вони безликі і нікому не заважають. Та й журналістика часом така сама – на побігеньках.
  • А які у Вас плани та задумки?
  • Працювати як і раніше, не опускати рук, тим більше що існує неформальна патріотична спільнота патріотів-однодумців Українська пресова корпорація (УПК), що об’єднує і сайти, і журналістів з досвідом. Ми запровадили такий метод, як абонентське обслуговування на наших сайтах фірм, установ та партій під час передвиборчої кампанії. Це щось на зразок тимчасової оренди низки сайтів УПК.
  • А ще які родзинки у Вашій праці?
  • Приємно, що за київськими спостереженнями та дослідженнями, а не тільки недосконалими лічильниками сайт «Сурма» є самим відвідуваним в регіоні, і це не зважаючи на те, що ми не користуємося цілий рік мережею Фейсбук. Наші деякі матеріали читають тисячі, а не десятки читачів, як на інших сайтах.
  • А чи будуть сайти УПК працювати під вибори і на виборах?
  • Звичайно будуть, адже вибори це частина нашого життя, від якої не сховаєш голову в пісок. Не завжди співпадають погляди з кандидатами, але то неголовне. Висловитись треба давати можливість всім, а виборці вже виберуть когось на свою голову. Таке життя.

 

Бесіду вів Олександр Сікорський

Yottos