Коли виникла українська мова? До 448 р.нашої ери!

Історик зафіксував українські слова ще 448 р. н.е.

Згідно з висновками багатьох мовознавців, українська мова виникла набагато раніше, ніж вважає офіційна наука.
На думку цих дослідників, українська мова є найдавнішою з живих слов’янських мов, а російська мова новіша й походить від української церковної мови (церковнослов’янської).

448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), записав слова “мед” і “страва”.
“І ЧУЖОМУ НАУЧАЙТЕСЬ, Й СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ…”, АБО ЗНОВУ ПРО МОВУ

Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної родини. Це єдина на сьогоднішній день державна мова в Україні. Також є однією з офіційних мов Придністров’я та частини Сербії. В 1918—1920 рр. вона була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.

Українською розмовляють в Україні й у тих країнах, де є чимала українська діаспора (наприклад, у США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Росії).

В різні часи мовознавці висували різні гіпотези з приводу виникнення української мови. В наш час є дві гіпотези, визнані в наукових колах:

концепція словіста, доктора філософії, академіка Ю. Шевельова — українська мова безпосередньо виділилася з праслов’янської мови.
концепція російського мовознавця О. Шахматова — українська мова виникла зі спільноруської прамови, від якої походять й інші “руські мови” (північно-великоруська, південно-великоруська та білоруська).

Однак, ця версія, на думку багатьох лінгвістів, є недовершеною, оскільки українська мова суттєво відрізняється від інших “руських” мов різними фонетичними явищами та лексикою. З точки зору лексики, найближчими до української є білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%) мови. Російська — на четвертому місці (62%). А якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис із білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською — тільки 11.

Згідно з деякими мовознавцями, українська мова виникла набагато раніше, ніж вважає офіційна наука. На думку цих дослідників, українська мова є найдавнішою з живих слов’янських мов, а російська мова новіша й походить від української церковної мови (церковнослов’янської).

Українська була дуже тісно пов’язана зі старослов’янською — спільною мовою предків сучасних слов’ян, так само як санскрит, є мовою, найближчою до спільної мови перших індоєвропейців (арійців). До речі, в українській мові є багато слів, які майже ідентичні словам у санскриті: “повітря”, “кохати”, “кінь”, “дерево”, “вогонь”.

Учений В.Кобилюх у своїх роботах доводить, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше. Самим свідченням того, що праукраїнська мова поширилася по всій земній кулі, є давні топоніми й гідроніми, які збереглися до наших днів.

Але залишимо суперечки про походження нашої мови історикам і мовознавцям. Натомість хочу навести 10 цікавих фактів про українську мову:

448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), записав слова “мед” і “страва”.
Українська абетка є одним з варіантів кирилиці, вона налічує 33 літери.
Українська мова — одна з найпоширеніших мов у світі, і за кількістю носіїв посідає, за різними даними, 26 або 32 місце в світі.
Українська мова дуже багата на синоніми. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів. Але абсолютний рекордсмен – слово “бити”. Згідно з “Коротким словником синонімів української мови”, їх аж 45.
Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово “вороги” – “вороженьки”.
З ХVІІІ до ХІХ ст. в українській мові використовувалося близько п’ятдесяти різних систем орфографії. За кількістю систем письма українська мова перевершує навіть монгольську, яка зазнала дуже багато змін у правописі.
Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера “п”; на цю літеру також починається найбільша кількість слів. Літера “ф” – найменш уживана літера українського алфавіту. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків прийшли в українську мову з інших мов.
Іменник у нашій мові має 7 відмінків (один з них – кличний). Це відрізняє українську від інших східнослов’янських мов.

Хотілося б додати, що мова — це не просто засіб спілкування, а й культурне обличчя нації. Тож цілком логічним, на мою думку, є той факт, що народ, який недбало ставиться до рідної мови, культури, не має і своєї незалежної, розвиненої та стабільної держави.-http://vsviti.com.ua/ukraine/49204

Нехай рядки Шевченка “…І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…” занадто “хрестоматійні”, та все ж у міркуваннях про українську мову на думку завжди спадають саме вони. Якби українці послуговувались цими словами як життєвим девізом і не цуралися своєї мови, певно, багато що в Україні змінилося б на краще.
Дарина Дар

6 Comments

  • Дідусь Іванович

    (23/07/2017 - 08:43)

    Найгірша неправда у цій статті є використання територіальної ознаки мови замість національної назви. Цій підступній більшовицькій заміні лише сто років і ми вже чверть століття терпимо жахливі наслідки від позбавлення національності корінного населення України…

  • Віктор

    (23/07/2017 - 09:34)

    Доволі переконливу версію виникнення й проширення мов висловив в своїх працях С.Губернарчук. Згідно неї мова домінуючого племені з часом поширюється на сусідні племена, при цому дещо трансформуючись за рахунок запозичень. З цього можна зробити вісновок, що праукраїнська (прасловянська) мова могла виникнути за умов існування протягом доволі тривалого часу потужної праукраїнської держави.

  • Дуже порадувала новіна, цікаво хто розмовляв українською мовою тоді?

  • Автор порівнював і не до порівняв… 🙂 Найголовніше, що фонетична система
    української абсолютно тотожна латині, а через неї італійській. Навіть романські мови не мають такої щільної спорідненості. Як це сталося ?

  • Предки сьогоднішніх українців, які начеркали графіті тодішньою народною українською ( і ні якоюсь там церковнослов’янською )на стінах Софії Київської : навіть особи княжого роду. Предки, котрі уклали обрядові дохристиянські пісні, котрі співаються дотепер автентичною українською. Просто термін “український” дещо пізніший…якщо вас він бентежить, вживайте ранньослов’янський ( так звана “староболгарська”, а потім “церковнослов’янська” – це пізніші модифікації раньослов’янської мови). Все одно усе слов’янство походить з північно-західної України та південної Польщі.

  • Олексій Шпоть

    (27/09/2017 - 23:04)

    В підтримку версії С. Губернарчука: Сформувалася українська нація (політична) з етнічних племен, яких об’єднали руси під проводом Орія у державу Русь. І ця держава проіснувала від Орія послідовно у вигляді: – монархії династії Оріїв (з середини VII ст. до н.е. до 575 р. до н.е.) зі столицею в м. Голуні, потім в м.Києві; – демократичної родоплемінної держави, в якій кожного року обирали старшого князя (з 575 р. до н. е. до 270 р.), де столицею було будь-яке селище, де мешкав обраний князь; – Антського союзу племен (з 270 р. до захоплення варягами Києва) — держави з попереднім устроєм, але підсиленою владою старшого князя. Надруковано в науковому журналі “Українознавець”, вип. 18, стор 70-75.

Залишити відповідь