Коли виникла українська мова? До 448 р.нашої ери!

Історик зафіксував українські слова ще 448 р. н.е.

Згідно з висновками багатьох мовознавців, українська мова виникла набагато раніше, ніж вважає офіційна наука.
На думку цих дослідників, українська мова є найдавнішою з живих слов’янських мов, а російська мова новіша й походить від української церковної мови (церковнослов’янської).

448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), записав слова “мед” і “страва”.
“І ЧУЖОМУ НАУЧАЙТЕСЬ, Й СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ…”, АБО ЗНОВУ ПРО МОВУ

Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної родини. Це єдина на сьогоднішній день державна мова в Україні. Також є однією з офіційних мов Придністров’я та частини Сербії. В 1918—1920 рр. вона була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.

Українською розмовляють в Україні й у тих країнах, де є чимала українська діаспора (наприклад, у США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Росії).

В різні часи мовознавці висували різні гіпотези з приводу виникнення української мови. В наш час є дві гіпотези, визнані в наукових колах:

концепція словіста, доктора філософії, академіка Ю. Шевельова — українська мова безпосередньо виділилася з праслов’янської мови.
концепція російського мовознавця О. Шахматова — українська мова виникла зі спільноруської прамови, від якої походять й інші “руські мови” (північно-великоруська, південно-великоруська та білоруська).

Однак, ця версія, на думку багатьох лінгвістів, є недовершеною, оскільки українська мова суттєво відрізняється від інших “руських” мов різними фонетичними явищами та лексикою. З точки зору лексики, найближчими до української є білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%) мови. Російська — на четвертому місці (62%). А якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис із білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською — тільки 11.

Згідно з деякими мовознавцями, українська мова виникла набагато раніше, ніж вважає офіційна наука. На думку цих дослідників, українська мова є найдавнішою з живих слов’янських мов, а російська мова новіша й походить від української церковної мови (церковнослов’янської).

Українська була дуже тісно пов’язана зі старослов’янською — спільною мовою предків сучасних слов’ян, так само як санскрит, є мовою, найближчою до спільної мови перших індоєвропейців (арійців). До речі, в українській мові є багато слів, які майже ідентичні словам у санскриті: “повітря”, “кохати”, “кінь”, “дерево”, “вогонь”.

Учений В.Кобилюх у своїх роботах доводить, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше. Самим свідченням того, що праукраїнська мова поширилася по всій земній кулі, є давні топоніми й гідроніми, які збереглися до наших днів.

Але залишимо суперечки про походження нашої мови історикам і мовознавцям. Натомість хочу навести 10 цікавих фактів про українську мову:

448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), записав слова “мед” і “страва”.
Українська абетка є одним з варіантів кирилиці, вона налічує 33 літери.
Українська мова — одна з найпоширеніших мов у світі, і за кількістю носіїв посідає, за різними даними, 26 або 32 місце в світі.
Українська мова дуже багата на синоніми. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів. Але абсолютний рекордсмен – слово “бити”. Згідно з “Коротким словником синонімів української мови”, їх аж 45.
Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово “вороги” – “вороженьки”.
З ХVІІІ до ХІХ ст. в українській мові використовувалося близько п’ятдесяти різних систем орфографії. За кількістю систем письма українська мова перевершує навіть монгольську, яка зазнала дуже багато змін у правописі.
Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера “п”; на цю літеру також починається найбільша кількість слів. Літера “ф” – найменш уживана літера українського алфавіту. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків прийшли в українську мову з інших мов.
Іменник у нашій мові має 7 відмінків (один з них – кличний). Це відрізняє українську від інших східнослов’янських мов.

Хотілося б додати, що мова — це не просто засіб спілкування, а й культурне обличчя нації. Тож цілком логічним, на мою думку, є той факт, що народ, який недбало ставиться до рідної мови, культури, не має і своєї незалежної, розвиненої та стабільної держави.-http://vsviti.com.ua/ukraine/49204

Нехай рядки Шевченка “…І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…” занадто “хрестоматійні”, та все ж у міркуваннях про українську мову на думку завжди спадають саме вони. Якби українці послуговувались цими словами як життєвим девізом і не цуралися своєї мови, певно, багато що в Україні змінилося б на краще.
Дарина Дар

6 Comments

  1. Найгірша неправда у цій статті є використання територіальної ознаки мови замість національної назви. Цій підступній більшовицькій заміні лише сто років і ми вже чверть століття терпимо жахливі наслідки від позбавлення національності корінного населення України…

  2. Доволі переконливу версію виникнення й проширення мов висловив в своїх працях С.Губернарчук. Згідно неї мова домінуючого племені з часом поширюється на сусідні племена, при цому дещо трансформуючись за рахунок запозичень. З цього можна зробити вісновок, що праукраїнська (прасловянська) мова могла виникнути за умов існування протягом доволі тривалого часу потужної праукраїнської держави.

  3. Дуже порадувала новіна, цікаво хто розмовляв українською мовою тоді?

  4. Автор порівнював і не до порівняв… 🙂 Найголовніше, що фонетична система
    української абсолютно тотожна латині, а через неї італійській. Навіть романські мови не мають такої щільної спорідненості. Як це сталося ?

  5. Предки сьогоднішніх українців, які начеркали графіті тодішньою народною українською ( і ні якоюсь там церковнослов’янською )на стінах Софії Київської : навіть особи княжого роду. Предки, котрі уклали обрядові дохристиянські пісні, котрі співаються дотепер автентичною українською. Просто термін “український” дещо пізніший…якщо вас він бентежить, вживайте ранньослов’янський ( так звана “староболгарська”, а потім “церковнослов’янська” – це пізніші модифікації раньослов’янської мови). Все одно усе слов’янство походить з північно-західної України та південної Польщі.

  6. В підтримку версії С. Губернарчука: Сформувалася українська нація (політична) з етнічних племен, яких об’єднали руси під проводом Орія у державу Русь. І ця держава проіснувала від Орія послідовно у вигляді: – монархії династії Оріїв (з середини VII ст. до н.е. до 575 р. до н.е.) зі столицею в м. Голуні, потім в м.Києві; – демократичної родоплемінної держави, в якій кожного року обирали старшого князя (з 575 р. до н. е. до 270 р.), де столицею було будь-яке селище, де мешкав обраний князь; – Антського союзу племен (з 270 р. до захоплення варягами Києва) — держави з попереднім устроєм, але підсиленою владою старшого князя. Надруковано в науковому журналі “Українознавець”, вип. 18, стор 70-75.

Leave a Reply