Чому молодь аполітична?

  • admin
  • 29/01/2019
  • Коментарі Вимкнено до Чому молодь аполітична?

Газетні шпальти все частіше почали копирсатися в політичному устрої держави саме тоді, коли з’явилася так звана «свобода слова». Однак мало хто (навіть з тих, хто про це пише) може відповісти бодай для себе на питання: «Що таке політика?» або «Хто такий політик?»

Якщо опиратися на пресу та подивитись на політику з їхнього боку, то нас оточує лише щось негативне, а політики, відпочиваючи на островах, над нами насміхаються. Але чи так це насправді?

Складно відповісти на це питання, тому що не так багато людей (особливо серед сучасної молоді), які б справді цікавились політикою. Треба знати історію і сучасність, вміти аналізувати, проводити паралелі між схожими та відмінними суспільними явищами, аби бути справжнім політиком.  Чи багато молодих людей можуть похизуватися такими здібностями? Якщо ви спитаєте молодь, чи цікавиться вона політикою, більшість відповість що ні.  Чому? Зараз поясню.

Насправді політика – це «мистецтво управління державою». Тільки вслухайтеся – мистецтво! Далеко не кожний може стати політиком. Тож я наважуюсь припустити, що мене, як і багатьох інших, політика не цікавить тому, що я не бачу гідних уваги політиків.

Мені здається, що в політику повинні йти люди самовіддані, схильні до лідерства, працьовиті, а головне – патріоти, ті, хто любить свою країну. Політика – дуже відповідальна сфера, часто від рішення її працівників залежить доля окремих людей, а то й усього народу.

По-перше, політик має бути гарним оратором, вміти говорити так, щоб його приємно було слухати, вміти переконувати, а не просто бубоніти собі під ніс. Іноді хочеться просто послухати грамотну мову розумної, освіченої людини. А замість цього ми тільки й чуємо, що «ляпи», які навіть цитувати зайвий раз не хочеться. І замість того, щоб поважати політиків, захоплюватися їхніми ідеями, ставити і приклад дітям (не дарма на питання «Ким ти хочеш стати?» малюки часто відповідають «Президентом!») ми насміхаємося над ними. Схоже, бути предметом жартів – це те, що нашим політикам найбільше вдається.

По-друге, йдучи в політику, людина, на мою думку, повинна думати не про власне збагачення, а про інтереси держави, народу. Коли людина просто рветься до «дурних» грошей, до добра це не приведе і, я вважаю, що така людина не має права називатися політиком.

По-третє, політик повинен бути чесним. У нас же кажуть одне, а роблять інше. Яскраві лозунги ніщо інше, як абстрактні фрази «ні про що». Це вже не для кого не секрет, але громадяни України ніяк не відвикнуть пошиватися в дурні.

І це далеко не повний перелік рис, які мають бути притаманні політику. Але зрозуміло, що наші, українські політики, в більшості своїй не відповідають жодному з цих пунктів. Я б сказала, що вони політично непривабливі. А тому роблять непривабливою й політику. З цього випливає й відповідне ставлення людей до політики.

Не знаю чому, в сучасному ЗМІ-просторі склався стереотип, що в нашій країні апріорі все погано, що всі політики погані і що ми неминуче котимося вниз.

Власне політичні новини є не дуже привабливими для більшості громадян. Єдине, що користується сьогодні неабиякою популярністю – політично спрямовані ток-шоу, які нібито розраховані на дискусію. Але щоразу стає все ясніше, що «дискусія» таких передач заздалегідь прописана в сценарії, що режисери ретельно підбирають учасників шоу і навіть конфлікти, які глядачі дуже полюбляють, спалахують не так вже й спонтанно. Проте, незважаючи на це, дивитися подібні програми хоча б цікаво.

Отже підсумувавши все вище написане, я роблю висновок, що політика повинна цікавити нас особистостями, такими постатями, яких захочеться цитувати не тільки з метою кепкування, такими, які будуть для нас в усьому зразком і прикладом для наслідування. На превеликий жаль, такий «розклад» аж ніяк не відповідає дійсності. Саме тому, мабуть, молодь не цікавиться політикою.

Аліна Тернова, студентка універститету “Україна”