Чому відсутній енергетичний баланс держави?

Страшний сон енергетичних корупціонерів. Чому тарифи потрібно не піднімати, а навпаки знижувати!

Чому протягом всіх років незалежності в Україні відсутній енергетичний баланс держави? Чому українці переплачують мільярди гривень за всі види неспожитих енергоносіїв та комунальних послуг? Чому ні українська влада, ні Міжнародний валютний фонд, від якого нині залежить, скотиться чи ні Україна в глибоку економічну прірву, не помічають колосальний резерв, що зникає в «чорних дірах» житлово-комунального господарства (ЖКГ), виявлення якого дозволить зупинити підвищення тарифів для зубожілого населення?

 Відповідь геніально проста: представники всіх без виключення гілок влади 15 років поспіль чинять шалену протидію створенню національної системи обліку всіх спожитих енергоносіїв та оплати за них. Чому? Зрозуміти не складно, адже не обліковані ресурси та оплата за них на всіх рівнях розчиняються в кишенях функціонерів ЖКГ, облгазів та інших структур, що збирають «живі» гроші зі споживачів. А якість послуг не покращується. Зрозуміло, що без належного обліку енергоресурсів неможливо розрахувати енергетичний баланс, без якого не може існувати жодна держава, а особливо така енергетично неефективна, як Україна.

Своєрідним тестом на чесність і не продажність нинішньої Верховної Ради стане законопроект (№1640)Про єдину державну систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги (ЄДСМ), розгляд якого в сесійній залі парламенту знову намагаються відстрочити на невизначений термін. Документ №1640 подали до парламенту 26.12.2014 депутати Олександр Кірш, Сергій Каплін, Олег Ляшко, Петро Юрчишин, Іван Кириленко. За просуванням цього документу пильно стежать громадські організації.

І хоча цей документ вже тричі ухвалювали в першому читанні на сесіях попередніх парламентів, потім вносили безліч правок на чисельні, часто штучно видумані, зауваження депутатів кількох скликань, законопроект знову відправили на доопрацювання під час розгляду 11 лютого в парламентському Комітеті з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства. Хоча висновок Головного науково-експертного управління в супроводжувальній записці до цього законопроекту свідчить, що проект «може бути ухваленим за основу».

«Володіючи таким державним інструментом як ЄДСМ, центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, представники місцевого самоврядування стануть спроможними збалансувати попит та пропозиції на енергетичні ресурси та комунальні послуги, зокрема, платіжного балансу, визначити справедливі параметри при ціноутворенні та у подальшому припинити практику перехресного субсидіювання між галузями економіки», – сказано у висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради.

Але це – на папері, а в дійсності, виходить, знову назріла критична маса бажаючих зупинити створення національної системи обліку енергоресурсів та оплати за них, що дозволило б відмовитися від ідеї підвищення тарифів. Ініціаторами гальмування стали представники Міненерговугілля, Мінрегіонбуду та народний депутат від фракції Самопоміч – заступник голови вищезгаданого парламентського комітету Альона Бабак.

На засіданні профільного комітету парламенту вище перераховані одностайно заявили, що в цілому нібито підтримують впровадження ЄДСМ, але вважають, що документ потребує суттєвого доопрацювання. Так може тривати до безкінечності, адже за 13 років враховані всі зауваження. В дійсності немає підстав для блокування створення ЄДСМ, створювати яку планують не за бюджетні кошти. Але про це пізніше.

Система ЄДСМ потіснить корупціонерів

«Наприкінці 90-х, коли в Україні панували неплатежі, а економіка наближалася до повного краху, уряд звернувся до наукових інститутів з проханням розібратися з ситуацією. Тоді і виникла ідея налагодити облік споживання всіх енергоносіїв та комунальних послуг і розрахунків за них», – каже Керівник групи розробників ЄДСМ Анатолій Любаревич.

За його даними, населення щороку переплачувало 50 мільярдів гривень за всі види енергоносіїв. Такі розрахунки 2004-го року зробили українські вчені шляхом співставлення офіційних даних Державного комітету статистики, і ніхто жодного разу не спростував цю інформацію. Звісно, що нині сума переплати значно вища.

Вчені відверто заявили, що моніторинги з основних видів енергоресурсів та комунальних послуг, що їх здійснюють профільні міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування, мають розрізнені бази даних та методологічні розбіжності. А головне, що моніторинги ведуться не для того, що створити зведений енергетичний баланс України, а для своїх корисних цілей, тобто, для нарощування приватного капіталу!

Аналізуючи ринок паливно-енергетичних ресурсів, вчені зробили таке відкриття: в 2004 році всім споживачам поставили енергоносіїв (газу, електроенергії, послуг ЖКГ) на 38 млрд грн., тоді як зібрали зі споживачів в якості оплати майже 90 млрд грн. Така велика різниця лише свідчить, що споживачі України платять за послуги значно більшу суму порівняно з їх реальною вартістю. Вже тоді в структурі собівартості комунальних послуг ціна газу та електроенергії для населення майже в 10 разів була вищою порівняно з чинними тоді тарифами.

Наприклад, якщо газ Україна тоді купувала в Росії по $50 за тисячу кубічних метрів, то в структурі тарифів на комунальні послуги він обходився населенню вже по $600! Подібні метаморфози відбувалися й з вартістю електроенергії, левову частку якої в загальній структурі виробництва електроенергії займала дешева атомна енергетика, яку виробляли АЕС компанії «Енергоатом». Але в комунальному тарифі електроенергія зростає в рази! Чи не тому облгази, обленерго та підприємства ТКГ засекретили структуру тарифів на комунальні послуги, оголосивши це комерційною таємницею?

Приблизно така ж пропорція переплат зберігається й нині. Це той резерв, виявивши який, тарифи для населення доведеться не піднімати, а навпаки знижувати!

Проте, гальмуючи запровадження ЄДСМ, влада на вимогу МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, яке вже просто не спроможне платити не лише за спожиті послуги, а й за харчі та ліки. А виділених в бюджеті 12,5 млрд грн. на 2015 рік для компенсацій та субсидій для всіх зубожілих не вистачить. Тому спробу знову завалити запровадження ЄДСМ громадськість розцінює як злочин проти власного народу.

З відповідним зверненням Національна Асамблея громадського сектору України, що об’єднує низку громадських організацій, ще в січні звернулася до керівників держави – президента, прем’єра , спікера парламенту та голови РНБО з вимогою почати виконувати обіцянки, що були дані народу на Майдані.

«Сьогодні ми маємо ще більшу, ніж за попередньої влади, корупцію (найбільш «передову» у світі), до якої призвела безвідповідальність, непрофесійність, аморальність, впевненість у своїй безкарності представників влади. На тлі тотальної корупції замість реальних реформ ухвалюються закони, з допомогою яких влада намагається максимально зберегти свої корупційні схеми за рахунок населення, малий та середній бізнес, шляхом погіршення умов для реального сектору економіки», – сказано у зверненні. Серед вимог Асамблеї – запровадження ЄДСМ.

Відсутність контролю за споживанням газу, електроенергії та комунальних послуг загрожує фатальними наслідками для економіки держави. Уникнути катастрофи можна лише налагодивши ефективний облік енергоносіїв та фінансових потоків. Лише тоді можна говорити про запровадження енергоефективних технологій.

Створивши єдиний загальнонаціональний моніторинг, який дозволить відслідковувати потоки ресурсів та розрахунків за них, уряд отримає інструмент для формування енергетичного балансу держави. Цілком зрозуміло, що без правильної, збалансованої тарифної політики в зазначених галузях, жодну реформу в інших сферах економіки здійснити нереально.

Представники наукових закладів Національної академії наук, які розробили ЄДСМ, жорстко ставлять запитання до влади: чому на державному рівні не зводяться енергобаланси та відсутній прозорий балансовий ринок, з рівним доступом його учасників, не залежно від форми власності, в таких важливих галузях економіки як паливно-енергетичний комплекс та ЖКГ?

Історія запровадження ЄДСМ

Відсутність обліку споживання і оплати енергоресурсів дісталася Україні як рудимент у спадок від колишнього Союзу, адже тоді були дуже дешеві паливні ресурси. Високо розвинуті країни на більш ніж півсторіччя випередили Україну в цьому питанні: в них давно працюють подібні системи, створені за однаковим принципом, але за різними методиками.

Такі системи називають адміністраторами державних баз даних – вони дозволяють органам влади отримувати (за визначеною стандартною формою) яку завгодно інформацію в царині постачання і розрахунків за енергоносії (місячну, квартальну, річну). Держава не втручається в роботу споживачів і постачальників ресурсів, але через адміністратора створює умови для спілкування між ними.

Щось подібне вирішили створити і в Україні. В 2000 році за розпорядженням президента Леоніда Кучми тодішній прем’єр Віктор Ющенко розпорядився створити Міжвідомчу робочу групу для вивчення проектів ЄДСМ (розпорядження КМ №428-р від 26.10.2000р). Її очолив перший віце-прем’єр Юрій Єхануров, а безпосередньо виконавцем була віце-прем’єр Юлія Тимошенко.

На початку 2001-го Міжвідомча робоча група ухвалила рішення про запровадження пілотних проектів в Луганській, Харківській та Івано-Франківській областях – з подальшою можливістю інтеграції в загальнодержавну єдину систему моніторингу – ЄДСМ.

Почали з експерименту в Луганській області. Коли порахували, були вражені обсягами обкрадання споживачів: в області були реалізовані енергетичні ресурси вартістю близько 82 млн грн., а зібрали зі споживачів кошти за них (з урахуванням субсидій) – близько 620 млн грн.. Зрозуміло, що різниця осідає в кишенях тих, хто контролює фінансові потоки.

Цілком зрозуміло, що запровадження системи ЄДСМ гальмують ті, кому не вигідні прозорі стосунки на ринку енергетичних ресурсів. Тому й не дивно, що енергоємність нашої економіки в 3-5 разів вища порівняно з високо розвинутими країнами.

Відсутність обліку дозволяє владі стверджувати, що населення оплачує лише незначну частину вартості енергоносіїв, тоді як розробники ЄДСМ, навпаки, переконують, що українські споживачі давно платять в декілька разів більше порівняно зі справжньою вартістю. Проведений в Луганській області експеримент це підтверджує. Чи не тому експеримент відразу ж зупинили, тобто, не продовжили в інших областях?

Високу оцінку проекту ЄДСМ дав колишній радник президента, нині глава Інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін: «Це масштабний та найбільш доцільний економічний проект України» . Підтримав створення системи і президент НАНУ Борис Патон.

Напрацювання українських вчених були успішно втілені в Росії, де наприкінці 2011 року, за особистої підтримки Путіна та під його посиленим контролем ухвалено і запроваджено Закон «Про державну інформаційну систему паливно-енергетичного комплексу». Україна ж продовжує залишатися країною без загальнодержавного енергетичного балансу – на користь Путіну, який керує державою агресором.

Чи не за його вказівкою проект шалено гальмують в Україні вірнопіддані йому олігархи?

Окупність запровадження ЄДСМ – менше 2-х місяців

Згідно з рішенням РНБО 2010-го року «Про виклики та загрози національній безпеці України у 2011 році», науковцям Інституту економіки та прогнозування, Інституту кібернетики ім. Глушкова та Інституту науково-практичних розробок комплексних систем НАНУ в черговий раз запропоновано запровадити розроблену ними систему ЄДСМ. Тоді ж визнали, що це єдиний дієвий державний інструмент збирання, накопичення, опрацювання та аналізу інформації для прийняття оперативних та стратегічних рішень щодо запровадження реформ в Україні.

За розрахунками вчених, в разі запровадження ЄДСМ при зниженні енергоємності ВВП України (в 2012 р – 1,388 трлн грн.) всього лише на 2%, річний економічний ефект становитиме понад 17 млрд грн. Чому 2%? Тому що в міжнародній практиці ухвалено саме такий процент розрахунку економії енергоресурсів при запровадженні аналогічних програм в країнах з розвинутою економікою.

В Україні ж ефект від запровадження ЄДСМ, за розрахунками вчених, щороку становитиме 15-20%! Отже, мінімальний економічний ефект сягне 130-170 млрд грн на рік (від базового періоду 2012 року). Строк окупності системи – лише 1,7 місяця. На запровадження ЄДСМ не планують витрачати державні кошти – на цю справу залучатимуть інвесторів.

Наведені дані свідчать, що ЄДСМ потрібно запроваджувати як можна скоріше, адже тоді вдасться вивести з тіні кримінальні схеми отримання надприбутків, попередити необ’єктивне зростання цін на споживчі і промислові товари, привести ціни і тарифи на паливно-енергетичні ресурси та комунальні послуги до економічно обґрунтованого рівня. В державі нарешті розроблять енергетичний баланс, спаде градус напруги в суспільстві.

Потрібна лише політична воля. В січні 2015-го року до парламенту подана остання редакція законопроекту, в тексті якого вже повністю враховані зауваження та пропозиції, що надавалися міністерствами та відомствами протягом останніх 13-ти років. Затягування з ухваленням Закону про ЄДСМ свідчить про намагання чергового колективного саботажу з боку державних службовців.

«Главком»

Be the first to comment

Leave a Reply