“Ефект Ле Пен”. Або чому королева українських люмпенів приречена на провал

  • admin
  • 23/09/2018
  • Коментарі Вимкнено до “Ефект Ле Пен”. Або чому королева українських люмпенів приречена на провал
Mason Lemberg
Mason Lemberg

Нижче пропоную оцінити шанси Юлії Тимошенко стати Президентом України.

Пропоную оцінювати шанси не на основі криків та істерики, не на основі джинси, не на основі “соціології”, а на основі встановлених фактів, причинно-наслідкових зв’язків і можливості досягнення необхідних показників.

Для того, щоб потрапити в другий тур президентських виборів, Тимошенко прийдеться набрати більше 20% голосів тому, що це є необхідною умовою потрапляння в другий тур виборів в ролі реального конкурента. Звісно, можна потрапити в другий тур і з 10% (теоретично), але це можливо за 2 умов:
а) перший кандидат зовсім трохи не добрав до 50% і тоді другий кандидат в другому турі виконує роль статиста
б) 10 кандидатів набрали по 10% (це можливо тільки теоретично), але при такому скупченні результатів ніхто нікому не гарантує потрапляння у другий тур.

 

Таким чином, щоб вийти в 2-й тур і мати в ньому шанси, а не просто бути статистом, Тимошенко має набирати в 1-му турі щонайменше 20% голосів.

А тепер проаналізуємо таку можливість з точки зору результатів виборів, які показувала Тимошенко за останні 4 роки.

Президентські вибори 2014 року, 1-й тур. Результат Тимошенко – 12,8%.

Парламентські вибори 2014 року. Результат Тимошенко – 5,68%.

Місцеві вибори 2015 року, результати виборів до обласних рад. Результат Тимошенко – 12,0%.

ЗМІ і “експерти” нарекли Тимошенко “фавориткою” в 2015 році після місцевих виборів, після чого вона вийшла з коаліції з метою спричинити перевибори. Нарекли фавориткою тільки тому, що на місцевих виборах 2015 вона значно збільшила свій результат у порівнянні з парламентськими виборами 2014. Воно то так, але порівнявши 1-шу і 3-тю карти, видно, що всі “неймовірні досягнення” Тимошенко закінчуються на тому, що в 2015 році вона повернула собі свій електорат. І це наочно видно, порівнявши 2 карти:

Як бачимо, як регіони підтримки Тимошенко, так і регіони, де її не люблять зовсім, не змінилися. Майже не змінився і рівень підтримки Тимошенко на президентських виборах 2014 і  місцевих виборах 2015, незважаючи на те, що 2015 рік був найтяжчим з соціальної точки зору.  Зміна підтримки показана на карті нижче:

Є регіони, де підтримка Тимошенко зросла, є регіони, де вона зменшилася, але зміна відсотків не перевищує 5%. Перевищення більше ніж на 5% тільки в Хмельницькій області.

Тобто, аналізуючи результати Тимошенко на виборах за останні 4 роки, можна зробити наступні висновки:

  1. На жодних виборах після 2014 року підтримка Тимошенко в жодному з регіонів не перевищила 20%, не тільки по Україні, а й навіть по регіонах.
  2. В 2015 році на місцевих виборах Тимошенко повернула свій електорат, який складає близько 12%. Ніяких прорирів, щоб вважати її фавориткою майбутніх президентських чи парламентських перегонів, не було, і вона не є фавориткою.
  3. Регіони підтримки і непідтримки Тимошенко не змінилися протягом трьох виборів. Її максимальна підтримка обмежується кількома областями центральної України – Кіровоградська, Вінницька, Київська, Житомирська, Чернігівська, Сумська, і вона не є більшою 20% в кожній з цих областей.

Але ж результати виборів 2015 – це було давно, і може з тих часів щось змінилося? Тому давайте проаналізуємо можливі зміни підтримки Тимошенко за період з 2015 по 2018.

Для цього спершу з’ясуємо портрет виборця Тимошенко. Це не так складно, як може здаватися. Наприклад, на місцевих виборах 2015 року від Тимошенко депутатами стали 7962 особи, в той час коли депутатами БПП стало 8720 осіб. При цьому результат Тимошенко у відсотках – 12,0%, БПП- 19,4%. Тобто, кількість депутатів приблизно одна і та ж (на 9% більше), а результат БПП на 60% більше. Про що це говорить? Це говорить про те, що виборець Тимошенко живе в провінції.

Це підтверджується і результатами виборів. Наприклад, порівняння результатів Тимошенко на президентських виборах 2014 в області і в обласних центрах.

Як бачимо, результати виборів в обласних центрах значно менші ніж по області в цілому, і ці результати навіть не дотягують до 15%. Тільки у двох обласних центрах – Ужгороді і Запоріжжі результати Тимошенко більші ніж в області.

Майже в усіх інших регіонах результати Тимошенко в обласних центрах і великих містах є найменшими в області, а результати в провінційних регіонах є найбільшими.

Практично така ж картина по результатах місцевих виборів.

Результати Тимошенко в обласних центрах і великих містах значно гірші ніж в провінції. В найбільших регіональних центрах: Харкові, Дніпрі, Одесі, Львові, представники Тимошенко не потрапили до місцевих рад обласних центрів. Натомість, Тимошенко набрала 25,74% на виборах до Сумської міськради, але цей аномальний показник є всього лише виключенням з правила про те, що електорат Тимошенко – це житель провінції.

Таким чином, щоб визначити перспективи Тимошенко на наступних президентських і парламентських виборах, треба проаналізувати результати Тимошенко там, де живе її основний електорат. А ось вони, ці результати:

Як бачимо, жодних шансів для Тимошенко за 3 роки.

Так, безумовно, на виборах голів ОТГ велику роль (скоріш за все, переважаючу роль) відіграє особистісний фактор кандидатів на голову ОТГ. Скоріш за все, цей фактор є важливішим ніж політична приналежність, але сукупність результатів дуже чітко свідчить про те, що Тимошенко не виграє там, де мала б вигравати – на своїй території. Тому я не впевнений, що вона може зберегти навіть той електорат, який мала в 2014 і 2015 роках.

Про це ж свідчать результати довиборів до Верховної Ради в кінці 2016 року, де ті ж самі кандидати Тимошенко балотувалися по тих самих округах, що і в 2014:

  • 23-й округ (Волинь) Кирда Л.Ф. 2014-й рік – 22760 голосів (тоді це було 22,17%). 2016-й рік – 9943 голоси (12,94%). Підтримка зменшилась в 2,3 рази.
  • 85-й округ (Франківщина) Сікора О.М. 2014-й рік – 13 865 голосів (11,28%). 2016-й рік – 6773 голоси (13,00%). Підтримка впала в 2 рази.

Тобто, результати Тимошенко на всіх виборах після 2014 року та динаміка результатів в 2015-2018 роках свідчать про те, що Тимошенко не те що не має шансів потрапити в другий тур президентських виборів, вона, скоріш за все, не має шансів стати навіть третьою. І ніяке агресивне невігластво і активне сектантство прихильників Тимошенко не допоможе їй в цьому, як і не допоможе замовна соціологія, реклама і 200-грн подачки. Як і не допомогло Ле Пен зі значно більшим рівнем сектантської підтримки.

А це буде означати не тільки кінець президентським амбіціям Тимошенко, а й кінець БЮТ.

Але це не означає, що шанси Порошенка на перемогу через це збільшуються, навпаки. Бо справжні загрози другому терміну президентства Порошенка в іншому.