Індульгенція на люстрацію

  • admin
  • 07/08/2018
  • Коментарі Вимкнено до Індульгенція на люстрацію

Олег Валендюк, який уникнув люстрації після Революції гідності, нині призначений головою СБУ в Києві та Київській області. DW з’ясувала, як чиновники стають “недолюстрованими”.

Закон “Про очищення влади” – один з двох люстраційних законів – в Україні ухвалили ще у 2014 році. Його головна ідея полягала у тому, щоб не допустити на посади у владі високопосадовців часів президента Віктора Януковича, який утік з країни внаслідок Революції гідності. Закон ще не встиг набути чинності, а його безпосередні фігуранти уже почали шукати можливості та лазівки, щоб залишитись на посадах. Пізніше особи, на яких поширювалась дія закону про люстрацію, віднайшли додаткові способи для майже стовідсоткового повернення на свої посади.

Незважаючи на те, що певні шляхи повернення на посаду люстрованих уможливлені законом і є легальними, громадські активісти називають їх “схемами” та переконані у тому, що йдеться про зловживання та цинічне нехтування законом. Серед найбільш улюблених схем – оскарження в судах, отримання посвідчень учасника АТО, зловживання нормами закону та індульгенція на люстрацію.

Повернутися через суд

Призначення 31 липня 2018 року президентом Петром Порошенком екс-прокурора Олега Валендюка головою Служби безпеки України в Києві та Київській області здивувало громадськість. Адже на час Революції гідності Валендюк обіймав посаду заступника начальника головного управління Генеральної прокуратури України. Тож після набуття чинності закону про люстрацію не тільки підпадав під його дію, а й мав би бути звільнений протягом десяти днів.

Однак Валендюк, як кажуть у громадській організації “Громадський люстраційний комітет”, зіграв на випередження і одразу подав позов на ГПУ про визнання неправовірними дій, спрямованих на звільнення його з посади. Окружний адміністративний суд заборонив звільняти Олега Валендюка. Як повідомили DW у громадській організації, ГПУ навіть не намагалась оскаржити рішення суду.

“Громадський люстраційний комітет” підготував звіт про результати моніторингу виконання законів “Про очищення влади” та “Про відновлення довіри до судової влади” (другого з люстраційних законів, за яким відбувається люстрація у судовій системі. – Ред.). Активісти встановили, що найбільш поширеним способом уникнення люстрації є звернення до суду, адже процедуру та наслідки люстрації в судах оскаржує майже кожен другий посадовець, на якого поширюються заборони відповідно до закону “Про очищення влади”.

Зараз в українських судах знаходиться більше тисячі “люстраційних справ” за скаргами осіб, які хочуть повернутися на посади, повідомляють у Громадській раді з питань люстрації при міністерстві юстиції. Розгляд абсолютної їх більшості призупинений до рішення Конституційного суду щодо відповідності закону про люстрацію Конституції України. Однак Тетяна Козаченко, яка очолює Громадську раду з питань люстрації при міністерстві юстиції, звертає увагу, що з ухваленням певних рішень суди таки поквапились: “Швидко розглядались виключно справи щодо високопосадовців – це близько десяти рішень судів щодо поновлення особи на посаді. Щодо інших людей справи були зупинені”.

DW.COM

Корочка учасника АТО

Відповідно до закону особи, які брали участь в антитерористичній операції на Донбасі, люстрації не підлягають. Протягом першого року дії люстраційного закону держслужба у справах ветеранів та учасників АТО повідомляла про надання статусу учасника  бойовихдій понад 86 тисячам осіб, з яких майже 47 тисяч – правоохоронці.

Але, як кажуть активісти, саме у той період задля уникнення звільнення через люстрацію посадовці почали “полювати” на посвідки учасника АТО, оскільки таким чином могли отримати імунітет від люстрації. Численні розслідування журналістів в Україні викривали так званих “АТО-туристів”, зокрема, у керівництві різних органів державної влади. Так, на початку 2015 року ЗМІ опублікували дані про те, що 26 прокурорів Донецької прокуратури отримали статус учасника бойових дій в зоні АТО, у  тому числі її очільник Микола Франтовський, який підлягав люстрації. Громадські активісти оскаржили у суді бездіяльність генпрокурора з вимогою звільнити “недолюстрованого”, і в результаті Франтовського з посади звільнили.

Однак є й інші випадки. Як з’ясували журналісти “Слідство.інфо”, керівник Українського бюро Інтерполу Василь Неволя та двоє його заступників отримали статус учасника АТО за начебто чотири дні бойових дій у Краматорську. Звільнення Василя Неволі громадські активісти вимагали з 2015 року, проте керівництво МВС ігнорує вимоги закону про люстрацію.

Зловживання нормами закону?

Як йдеться у звіті люстраційного комітету, зловживання були зафіксовані і під час використання президентом права скасовувати люстраційні заборони щодо окремих посадовців. Зокрема, щодо генерал-майора міліції Олександра Терещука, якого пов’язували з неправомірними діями проти активістів під час Революції гідності. Пізніше стало відомо, що Терещука було поновлено на посаді рішенням президента відповідно до права скасовувати люстраційні заборони щодо осіб вищого офіцерського складу, якщо це обумовлено необхідністю забезпечення обороноздатності держави. Активісти не оспорюють повноваження президента, однак звертають увагу, що дана норма могла бути застосована лише до осіб вищого офіцерського складу у військових формуваннях, тоді як Терещук був генерал-майором міліції. ​​

Індульгенція на люстрацію

Окрім того, президент Порошенко призначив в обхід закону заступником голови своєї адміністрації екс-чиновника часів президенства Януковича Олексія Дніпрова. Громадські активісти хоч і обурені цим фактом, але вдіяти нічого не можуть. У АП “невиконання” закону про люстрацію пояснюють тим, що посада, яку обіймав Дніпров,  нібито не міститься в переліку посад, щодо яких вживаються заходи з очищення влади.

Оскільки  він  обіймав  посаду  “заступник  міністра – керівник  апарату” міністерства освіти,  а  в  законі  йдеться тільки про  “заступника  міністра”. “Ми не можемо навіть позиватись до суду через це. Суди сказали, що мінюстиції не є стороною справи, – скаржиться Тетяна Козаченко, – і громадські об’єднання теж не є суб’єктами справи. Фактично, суб’єктами справи є звільнена особа і сам держорган, який в даному випадку зацікавлений цю особу зберегти на посаді”.