ми з Німеччини вивезли всі важкі преси та інженерів

Німеччина в 1945 р. програла війну маючи найвищі у світі технології просто тому, що проти неї воював весь світ.

Причин німецької переваги в авіаційній галузі було кілька, однак головною перевагою була їх технологія у виготовленні дуже міцних надлегких конструкцій літаків і двигунів з легких і надміцних металів.

Коли іноді тут пишу про німецьких інженерів, яким ХХ сторіччя зобов’язане своїм унікальним проривом, то насамперед маю на меті привернути нашу суспільну увагу до загрози деіндустріалізації України та втрати інженерної еліти. Мабуть, це взаємопов’язані речі.

Щоб зрозуміти, яким боком німецькі інженери до розвитку важкого машинобудування України і світу, варто згадати про те, що ми з Німеччини вивезли всі на важкі преси та інженерів щоб навчитися та приклади розвитку їх ідей після війни.

Про СРСР взагалі мовчу, але й США та Англія у 1945 р. відставали від німців, які штампували і стискали складні структурні елементи з магнію та алюмінієвих сплавів. Саме тому в 1945 США, так і СРСР прагнули взяти під свій контроль німецькі ковальські заводи.

На ч/б фото- один з ковальсько-пресових апаратів Америки, 3-й з найбільших у світі, збудований в США у 1950-х роках і профінансований на 100% урядом США у межах програми Heavy Press.

В 1945 р. СРСР вивіз до себе найбільші преси Німеччини, США будували власні в межах програми Heavy Press, але не без досвіду німців.

Без участі держави жодна приватна авіабудівна компанія прес не побудує.

До 1949 року було вирішено, що уряд США побудує кілька важких кувальних машин і фабрик для їх виробництва та ремонту, а потім преси передадуть в оренду великим металевим компаніям на дуже щедрих умовах.

До січня 1986 р., коли на заводах автомобілебудівної компанії БМВ в Мюнхені, був змонтований гідравлічний штампувальний прес потужністю 106000 т., 2 американських кувальних преса для штампування в закритих штампах, вважалися найпотужнішими в світі.

Так, кувальний прес, орендований у ВПС США компанією «Уїмен – Гордон» і встановлений на заводі в Норт-Графтон, штат Массачусетс, США, важить 9326 т. при загальній висоті 34,79 м (з яких 20,1 м втоплені нижче робочого рівня). Його номінальна потужність – 43 931 т. Він почав працювати в жовтні 1955 р.

Аналогічний прес встановлений на заводі корпорації Aluminium Company of America в Клівленді, штат Огайо, США.

Кувальний молот фірми «Беше і Грос» (ФРН) розвиває зусилля в 60 000 т.

У 2013 році в КНР було введено в експлуатацію потужний ковальський прес зусиллям 80 тис т. (висота- 42 м, маса – 22 тис.т.- на фото). Найпотужнішим пресом до того був 75 тисячник в РФії.

Таким обладнанням ще володіє РФія, США і Франція. Цей прес потрібен насамперед для виробництва великих літаків- іх безшовних габаритних частин та несучих конструкцій.

Прес в КНР побудований машинобудівною корпорацією China National Erzhong Group. для авіабудівної корпорації AVIC і її структурних підрозділів AVIC Aero Engines, Shengyang Aircraft Industry Corporation, Chengdu Aircraft Industry Corporation.

Фактично, з 2014 року Китай може побудувати літак співвідносний за розмірами до «Мрії», створеної на «Антонові» в т.ч. з комплектуючих виготовлених в РФії. Другий комплект Ан-225 теж знаходиться в Україні, як пам’ятаєте, і там основні подібні елементи вже є. Самі на існуючому в Україні обладнанні ми не побудуємо літака, навіть Ан-178/158/148.

Для виготовлення особливо складних деталей авіакосмічної техніки, енергетичного машинобудування, суднобудування, великих газотранспортних проектів, загалом у важкому машинобудуванні прес-гігант дозволяє створювати великі деталі зі складною структурою і високими характеристиками (диски турбін газотурбінних двигунів, стійки шасі, несуча конструкція для крил тощо. Він працює 3,5-5 хвилин, а створює вартість на кілька мільйонів за цей час. Наприклад, однією з несучих конструкцій, на якій закріплюють двигуни, фюзеляж та крила F-15 виробляється на пресі потужністю 50 000 т. Коли ви летите на Boeing або Airbus, ви покладаєтеся на частини, створені подібними пресами. І т.д. Без ультраміцних і ультралегких компонентів, які можуть вироблятися лише куванням, ваші квитки на літак стали би удвічі дорожчими. Виробництво великих літаків просто не можливе без пресів. Китайці спробували зробити у 1980 році на пресі 40 тис.т. свій перший китайський пасажирський літак Y-10 (аналог Boeing 707), але той був припинив польоти через 170 годин. Відсутність потужних ковальських пресів обмежило розмір деталей, а збірка корпусу з великого числа малих деталей викликалє проблеми з якістю і ресурсом.

Прес також застосовується у виробництві космічних апаратів і установок з виробництва електроенергії.

Американський прес має 9 поверхів висотою (чотири з них приховані під підлогою), але має більш скромні ніж у китайців показники стискаючої сили- 50000 т. Але й він стискає злитки з твердого металу до товщини паперу. Прес-ковка мінімізує відходи металу в порівнянні з механічною обробкою і, шляхом перевлаштування внутрішньої кристалічної структури металу, дозволяє отримати набагато міцніші частини, ніж методом лиття.
Хоча всі американські преси були побудовані майже 60 років тому, всі вони в роботі. Всього побудовано 10 машин за програмью Heavy Press – 4 ковальські преси, вафельні праски та 6 екструзійних пресів (на фото- екструдовані алюмінієві деталі).

Парес на 50 тис.тон був переданий компанії CleoLand Works. Експлуатується з 5 травня 1955 року. Кував несучи конструкцію крила для F-105 , Convair B-58, шасі для B-52 , перегородки для Lockheed C-130- і таке інше.
Потім до перших 4-х були додані 6 екструзійних пресів: 12000 т. для Кертіс-Райт в Буффало, 8000 т. поставлено в Халеторп, штат Меріленд, 14000 т. для Alcoa в Дейенпорт, штат Айова, 8000-12000 тонн для Harvey Aluminum у Торранс, штат Каліфорнія, на південь від Лос-Анджелеса. Максимальна довжина деталей, що могли оброблятися- 30 м., в т.ч. титанові і алюмінієві ракетні конструкції ракет та безшовні елементи крила літаків. 2 на сьогоднішній день прорізані чи продані китайцям, але 8 пресів в США ще працюють.

Ми звикли говорити про сучасні технології, але є такі машини, без яких промисловість та політика можуть зіткнутися з величезними проблемами, як наша після 2014 року після нападу на Україну.

Цивільна авіаційна промисловість грунтується на основі важливих структурних компонентів, зроблених цими величезними пресами. Їх вплив на глобальне суспільство та торгівлю залишається, як бачите, досить великим.

Виявилося, що військово-промисловий комплекс не працює в США без найбільш потужного пресу, останній з яких був зроблений компанією Mesta Machine West Homestead, штат Пенсільванія, недалеко від Пітсбурга. Mesta припинила діяльність в середині 1980-х років- що однозначно погано для американського ультраважкого машинобудування. Вона виготовляла все, від кораблів гребних валів до гігантських турбін для електростанцій та дамб, стала центром виробництва під час Другої світової війни 16-дюймових морських гармат, гребних валів, артилерійських систем та 155-мм гармат Long Tom, Прес, виготовлений для Alcoa в 1952 році на 50 000 тонн виробляв конструкційні компоненти для Boeing 747 та DC-10, а після виходу з експлуатації через розтріскування в структурі, був відновлений протягом 3-х років за $ 100 млн. І повернувся на роботу в 2012 році
Подібного виробництва пресового обладнання США тепер не мають.

Єдиними компаніями, які сьогодні здатні виробляти обладнання типу Heavy Press, знаходяться в КНР, Німеччині, в Японії і в Україні, як не дивно.

Велика Британія активно відновлює свою провідну компанію, Sheffild Forgemasters через дешеві державні позики.

Нині 4 японські компанії об’єднали зусилля для створення пресу 50 тис. т. для аерокосмічної та енергетичної промисловості тільки коли китайський націоналізований конгломерат побудував прес на 80 000 т. – найбільший в історії – для своєї майбутньої аерокосмічної галузі.

Для Америки 8 старих пресів достатньо, але оригінальні важкі преси розвиваються і вони відкривають нові технології, а не навпаки. І тому в Штатах переосмислюють перспективи.

Воронезький «Тяжмехпресс» в Хуйлостані китайцям робив преси 1400 т. Це все, що є в РФії.

Щодо нас, то зовні все не так і погано виглядає.

Зовні.

На Новокраматорському машинобудівному заводі в Краматорську технічні можливості ковальсько-пресового виробництва на автоматизованих кувальних комплексах є можливість випуску поковок масою до 110 т., злитків від 3,5 до 170 т, з вуглецевих, конструкційних, інструментальних і високолегованих марок стал в технологічному зв’язку з нагрівальним, термічним і підйомно- транспортним устаткуванням. Фактично, в Україні є те, що працює на НКМЗ- це 3 автоматизовані сучасні кувальні комплекси АКК-10000, АКК-5000 і АКК-3000 на 10 000 т., 5000 т. та 3000 т. відповідно і поковкою заголовок 100, 50 і 30 т. «Дніпропрес» у Дніпрі спеціалізується на менших машинах.

Для авіаційної і космічної галузі потужності не достатні, а розвивати їх уряд не хоче і не може. Настав час Ляшків і Гройсманів з липовою освітою та досвідом допитів сепаратистів і торгівлі горіхами.

Шасі для Ан-148, що складається з кількох компонентів, як відомо. Їх КБ «Антонов» замовляє на ДП «Південмаш», але плавки жароміцних сплавів у вакуумно-індукційних печах (у вакуумі) з добаками вольфраму, кобальту, молібдену чи титану обмежені на заводі вагою 15 кг. Тому у літакобудуванні є сотні позицій де ми залежимо від імпорту.

Маючи власну сировину базу на Житомирщині і в Дніпропетровщині (ГЗК з видобутку і збагачення ільменітів) і титанове виробництво губки у Запоріжжі (ЗТМК), обробити заготовку , отримати профіль, метизи, труби з титану ми не можемо. ЗТМК потрібен інвестор. Залучити інвестиції- теж не взмозі, бо судимося з Фірташа 4 роки, з яким Порошенко все порізав ще у Відні після Майдану !

Зважаючи на стан економіки, ми начебто поступається найрозвинутішим США, Франції, ФРН та Китаю у технологіях виробництва і обробки авіаційних матеріалів, але насправді не так все критично, якщо нарешті навести лад у машинобудуванні і розбити коло олігархічних домовленостей.

…НКМЗ почав створення ковальсько-пресового обладнання після 1945 р. Технології і обладнання для виготовлення пресів-гігантів «успадкували» від німців, нехай.

Технологічно і технічно завод і сьогодні у відносно гарному стані. Це зокрема здивувало саудитів, які пару тижнів тому його відвідали для встановлення співроаці.

Завод в Краматорську, який чудом відбили у Хуйла в 2014, має фахівців, креслення, можливості як для України, так навіть і для США (з огляду на втрату там подібного виробництва) виготовити потрібне гідравлічно- правове обладнання.

Думаю, в Китаї теж не обійшлося без наших фахівців- бо дуже схожий їх прес на наш 75-тонниник.

Свого часу саме НКМЗ виготовив для СРСР всі найпотужніші радянські преси: 2 на 75000 т. (1957-1960), 1 прес 8000 т.(1970), 1 прес 50000 т.(1976), 1 прес 30000т. (1988). Всі вони сьогодні у різному стані на території РФії. Зокрема, преси на 75 000 працюють нині для росіянських виробників титанових виробів із Самари та з Верхньої Салди- де 10 років тому було створене СП з Boeing.

Тепер Хуйло хоче накласти санкції, розуміючи, що 30% титанових запчастин постачаються для Boeing (на фото) і швидко їх не змістити. Крім того, ВСМПО-АВІСМА виготовляє унікальні візки шасі для А-380, постачає продукцію 260-ти зарубіжним компаніям в 39 країн світу. Експорт – 70% титанової продукції.

Виготовлення пресів для СРСР здебільшого фінансувала Франція, замовляючи їх для власного авіабудування та енергетики. Вона отримала 10 пресів: 65000 т.(1976), 30000(1963, 1985), 15000 т.(1961), 2×15000 т.(1980), , 2×10000 т.(1980), , 2×5000 т.(1985).

Також, у 2004 році 3 штампувального гідравлічного преси (2×5000 т і 1 ×9000 т.) замовила РФія для свого ВПК.

До 2010 р. відправили могутній прес до Японії, виконали замовлення Індії. Для кожного підприємства проектувався індивідуальний прес. Останній прес на 3000 т. на НКМЗ зробили для себе в 2009-2011 роках, для потреб ковальсько-пресового цеху N2, де раніше працював німецький трофей (2000 т.) Нині НКМЗ планує вийти на ринок Південно-Східної Азії, Саудівської Аравії, яка теж переймається створенням авіаційного та металургійного виробництва.
Такий стан справ напередодні деіндустріалізації України або нарешті початку системних змін. Куди йдемо, х.з.

Volodimir Bondal

MIXADVERT