Олена Білозерська: Ситуація сволотна до крику.

Ситуація сволотна до крику. Люди виходять на вулиці проти бєспрєдєлу, а їх вживають для пєрєдєлу. В інтересах політиків і громадських діячів, ображених післямайданівським розподілом крісел.

Антивладний протест у воюючій державі – це навіть не нонсенс, це капець просто. І ось при всьому при цьому – виходити на мітинги треба. Без зброї і бажано без фронтовиків, бо кожному своє, але треба.
Бо – знаєте, чому?

Бо їхала я якось в таксі по Києву. Водій був “АТО”шник, розвідник. Слово за слово, коли я йому сказала, що три роки на передовій, він мені не повірив, прийняв за штабну. Ну, я й показала йому в мобілці кілька яскравих відео зі своєю роботою.
Він отетерів і ставлення одразу змінив, але вирішив, що в мене, певно, проблеми з головою, бо я йому, незнайомій людині, показую такі відео. “Ви ж не знаєте, а раптом я працюю на СБУ?”.
Прочитайте ще раз, великими літерами: НА СБУ. Не на ФСБ.
Свій власний “АТО”шний архів цей мужик надійно заникав і показує тільки близьким друзям. Бо переконаний, що рано чи пізно всіх, хто знищував бойовиків у де-юре мирний час, будуть судити.
Він сам – кадровий військовослужбовець ЗСУ. Думав, що я теж.
Ми не крали, не мародерили, не катували людей, не втікали з фронту, не ховалися від військкоматів, не відмовлялися виконувати накази – ми воювали.
І він переконаний, що судити будуть – нас.
Подібні думки від фронтовиків чую часто. Мені їх важко зрозуміти, бо сама принципово ні від кого не ховалася і не буду, але це вже статистика…

…Так про що я там? Про те, що треба час від часу, бодай іноді, виходити на мітинги. Наплювавши на те, що чергова юна парость майбутніх нардепів поюзає нас з вами, як лохів. Зрозумійте це, усвідомте, що так і буде, викиньте з голови і йдіть на мітинг.
Не для того, аби скинути цю владу, а для того, щоб тримати її в тонусі.
Для того, щоби влада не давала людям підстав навіть подумати, що за виконання свого конституційного обов’язку їх можуть переслідувати. Їх, а не тих, хто, приміром, крав з армійських складів чи наживався на торгівлі з країною-агресором.
Для того, щоб не ми їх боялися, а вони нас.