Трактор в полі дир-дир-дир…

«Трактор в полі дир-дир-дир
Хто за що, а ми за мир!».

Мабуть важко знайти людину, яка б навчалась в радянській школі і не запам’ятала «дивний» вірш прославленого партійного поета Тичини, на який було безліч пародій (хоч і він сам по собі і є неоковирна пародія!). Але якщо аналізувати велике поетичне багатство, яке українському народу подарував цей безперечно від народження талановитий поет, то на розум приходить не найбільш цитований опус, який натякає на тяжку долю трактористів, а моторошний і страшний «Партія веде». Саме цей вірш був написаний під час Голодомору, коли люди божеволіли і конали від голоду на самих родючих і багатих землях, а партія робила своє…. Також робили свою справу придворні, підгодовані і приручені поети. Але мова піде не про поезію і долю людей, які рятуючи власне життя вбивають ціле покоління свого народу, а мова як не дивно піде про трактор….
Хто давно не був на території Національного музею історії України, той напевне не знає, що прикрашає старокиївську гору?!! Нізащо не здогадаєтесь – трактор, виробництва Харківського тракторного заводу 1930-тих рр. І це не просто трактор – це музейний предмет, який записаний до основного фонду НМІУ.

Але що ж може робити музейний предмет на вулиці без укриття, на який йде і сніг і дощ, який стоїть на землі без будь-яких огороджень?! Може надає натхнення «головному музейнику вже світового рівня» на нові, ще більш креативні реформи (в тому сенсі, що «пахать, не перепахать») або може просто нагадує про уславленого предка, який дав путівку в життя?! Важко сказати про що думає генеральний директор музею Т.Сосновська, коли дивиться на цей артефакт, але точно не про те, що це пам’ятка історії і культури, за збереження якої вона в першу чергу несе персональну відповідальність. Інакше розбираючи укриття, під яким він стояв забезпечила інше укриття або переміщення цього експонату до експозиції. Варіанти були і їх намагались донести до «світлого розуму» директора, але вона як завжди вибрала найкраще для себе, що завжди співпадає з найгіршим для оточуючих і людей, і експонатів…. І тепер маємо те, що маємо – трактор, який поступово ржавіє і гниє на очах у «провідного музейного закладу країни». І відбувається цей процес вже більше року…
Іще хотілось завважити крім того, що цей оригінальний предмет цинічно кинуто посеред вулиці пропадати, сам по собі трактор несе певну небезпеку людям, які гуляють по території навколо музею. Бо знову ж таки директор заборонила поставити хоч би якесь огородження і попередження, що це є експонат і на нього не можна вилазити та розкручувати деталі. А наша людина, якщо вже відпочиває і бачить, що майже «нічийний» суперпредмет стоїть і до нього є доступ, то завжди вирішить, що просто необхідно вилізти на нього «порулити» і на згадку «детальки» повикручувати.?! Де ще посидиш за кермом справжнього трактора?! І лізуть, ще діток саджають. А далі може так трапитись, що хтось впаде. І тоді вже точно на суді пригадає, що його ж ніхто не попереджав, що цього робити не можна!!! То будемо чекати чергового каліцтва на території музею і з великим інтересом спостерігати кого на цей раз із найближчого оточення директор призначить «винним»!!! Або все ж таки Міністерство прибере непрофесійного керівника і нечесну та безсовісну по сумісництву людину, і все стане на свої місця…

Патріоти НМІУ