“Росію треба розхитувати зсередини” – Сергій Пархоменко

Нашим політикам радять активніше працювати з етнічними українцями в Росії, аби послаблювати режим Кремля. Як відомо, з Україною Росія розпочала війну під приводом “захисту російськомовного населення”.

Те саме сталося раніше й у Грузії. Звісно, в українців, які живуть у Росії, виникає логічне запитання: а чому Україна не захищає інтересів своїх співвітчизників у Росії? Адже після анексії Криму та розв’язаної Кремлем війни на Донбасі чимало наших співвітчизників у Росії навіть воліє і не згадувати про свою національність — українець. Бо їх легко можуть звинуватити у “шовінізмі”, “шпигунстві” і т.д. та запроторити за грати. У Росії закриваються українські школи, бібліотеки та культурні центри. То чому Україна не захищає інтереси своїх співвітчизників?

Таку думку часто висловлюють у соціальних мережах українці, які вимушені виїжджати з Росії через свою активну громадянську позицію. Чи мають вони слушність? Як саме Україна може, використовуючи такий потужний ресурс, як українська діаспора в Росії, впливати на політику Кремля?

Це питання обговорюємо в розмові зі Сергієм Пархоменком, координатором громадського комітету “Кубань з Україною”, директором Центру зовнішньополітичних досліджень OPAD, який є уродженцем Анапи Краснодарського краю РФ, та політемігрантом В’ячеславом Мартиновим, котрий три роки тому був одним із організаторів “Маршу за незалежність Кубані” в російському Краснодарі.

— Чи справді Україна може використати нині, скажімо, Кубань, як свій “козир у рукаві”? Адже це колишні наші землі, там проживає найбільше етнічних українців у Росії.

С. Пархоменко: — Так. Росія розв’язала проти України війну, зокрема й під приводом “захисту російськомовного населення”. Чому б нам не подбати про українське населення у Росії? Фактор української діаспори там знехтуваний цілковито. Хоча вона й найчисленніша. До слова, за останнім переписом, 1,5% людей (а це приблизно 2 мільйони), які живуть у Росії, — українці. Що ж до Кубані, то зрозуміло, що нині ставити питання про перегляд кордонів і висувати Росії вимоги “Кубань наша! Поверніть!”, не зовсім доречно (хоча про таке варто думати, моделюючи різні сценарії розвитку ситуації). Однак нехтувати питанням захисту етнічних українців Кубані, які становлять майже половину тамтешнього населення, не можна.

— Як саме, на ваш погляд, це варто робити?

С. Пархоменко: — Експертне середовище повинне вести дискурс про можливість створення на Кубані Української національно-культурної автономії. Адже варіант, що Росія почне валитися, і її регіони будуть відколюватися від імперського центру, відкидати не можна. Нині тема української Кубані час до часу спливає у медіа. Але цього мало. Потрібно, щоб про це говорили постійно. Зокрема люди, які мають статус і вагу в українській політиці. Розуміємо, що російські ЗМІ відразу відреагують: “Бандеровцы хотят забрать Кубань. Ничего у них не выйдет. Они врут, их никогда там не было. Там все наши, русские, живут”. І нехай! Тоді жителі Краснодарського і Ставропольського краю, тобто Кубані, все більше замислюватимуться: а може, бандерівці кажуть правду. Нам треба акцентувати на тому, що права українців на Кубані систематично порушують, що там не дають викладати і вчити українську мову, що за українське слово відразу вішають ярлик сепаратиста чи фашиста, і слідчий комітет одразу порушує справу. Наголошую: наразі ми говоримо про створення культурної автономії на Кубані, а не про перегляд кордонів. А як буде згодом — побачимо. Росію треба розхитувати зсередини.

— Але чи є кому поширювати там такі ідеї?

С. Пархоменко: — Тут, в Україні, є люди (і я їх знаю особисто), які мають зв’язки з жителями Кубані. Вони можуть бути провідниками цих ідей. Не відкриватиму всіх карт. Але ми вже працюємо над заходами, які можуть підняти хвилю кубанського визвольного руху там, на місці. Сам собою цей протест не виникне. Треба підготувати грунт для нього. До речі, після початку російсько-української війни в багатьох кубанців прокинулася якщо не українська, то козацька свідомість. Краснодарський край був одним із небагатьох, де місцеві активісти намагалися провести Марш за федералізацію, озброївшись плакатами зі символікою Кубанської Народної Республіки.

В. Мартинов: — Насправді питання, на кого спиратися, — дуже проблематичне. Так зване кубанське козацтво пригодоване російською владою і абсолютно підконтрольне їй. Частина так званих кубанських козаків воює проти України. Є організації, які зберігають українську культуру й традиції. Але не впевнений, що на них можна спиратися. На жаль, не можемо ставити знак “дорівнює” між залишками української культури на Кубані та проукраїнськими політичними настроями.

— Чи може таки дійти до серйозного розхитування ситуації на Кубані?

В. Мартинов: — Проблема в тому, як грамотно підігріти настрої. Якщо робити ставку суто на культурну складову, то це робота на десятиліття, а не на рік чи два. Допоки така діяльність дасть плоди, зовнішньополітична ситуація може змінитися багато разів. Сподіватися ж на якісь радикальні політичні наслідки громадських рухів за автономію Кубані не доводиться. Ми ж усі знаємо методи російських спецслужб. Люди, які провадитимуть таку діяльність, просто підставлятимуть себе. Нині у них є три варіанти: або йти в цілковите підпілля (але користі тоді буде мало), або опинитись за гратами, або емігрувати з Росії. Тому в якісь зміни в короткостроковій перспективі я не вірю.

С. Пархоменко: — Зміни можуть бути після президентських виборів у Росії або ж замість них — референдуму про довічну довіру Путіну. Якщо будуть люди, готові обстояти ідею визвольного руху, і настане момент, коли модель путінської необільшовицької держави зазнаватиме краху, тоді може постати питання про федералізацію Кубані. І не лише Кубані, а й Північного Кавказу, Карелії, Сибіру і так далі…

Наталія ВАСЮНЕЦЬ, Експрес
Читайте більше тут:

http://expres.ua/main/2017/07/26/254114-rosiyu-treba-rozhytuvaty-zseredyny

MIXADVERT

Be the first to comment

Leave a Reply